Рішення № 58183027, 30.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016Справа №910/4471/16За позовом Фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТ МОН ГРУПП»

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (третя особа-1)

ОСОБА_4 (третя особа-2)

про визнання недійсним рішень загальних зборів

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача ОСОБА_5 - по дов. №б/н від 22.10.2015р.

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" про:

Визнання недійсним рішення, прийнятого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" від 26.04.2014 року, оформленого протоколом №26/04-2014 від 26.04.2014р.

Визнання недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" у новій редакції, затвердженого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" від 26.04.2014 року, оформленого протоколом №26/04-2014 від 26.04.2014р. та зареєстрованого Державним реєстратором 04.07.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/4471/16, розгляд справи призначено на 06.04.2016р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2016р., відповідно до ст. ст. 27, 38, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відкладено розгляд справи на 25.04.2016р.

В даному судовому засіданні представником позивача подано заяву про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Представники відповідача та третіх осіб в дане судове засідання не з'явились, заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подане клопотання, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за доцільне подане клопотання задовольнити, строк вирішення спору у даній справі продовжити на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд справи відкласти на 30.05.2016р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осбі в судове засідання не з'явилися.

Представник відповідача про час та місце розгляду справи вповідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ. Крім того, ухвали суду отримувались представниомк відповідача, що підтверджується повідомленнями про воручення поштвовогол рекоминедованого відправлення.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.05.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2014 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" на яких були прийняті рішення:

Про обрання голови та секретаря Загальних зборів учасників товариства.

Про надання дозволу ОСОБА_6 на відчуження своєї частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" в розмірі 50% Статутного капіталу, що становить 1 750 000 грн. за 1 750 000 грн. ОСОБА_7.

Про прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_4.

Про виключення зі складу Товариства ОСОБА_1.

Про затвердження перерозподілу часток у Статуному капіталі Товариства.

Про внесення змін та затвердженнч статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" у новій редакції, та подання його на державну реєстрацію.

Про уповноваження директора Товариства на проведення державної реєстрації змін.

Збори проведені 26 квітня 2014 року оформлені протоколом №26/04- 2014 від 26.0.4.2016р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_6 наголошує на тому, що вказане рішення було прийнято з порушенням чинного законодавства України і є незаконним з огляду на те, учасники товариства не були належним чином повідомлені про час, місце проведення зборів. Крім того, заява учасника про вихід з Товариства має бути нотаріально посвідчена.

Згідно з п. 17, п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.08. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його сучасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Згідно ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 113 Цивільного кодексу України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Положеннями п. 12.1 Статуту встановлено, що вищим органом управління Товариства є Загальні збори Учасників Товариства.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу (ч. 2 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства").

Згідно ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно з п. 12.12 Статуту ТОВ "РЕСТ МОН ГРУПП" про проведення зборів учасників товариства учасники повідомляються письмово з зазначенням дати, часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до дати їх проведення.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства").

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів належного повідомлення позивача по справі про скликання загальних зборів товариства із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку данного.

Відповідно до п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: ... порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно з п. 21 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг ... належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного

Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законодавством порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними. Неповідомлення учасника товариства про скликання та проведення загальних зборів, на яких його виключили з учасників товариства, є безумовним порушенням прав, передбачених ст. 10 Закону України «Про господарські товариства.

Як вбачається з Протоколу загальних зборів від 26 квітня 2014 року, загальними зборами було вирішено виключити позивача із числа засновників Товариства, у зв'язку з чим перерозподілити частки в статутному капіталі та затвердити Статут Товариства у новій редакції (п. 3-6 Протоколу). В п. 4 Протоколу зазначено, що позивач повідомила про свій вихід зі складу Товариства.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Частиною 1 ст. 148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Частиною 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається, зокрема, завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Пунктом 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, встановлено, що при посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Відповідно до п. 16 Інструкції нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Отже, для виготовлення нотаріально посвідченої копії заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, яка подається товариством для внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, необхідно оригінал заяви, справжність підпису фізичної особи на якому засвідчена нотаріусом, або учасник товариства повинен особисто підтвердити, що така заява підписана ним.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, а подана позивачем заява у простій письмовій формі є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства, проведення відповідних виплат та внесення змін до установчих документів (аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду України від 14.03.2011 року).

Відповідно до вищевказаного протоколу по четвертому питанню про вихід позивача зі складу учасників загальними зборами було прийняте рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПІІ».

Вихід і виключення зі складу учасників товариства є різними за своєю юридичною суттю поняттями. Якщо вихід зі складу учасників товариства - це особисте немайнове право учасника товариства, передбачене законом, реалізація якого залежить лише від волевиявлення самого учасника, то підстави для виключення зі складу учасників прямо передбачені законом і розширеному тлумаченню не підлягають.

На підставі ч. З ст. 100 ЦК України учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Згідно з п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону України "Про господарські товариства", повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства.

Отже, судом встановлено, що під час скликання та проведення Загальних Зборів учасників Товариства 26.04.2014р. наявні порушення вимог закону та/або установчих документів, позивача (учасника) товариства не було належним чином повідомлено про час та місце проведення загальних зборів, не ознайомлено з порядком денним зборів.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Обставини, на які посилається позивач, свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування доведено суду порушення з боку відповідача оскаржуваним рішенням загальних зборів законних та охоронюваних інтересів позивача.

Відповідач будь - яких доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

З огляду на викладене судом встановлено наявність підстав для визнання недійсним рішення, прийнятого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" від 26.04.2014 року, оформленого протоколом №26/04-2014 від 26.04.2014р.

Оскільки рішення Загальних зборів учасників ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП» від 26 квітня 2014 року визнається судом недійсним, має бути визнаний недійсним Статут ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП» у новій редакції, затверджений Загальними зборами учасників ТОВ «РЕСТ МОН ГРУПП» від 26 квітня 2014 року і зареєстрований Державним реєстратором 04.07.2014 року.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Отже, доводи позивача, на які він посилається як на підставу обґрунтування своїх позовних вимог, підтверджуються наявними в матеріалах справи № 910/4471/16 доказами, внаслідок чого, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним недійсним рішення, прийнятого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" від 26.04.2014 року, оформленого протоколом №26/04-2014 від 26.04.2014р., визнання недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" у новій редакції, затвердженого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" від 26.04.2014 року, оформленого протоколом №26/04-2014 від 26.04.2014р. та зареєстрованого Державним реєстратором 04.07.2014р.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного судові витрати понесені позивачем по даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення, прийнятого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирстка, 20-А, код ЄДРПОУ 35255303) від 26.04.2014 року, оформленого протоколом №26/04-2014 від 26.04.2014р.

Визнати недійсним Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирстка, 20-А, код ЄДРПОУ 35255303) у новій редакції, затвердженого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" від 26.04.2014 року, оформленого протоколом №26/04-2014 від 26.04.2014р. та зареєстрованого Державним реєстратором 04.07.2014р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ МОН ГРУПП" (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирстка, 20-А, код ЄДРПОУ 35255303) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

2 756 грн. 00 коп. судового збору.

Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.