Ухвала суду № 58183239, 03.06.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

У Х В А Л А

оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС

"03" червня 2016 р. Справа № 911/4236/15

Суддя Горбасенко П.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до першого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та другого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія»

про стягнення 93 096,40 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 02.06.2014);

від першого відповідача не зявилися;

від другого відповідача не зявилися;

від відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 (дов. б/н від 06.01.2016).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі № 911/4236/15 позов задоволено повністю, солідарно стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС 5 000 (пять тисяч гривень) 00 коп. інфляційних втрат; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС 47 565 (сорок сім тисяч пятсот шістдесят пять гривень) 02 коп. пені, 37 487 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят сім гривень) 19 коп. інфляційних втрат, 3 044 (три тисячі сорок чотири гривні) 19 коп. 3 % річних, 2 919 (дві тисячі девятсот девятнадцять гривень) 44 коп. витрат на послуги адвоката та 100 (сто гривень) 07 коп. судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС 80 (вісімдесят гривень) 56 коп. витрат на послуги адвоката та 37 (тридцять сім гривень) 50 коп. судового збору.

27.11.2015, на виконання рішення господарського суду Київської області від 30.10.2015 у справі № 911/4236/15, видано накази.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2016 скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві задоволено у повному обсязі, визнано дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 10.12.2015, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі №911/4236/15 незаконними, визнано недійсною та скасовано постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 10.12.2015, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2016 cкаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС на дії Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 у справі № 911/4236/15 задоволено, визнано дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 08.12.2015 р., якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 р. у справі № 911/4236/15, незаконними, визнано недійсною та скасовано постанову Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 08.12.2015 р., якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 р. у справі № 911/4236/15.

20.04.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла скарга на дії Державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у місті Києві № 18-1/04 від 18.04.2016 (вх. № 106/16 від 20.04.2016), згідно якої останній просив суд: визнати дії ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві щодо наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15, котрі виразились у винесенні постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29.03.2016, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», протиправними, передчасними та незаконними; визнати недійсною та скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29.03.2016, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»; зобовязати ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 у справі № 911/4236/15.

Скарга мотивована тим, що згідно з приписами ст. 20 ЗУ Про виконавче провадження та маючи докази існування майна боржника, стягувач звернувся до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 р. у справі № 911/4236/15. При цьому ТОВ Компанія Ніко-Тайс зазначало, що відповідно до постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва, винесеної під час виконавчого провадження № 46949658 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.02.2015 у справі № 911/4371/14, за боржником зареєстровано рахунки у фінансових установах, зокрема, в АТ ОСОБА_4 Аваль у м. Києві (01030, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Пирогова, 7-7Б).

Проте, ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві не було взято до уваги вказану у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження інформацію та, в порушення вимог чинного законодавства України, винесено постанову № 50655244 від 29.03.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, чим фактично унеможливлено виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2016 розгляд скарги призначено на 20.05.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2016 розгляд скарги відкладено на 03.06.2016.

02.06.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві надійшло заперечення № 1761/02-36 від 07.04.2016 (вх. № 8335/16 від 18.04.2016), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні скарги на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у справі № 911/4236/15.

Представник скаржника у судовому засіданні 03.06.2016 повністю підтримав подану ним скаргу, представник відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві заперечив проти задоволення скарги.

Представники відповідачів у судове засідання 03.06.2016 не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 124 Конституції та статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК України).

Приписами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до статті 1 Закону України Про державну виконавчу службу, державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 2 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Стаття 7 Закону України Про державну виконавчу службу встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Згідно з ст. 19 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів скарги, 29.03.2016 стягувач, на підставі ч. 1 ст. 20 Закону України Про виконавче провадження, звернувся до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві із заявою № 29-2/03 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 у справі № 911/4236/15 за місцезнаходженням майна боржника.

При зверненні до ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувачем було зазначено, що за боржником зареєстровано рахунки у фінансових установах, зокрема, відкритий поточний рахунок у АТ ОСОБА_4 Аваль у м. Києві (01030, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Пирогова, 7-7Б), місцезнаходження якого підвідомче ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Постановою ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 29.03.2016 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 у справі № 911/4236/15 про стягнення 91 115,91 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження у звязку з тим, що виконавчий документ предявлений до виконання не за підвідомчістю, оскільки стягувачем не надано підтверджуючих документів про місцезнаходження майна боржника в Шевченківському районі міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про виконавче провадження, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Отже, Законом України Про виконавче провадження встановлено право стягувача обирати місце виконання між кількома органами державної виконавчої служби в залежності від місцезнаходження постійно діючого органу боржника - юридичної особи або місцезнаходження його майна.

Згідно зі ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі - конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що виконавчі дії можуть провадитися за місцезнаходженням майна боржника, право вибору місця виконання рішення належить стягувачу, яким було вказано у своїй заяві місцезнаходження майна боржника, що знаходиться на території, на яку поширюється юрисдикція ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, а останній, в свою чергу, зобовязаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішення з метою захисту та не допущення у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів стягувача.

За таких обставин, суд вважає, що відмова у відкритті виконавчого провадження з підстав, вказаних у постанові ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 29.03.2016, є порушенням приписів Закону України Про виконавче провадження, а також прав та охоронюваних законом інтересів стягувача.

Cудом критично оцінюються доводи представника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на те, що органом ДВС правомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, оскільки скаржником не доведено органу ДВС, що боржнику належить майно, яке знаходиться в Шевченківському районі міста Києва з огляду на те, що постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2015 ВП № 46949658 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 25.02.2015 у справі № 911/4371/14 встановлено наявність у боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12) коштів на поточному рахунку у АТ «ОСОБА_4 Аваль» у м. Києві (м. Київ, Шевченківський район, вул. Пирогова, буд. 7-7Б), який належить боржнику.

Усі інші твердження та заперечення представника органу ДВС не спростовують вищевикладених висновків суду.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищезазначене, доводи скаржника про визнання дій ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 у справі № 911/4236/15, котрі виразились у винесенні постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 29.03.2016, протиправними, передчасними та незаконними, а також щодо визнання недійсною та скасування постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 29.03.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження є обґрунтованими.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання дій відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15, котрі виразились у винесенні постанов відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 29.03.2016, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», протиправними, передчасними та незаконними, визнати недійсною та скасування постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29.03.2016, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача (скаржника) щодо зобовязання відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 у справі № 911/4236/15 не підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець не ухиляється безпідставно від виконання певних виконавчих дій, а виніс оскаржувану постанову. Постанова ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29.03.2016, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15 визнається судом недійсною і позивач (стягувач) після набрання ухвалою суду законної сили не позбавлений права знов звернутися до державної виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2014 у справі № 5024/1145/2012.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві задовольнити частково.

2. Визнати дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15, котрі виразились у винесенні постанови відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 29.03.2016, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», протиправними, передчасними та незаконними.

3. Визнати недійсною та скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29.03.2016, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 по справі № 911/4236/15 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Скаргу в частині вимоги про зобовязання відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 27.11.2015 у справі № 911/4236/15 залишити без задоволення.

5. Копію ухвали надіслати відповідачам.

Суддя П.В.Горбасенко