Рішення № 58183201, 31.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016

Справа №910/2963/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД»

до «Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

про зобов’язання виконати умови договору

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

від третьої особи – не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до «Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про зобов’язання виконати умови договору фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007 (п.13).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов укладених між сторонами договору фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007 не повернуто предмет лізингу, чим порушено п.13 вказаного договору.

Представник позивача в судове засідання не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте подав відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначив, що Краново-маніпуляторні установки які позивач вимагає повернути, належать не позивачеві, а Товариству з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Позивач не надав доказів на підтвердження права власності на вказані транспортні засоби. Виходячи з вищенаведеного відповідач не погоджується із заявленим позовом та не вбачає порушення ним прав позивача.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (лізингодавець) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №710/03/2007, відповідно до умов якого лізингодавець зобов’язується отримати в свою власність транспортні засоби – Краново-маніпуляторні установки Palfinger PK 18500C у кількості двох одиниць та передати його без надання послуг по управлінню та технічної експлуатації лізингоодержувачу в якості предмета лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти його на умовах даного договору. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 договору, майно отримується лізингодавцем у продавця майна на умовах договору купівлі-продажу для подальшої передачі його в лізинг. Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 92200 у.о. в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 15366,67 у.о., виражена в гривнях України.

Передача лізингодавцем майна, а також необхідних приладь та документів, що є невід’ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-прийняття майна. (п.3.1 договору).

Положеннями п.п.7.1, 7.2, 7.3, 7.4 сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та рівна одному Євро по курсу згідно з п.7.1.1 договору.

Поточний лізинговий платіж, що підлягає оплаті в гривнях, розраховується як вираження суми лізингового платежу вираженої у.о. відповідно до графи 3 додатку 1 на відповідну дату проведення платежу та курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривнях та розрахована, як вираження відповідної суми в у.о., зазначеної в графі 4 додатку 1 та курсу 1.

Загальна вартість лізингових платежів, що підлягають виплаті лізингоодержувачем лізингодавцю, складає 120804,54 у.о., включаючи ПДВ в розмірі 20% від суми, відносяться в погашення вартості майна 15200 у.о.

Лізингоодержувач зобов’язується вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, зазначені в додатку 1 до договору.

У відповідності з положеннями пунктів 7.5, 7.6. договору лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід’ємною частиною договору.

За умовами п. 7.7. договору, відповідач взяв на себе зобов’язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Строк дії договору вираховується з дати підписання його сторонами. Договір припиняється після виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань, а також в інших випадках, передбачених законом чи договором (п.5.3 договору).

30.07.2009 сторонами було укладено додаткову угоду №710/03/2007R до договору фінансового лізингу № 710/03/2007 від 20.03.2007, відповідно до якої були внесені зміни до графіку внесення платежів.

На виконання умов договору №710/03/2007 від 20.03.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» було передано Фірмі «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю обумовлене договором майно – Краново-маніпуляторні установки Palfinger PK 18500C у кількості двох одиниць, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000445 від 29.11.2007 та №РН-0000444 від 14.11.2007. Зазначені видаткові накладні підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

Належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу також підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача.

Проте відповідач в свою чергу належним чином не виконує умови договору фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007 в частині своєчасної оплати лізингових платежів.

Внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» було направлено на адресу відповідача вимогу №49-02/13 від 26.02.2013 про погашення заборгованості зі сплати лізингових платежі в загальному розмірі 153282,52 грн. в строк до 13.03.2013 або у відповідності до п.п.13.1.3 та 13.2 повернути предмет лізингу.

При цьому, лізингодавцем повідомлено, що у разі, якщо заборгованість не буде погашена та предмети лізингу не будуть повернуті, договір фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007 буде розірвано в односторонньому порядку на підставі п.13.5 договору.

Відповідач отримав зазначену вимогу 11.03.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303906007790. Проте вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору, товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» направило на адресу відповідача повідомлення №184-07/13 від 15.07.2013 про розірвання договору фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007 в односторонньому порядку з моменту отримання зазначеного повідомлення відповідачем в порядку п.13.5 договору.

Вказане повідомлення відповідач отримав 26.07.2013 та 24.07.2013, що підтверджується поштовим повідомленням №0303906009067 та №0303906009040.

Відповідно до п.13.1 договору №710/03/2007 від 20.03.2007 права лізингоодержувача на володіння та користування майном можуть бути припинені лізингодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з п.13.2 зазначеного правочину лізингоодержувач зобов’язаний у строк, вказаний у вимозі лізингодавця, передати лізингодавцю майно, а також документи та приладдя, що є невід’ємною частиною майна.

Якщо порушення зобов’язань, що стали причиною вилучення майна, не усуваються в строк, встановлений лізингодавцем, або в установлений строк лізингоодержувач не передав майно лізингодавцю, то лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, в письмовому вигляді повідомивши про це лізингоодержувача, продати майно по розумній ціні. (п.13.5 договору)

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю не виконала обумовлених сторонами в договорі фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007 обов’язків з повернення предмету лізингу внаслідок його розірвання.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.292 Господарського процесуального кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Одночасно, відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

При цьому, п.7 ч.2 ст.11 зазначеного вище Закону встановлено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов’язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Разом з тим, 05.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД» (набувач) уклали Договір №221/11-2013 про відступлення права вимоги (заміни сторони у зобов’язанні), згідно з умовами якого кредитор передає, а набувач приймає на себе право вимоги виконання зобов’язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (боржником) (п.1.1).

По даному договору набувач отримує всі права та обов’язки, які належать кредитору по відношенню до боржника, а саме, право вимоги до боржника належного виконання обов’язків по договору лізину, в тому числі: оплат лізингових платежів, пені, штрафів, викупної вартості, інших платежів, які підлягають оплаті на основі договору лізингу та законодавства України. (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.5 договору, набувач отримує всі майнові права (в тому числі право власності) на предмет лізингу, передані по договору лізингу, а також права вимоги виконання зобов’язань, що виникли на підставі договорів поруки, укладених (якщо такі були укладені) в забезпечення зобов’язань по договору лізингу.

Договір №221/11-13 від 05.12.2013, згідно з п.3.1, вступає в силу з дати його укладенні та діє до повного його виконання сторонами. Уступка прав вимоги вважається здійсненою з дати укладення даного договору.

На даний час доказів припинення дії вказаного договору чи його розірвання сторонами не надано, а отже №221/11-13 від 05.12.2013 є діючим та приймається судом до уваги.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД» перейшли права Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» за Договором фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007.

Про факт укладення зазначеного договору відступлення права вимоги №221/11-13 від 05.12.2013 відповідача було повідомлено листами від 09.12.2013, які було одержано відповідачем 13.01.2014 та 14.01.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Рекомендованих повідомлень про відправлення поштової кореспонденції №0303909560074 та №0303909560902.

На підставі договору відступлення права вимоги позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №156-11/15 від 26.11.2015 про повернення майна, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД» вимагає повернути предмет лізингу за договором фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007 у строк до 07.12.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов’язань з повернення предмету лізингу за договором №710/03/2007 від 20.03.2007 позивачу.

Враховуючи викладене, оскільки договір фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007 року було розірвано, а лізингоодержувач користуючись переданим йому у користування майном після розірвання договору порушує умови та законні права лізингодавця, яким відповідно до договору про відступлення права вимоги № 221/11-2013 від 05.12.2013 є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД», обґрунтованими є вимоги останнього про зобов’язання відповідача виконати умови п. 13.2. договору фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007, яким встановлено обов’язок лізингоодержувача, у зазначений у вимозі лізингодавця строк, передати лізингодавцю майно, а також документи і приналежності, які є невід'ємною частиною майна.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стосовно заперечень відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву на відсутність у позивача доказів права власності на транспортні засоби, що є предметом лізингу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, позивач отримав право вимагати від відповідача виконання зобов’язань по договору фінансового лізингу, в тому числі і п.13.2, на підставі договору відступлення права вимоги №221/11-2013 від 05.12.2013.

Зміст вказаного договору не містить положень щодо реєстрації предмету лізингу за договором №710/03/2007 від 20.03.2007 за набувачем, як обов’язкової умови, за виконання якої позивач отримає вказане право вимоги.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо оспорювання чи визнання недійсним згаданого вище договору відступлення права вимоги.

Крім того, суд звертає увагу, що предметом позовних вимог є зобов’язання відповідача виконати умови договору фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007.

Проте, наявність чи відсутність в матеріалах справи доказів реєстрації права власності на предмет лізингу за позивачем не впливає на обов’язок відповідача виконувати взяті на себе зобов’язання по договору стосовно повернення предмету лізингу.

Отже, враховуючи викладене, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судової експертизи та витрати зі сплати судового збору покладається відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов’язати Фірму «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675) виконати п.13.2 договору фінансового лізингу №710/03/2007 від 20.03.2007.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ТОРГ ЛТД» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, офіс 402; ідентифікаційний код 38952030) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 06.06.2016

Суддя Я.В. Маринченко