Рішення № 58183172, 03.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2016Справа №910/6799/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Приватного підприємства «Бонвояж»

про стягнення 53 473,57 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Безпалюк О.Л. (дов. №14-95 від 18.04.2014);

від відповідача - Шилова К.В. (дов. б/н від 17.02.2016);

ВСТАНОВИВ:

12.04.2016 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Бонвояж» про стягнення заборгованості у розмірі 53 473,57 грн., яка складається з пені у розмірі 18 094,03 грн., 3% річних у розмірі 3 094,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 284,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №2202/14-БО-41 купівлі-продажу природного газу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2016 порушено провадження по справі №910/6799/16, розгляд справи призначено на 12.05.2016.

21.04.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на позову заяву, за змістом яких просив зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на повне погашення заборгованості та складне фінансове положення відповідача у порядку, передбаченому ст. 233 Господарського кодексу України.

Судове засідання 12.05.2016 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.05.2016, з урахуванням ухвали від 25.05.2016 про виправлення описки, у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд справи №910/6799/16 призначено на 03.06.2016.

В судове засідання 03.06.2016 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 03.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Приватним підприємством «Бонвояж» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2202/14-БО-41 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

За умовами п. 1.2. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 24.04.2014, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 510 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. п. 3.3, 3.4 договору).

Пунктом 5.2 договору у сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 3 459,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 17% - 50,25 грн., всього з ПДВ - 345,85 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ 17% - 650,04 грн., всього з ПДВ - 4 473,82 грн.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Сторони неодноразово укладали додаткові угоди та змінювали редакцію п. 5.2 договору, а додатковою угодою №6 від 10.11.2014 виклали з 01.11.2014 п. 5.2 у наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу становить 5 100,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5 568,70 грн., крім того ПДВ 20% - 1 113,74 грн., всього з ПДВ - 6 682,44 грн.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором, а у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. п. 7.1, 7.2 договору).

Відповідно до п. 11 договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ з січня по грудень 2014 року на загальну суму 313 447,28 грн., що підтверджується наявними матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 за січень 2014 року на суму 62 254,92 грн., від 28.02.2014 за лютий 2014 року на суму 47 926,43 грн., від 31.03.2014 за березень 2014 року на суму 37 102,39 грн., від 30.04.2014 за квітень 2014 року на суму 12 109,22 грн., від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 4 432,82 грн., від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 55 911,98 грн. та від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 93 709,52 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

За одержаний природний газ відповідачем було сплачено на користь позивача 313 447,28 грн., що підтверджується сальдо позивача та випискою по операціях ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», які містяться в матеріалах справи, а саме: 29.10.2014 - 109 392,96 грн., 31.10.2014 - 50 000,00 грн., 12.11.2014 - 78 000,00 нгрн., 06.01.2015 - 64 077,72 грн. та 04.06.2015 - 11 976,60 грн.

Таким чином, зазначеними платежами відповідач повністю погасив заборгованість за отриманий у січні-грудні 2014 року природний газ. Разом з тим, вказані платежі були здійснені з простроченням оплати, що не заперечується відповідачем.

З огляду на несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнуть з останнього пеню у розмірі 18 094,03 грн., 3% річних у розмірі 3 094,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 32 284,97 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Приватним підприємством «Бонвояж» своєчасних розрахунків за договором №2202/14-БО-41 купівлі-продажу природного газу проведено не було, а плата за актами наданих послуг вносилась з простроченням, що і стало підставою для нарахування пені у розмірі 18 094,03 грн., 3% річних у розмірі 3 094,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 284,97 грн. і звернення до суду з цим позовом.

У запереченнях на позовну заяву відповідач не заперечив факт прострочення сплати за поставлений товар, проте вказав про відсутність своєї вини у простроченні оплати, оскільки споживачами поставленого товару були бюджетні установи та організації.

Проте суд зазначає, що оплата за газ відповідно до п.6.1. договору здійсняється на умовах 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок покупець зобов'язується здійснити до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач, погодивши у п.5.2 договору ціну на газ та послуги з його транспортування, у п.2.1 договору обсяг поставки газу за період з січня по грудень 2014 по місяцях кварталів, та враховуючи п. 6.1 договору зобов'язався здійснювати розрахунки у визначеному порядку.

Крім того, долучені до матеріалів справи акти підписані та скріплені печатками як представниками позивача, так і відповідача та газорозподільною організацією, без будь-яких зауважень.

Оскільки факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 7.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором, а у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років (п. 9.3 договору).

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 року у справі №6-38цс11).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає, що позов в частині стягнення 3% річних у розмірі 3 094,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32 284,97 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Однак, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені, враховуючи наступне.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків і за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Згідно із ст. 233 ГК у разі коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору.

Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, розумною може вважатися сума, яка орієнтовно відповідає правилам, зазначеним у ст. 3 вказаного Закону.

Наразі, обґрунтовуючи своє клопотання відповідач посилався на те, що дев'яносто відсотків газу використовується на виготовлення теплової енергії для загальноосвітньої шкоди №1, 10% припадає на інші бюджетні організації, відповідно до договорів про постачання теплової енергії з Управлінням освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та КП «Керуючою компанією з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», проте у зв'язку з несвоєчасним державним фінансування, Управління освіти та Керуюча компанія оплачує послуги з теплопостачання із значним запізненням та у більшості випадків після звернення ПП «Бонвояж» до суду.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи, що суму основної заборгованості відповідачем не могло бути погашено з незалежних від нього обставин в установлені договором строки, оскільки він залежав від інших контрагентів, при цьому у подальшому відповідач заборгованість повністю погасив, а прострочення, що мало місце, не завдало збитків позивачу, оскільки за даним рішення суду стягуються на користь позивача компенсаційні санкції у порядку ст. 625 ЦК України, а також приймаючи до уваги майновий стан відповідача, то суд, у відповідності до ст. 233 ГК України вбачає підстави для зменшення на 50% заявленого до стягнення розміру пені, та стягує з відповідача пеню у розмірі 9 047,01 грн.

Згідно з абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бонвояж» (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, буд. 3, кв. 7; код 32660669) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 9 047 (дев'ять тисяч сорок сім) грн. 01 коп. пені, 3 094 (три тисячі дев'яносто чотири) грн. 03 коп. 3% річних, 32 284 (тридцять дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 97 коп. інфляційних збитків, та судовий збір в розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 08.06.2016.

Суддя В.О. Демидов