Рішення № 58183023, 27.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2016Справа №918/115/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про усунення перешкод у користуванні майном та визнання договору іпотеки припиненим

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 23.08.2012;

від відповідача: Таболін О.С. - представник за довіреністю б/н від 05.05.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.02.2016 до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про усунення перешкод у користуванні майном та визнання договору іпотеки припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного 20.03.2008 між позивачем (іпотекодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) іпотечного договору №47/Zсмбіп-08, іпотека за яким забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №47СМБ-АПЗ від 20.03.2008, було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження належного позивачу на праві власності нерухомого майна, що є об'єктом іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 (квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою АДРЕСА_1). При цьому, 30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в тому числі, за кредитним договором №47СМБ-АПЗ від 20.03.2008. Водночас, як зазначає позивач, з огляду на рішення господарських судів (рішення Господарського суду Рівненської області від 19.04.2013 у справі №5019/15/12) про відмову в задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості за наведеним кредитним договором у зв'язку з відсутністю документів про видачу кредиту, а також рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі №918/1948/13, відповідно до якого було відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з пропуском строків позовної давності, позивач вважає, що первісне зобов'язання, на підставі якого виникла іпотека за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, є припиненим, з огляду на що зазначає про незаконне утримання в іпотеці нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, у зв'язку з чим просить суд усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача подати до органу державної реєстрації права власності на нерухоме майно заяву про припинення договору іпотеки від 20.03.2008 №47/Zсмбіп-08 та про вилучення записів про обтяження спірного майна з реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; визнати припиненим договір іпотеки від 20.03.2008 №47/Zсмбіп-08, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. за реєстраційним №957, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.02.2016 порушено провадження у справі № 918/115/16.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.03.2016 справу № 918/115/16 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 918/115/16 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 справу № 918/115/16 прийнято до провадження та розгляд призначено на 19.04.2016.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.04.2016 оголошено перерву до 17.05.2016.

16.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відзив, відповідно до якого відповідач зазначає, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації відповідача строком з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, а отже, на думку відповідача, вимога про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання вчинити дії підвідомча адміністративним судам, оскільки вирішення питання про зобов'язання вчинити певні дії відносно особи публічного права є юрисдикцією адміністративних судів. Крім того, за твердженням відповідача, позивачем не надано суду будь-яких доказів наявності передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку» підстав вважати іпотеку за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 припиненою.

Враховуючи обґрунтованість клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, необхідність подання доказів у справі, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, суд відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи на 27.05.2016, про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 27.05.2016 з'явились представники позивача та відповідача. Позивач підтримав позов, відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, а також подав суду заяву про застосування позовної давності.

У судовому засіданні 27.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позичальник, позивач) був укладений кредитний договір № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії (далі - Кредитний договір), за умовами якого, з урахуванням додатків № 1 та № 2 до цієї угоди, банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надати кредитні кошти еквівалентом 76 000 євро з валютою ліміту кредитування - євро, та валютою кредиту - гривня, євро строком з 20 березня 2008 року по 19 березня 2013 року (строк кредитної лінії) під 11,5% процентів річних.

Сторонами погоджено Графік зменшення ліміту кредитування (повернення заборгованості за кредитом), що є додатком №1 до кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008.

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору відновлювальна мультивалютна кредитна лінія - це кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, визначеної у валюті ліміту, що може знаходитися у користуванні позичальника на будь-яку дату протягом строку дії цього договору; у разі часткового або повного повернення кредиту позичальник може повторно отримати кредит в межах зазначеного ліміту кредитування протягом строку кредитної лінії.

Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами), у будь-якій з валют кредиту, передбачених пунктом 1.1 цього договору в сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника.

У пункті 2.2 Кредитного договору сторони передбачили, що для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичкові рахунки у кожній з передбачених пунктом 1.1 цього договору валют кредиту (кожен з яких надалі - "позичковий рахунок"): у гривнях НОМЕР_3 та у євро НОМЕР_3.

Порядок надання кредитних коштів, визначений пунктом 2.3 Кредитного договору, в якому встановлено, що надання кожного траншу здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3, відкритий в Рівненській філії товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (у випадках, коли це дозволено чинним законодавством України).

Додатковими договорами від 21.04.2008 № 1, від 07.05.2008 № 2, від 02.06.2008 № 3, від 23.10.2008 № 4 та від 13.10.2009 № 5 до даного Кредитного договору сторонами вносилися зміни щодо збільшення ліміту кредитування до 200000,00 євро та процентної ставки.

Сторонами погоджено Графік зменшення ліміту кредитування (повернення заборгованості за кредитом), що є додатком №2 до кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, з урахуванням збільшення ліміту кредитування до 200000,00 євро та процентної ставки.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі №918/1948/13, яке набрало законної сили, тому не потребують повторного доведення в силу норм ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, копії кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 разом з додатковими договорами до нього від 21.04.2008 № 1, від 07.05.2008 № 2, від 02.06.2008 № 3, від 23.10.2008 № 4 та від 13.10.2009 № 5 долучені позивачем до позову та документів, поданих 20.05.2016.

Дослідивши зміст укладеного кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 20.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець, позивач) було укладено іпотечний договір №47/Zсмбіп-08 (далі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №957, згідно з яким іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №47СМБ-АПЗ від 20.03.2008 (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний іпотекодержателю по 27 лютого 2018 року включно, у порядку строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 76 000 євро 00 євроцентів, сплатити проценти за користування ним у гривнях у розмірі 11,5% річних, у євро у розмірі 11,5% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених Кредитним договором (надалі - Основне зобов'язання) (пункт 1.1. Іпотечного договору).

Предметом іпотеки за цим Іпотечним договором є нерухоме майно :

- предмет іпотеки 1 - трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м., до складу якого згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством "Рівненське міське Бюро технічної інвентаризації" за №18014812 від 06.03.2008 входять: квартира трикімнатна, матеріали стін - шлак, розмір житлової площі 32,2 кв.м., загальна площа - 54,3 кв.м.;

- предмет іпотеки 2 - земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0452 га. Цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За умовами п.2.1.4. Іпотечного договору, іпотекодержатель має право у випадку невиконання Основного зобов'язання звернути стягнення на Предмет іпотеки.

У випадку порушення іпотекодавцем та/або позичальником обов'язків за цим та/або Кредитним договором, в тому числі прострочення сплати чергових платежів по поверненню кредитних коштів та/або процентів та/або комісій, штрафів, вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання, а разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку» та цим договором (пункт 2.1.6. Іпотечного договору).

Згідно з п.4.1. та п.4.3. Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані належним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні Кредитного договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором та Іпотечним договором, а також у інших випадках, передбачених Кредитним договором, Іпотечним договором та чинним законодавством України. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє по дату повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за Кредитним договором (шляхом укладення додаткових договорів до нього), іпотека, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань (п.6.2. Іпотечного договору).

21.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець, позивач) було укладено Додатковий договір №1 до Іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №1488, відповідно до якого п.1.1. Іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 викладено у наступній редакції: "Іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором 47СМБ-АПЗ від 20.03.2008 р. (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо), укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний Іпотекодержателю по 19 березня 2013 року включно, у порядку строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 200 000 євро 00 євроцентів, сплатити проценти за користування ним у гривнях у розмірі 11,5% річних, у євро у розмірі 12,0% річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених Кредитним договором (надалі - Основне зобов'язання)".

Вказані обставини щодо укладення 20.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець, позивач) іпотечного договору №47/Zсмбіп-08, а також Додаткового договору №1, встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі №918/1948/13, яке набрало законної сили, тому не потребують повторного доведення в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, копія іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 та Додаткового договору №1 долучена позивачем до позову та відповідачем до документів, поданих 27.05.2016.

Дослідивши зміст укладеного іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є іпотечним договором, яким забезпечено виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, що може виникнути в майбутньому.

Положеннями ст. 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 573 Цивільного кодексу України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

При цьому, статтею 4 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення Іпотечного договору, передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до чинного на момент укладення Іпотечного договору Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 410, державна реєстрація іпотек здійснюється з метою: реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження.

При цьому, відповідно до п. 2 вказаного Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, Державний реєстр іпотек - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Судом встановлено, що державним реєстратором 28.03.2008 було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження нерухомого майна іпотекою, що виникла на підставі договору іпотеки 47/Zсмбіп від 20.03.2008: боржник ОСОБА_1, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек - 6893073). Вказана інформація підтверджується наданими позивачем 20.05.2016 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ інформаційної довідки - 59434464 від 19.05.2016).

Судом встановлено, що державним реєстратором 28.03.2008 було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження нерухомого майна іпотекою, що виникла на підставі договору іпотеки 47/Zсмбіп від 20.03.2008: боржник ОСОБА_1, об'єкт нерухомого майна - квартира за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек - 6892967). Вказана інформація підтверджується наданими позивачем 20.05.2016 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ інформаційної довідки - 59434464 від 19.05.2016).

При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», чинного на дату реєстрації іпотеки за договором іпотеки 47/Zсмбіп від 20.03.2008, обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Статтею 23 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: договору застави (іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом.

При цьому, відповідно до чинного на дату реєстрації іпотеки за договором іпотеки 47/Zсмбіп від 20.03.2008 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. N 85/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за N 364/3657, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон.

Пунктом 2.1. наведеного Положення передбачено, що підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є, зокрема, накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.

Судом встановлено, що державним реєстратором 20.03.2008 було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження (заборону на нерухоме майно), що виникло на підставі договору іпотеки 47/Zсмбіп від 20.03.2008: суб'єкт обтяження: ОСОБА_1, об'єкт нерухомого майна - квартира за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - 6829261). Вказана інформація підтверджується наданими позивачем 20.05.2016 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ інформаційної довідки - 59434464 від 19.05.2016).

У подальшому 30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Національним банком України було укладено трьохсторонній договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку.

Пунктом 4.2 зазначеного договору передбачено, що внаслідок передачі Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, йому переходить (відступається) право вимагати (замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно з п. 11.1 договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 цей договір вважається укладеним і набирає чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками їх печаток та нотаріального посвідчення.

Згідно з Додатком №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 "Перелік кредитних та забезпечувальних договорів", у вказаному переліку, в тому числі, зазначений Кредитний договір №47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20 березня 2008 року.

Наведені обставини щодо укладення 30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Національним банком України договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі №918/1948/13, тому не потребують повторного доведення в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, копія договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 долучена відповідачем до документів, поданих 27.05.2016.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (відповідач) став новим кредитором за вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 щодо позивача (позичальника).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.04.2013 у справі №5019/15/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2699950грн. 34 коп. за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013, в позові Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовлено з тих підстав, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами факту видачі кредитних коштів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а відтак, і наявності у неї заборгованості за спірним договором, у зв'язку з чим Господарський суд Рівненської області дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо повернення сум кредитних коштів, а також позовних вимог щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за кредитом та нарахування пені в зв'язку з несвоєчасною сплатою вказаних сум.

При цьому, рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі №918/1948/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає всього 3844070 грн. 55 коп., в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовлено з тих підстав, що позивач (Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк") не довів суду належними та допустимими доказами факту видачі кредитних коштів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а відтак, і наявності у останньої заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо звернення стягнення на: предмет іпотеки 1 - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м., предмет іпотеки 2 - земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0452 га, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає всього 3844070 грн. 55 коп. Також у вказаному рішенні зазначено, що позовна заява ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки датована 12 грудня 2013 року, у зв'язку з чим позивачем у справі №918/1948/13 пропущено термін для пред'явлення позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

За таких обставин, з огляду на встановлені в наведених рішеннях, що набрали законної сили (№5019/15/12 від 19.04.2013 та №918/1948/13 від 04.03.2014), обставини, суд зазначає про відсутність належних та допустимих в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження надання позивачеві (фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1) кредиту, за умовами кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, в забезпечення виконання зобов'язань позивачем за яким було укладено іпотечний договір №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 та внесено відповідні записи до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного 20.03.2008 між позивачем (іпотекодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) іпотечного договору №47/Zсмбіп-08, іпотека за яким забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором №47СМБ-АПЗ від 20.03.2008, було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження належного позивачу на праві власності нерухомого майна, що є об'єктом іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 (квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою АДРЕСА_1). При цьому, 30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в тому числі, за кредитним договором №47СМБ-АПЗ від 20.03.2008. Водночас, як зазначає позивач, з огляду на рішення господарських судів (рішення Господарського суду Рівненської області від 19.04.2013 у справі №5019/15/12) про відмову в задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості за наведеним кредитним договором у зв'язку з відсутністю документів про видачу кредиту, а також рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі №918/1948/13, відповідно до якого було відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з пропуском строків позовної давності, позивач вважає, що первісне зобов'язання, на підставі якого виникла іпотека за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, є припиненим, з огляду на що зазначає про незаконне утримання в іпотеці нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, у зв'язку з чим просить суд усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача подати до органу державної реєстрації права власності на нерухоме майно заяву про припинення договору іпотеки від 20.03.2008 №47/Zсмбіп-08 та про вилучення записів про обтяження спірного майна з реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; визнати припиненим договір іпотеки від 20.03.2008 №47/Zсмбіп-08, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. за реєстраційним №957, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;

основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;

іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням;

боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Позивач вважає, що за відсутності доказів надання кредиту за умовами кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, таке зобов'язання є припиненим, у зв'язку з чим просить суд, зокрема, визнати припиненим договір іпотеки від 20.03.2008 №47/Zсмбіп-08, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. за реєстровим №957, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець).

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, прав особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором прав іпотекодавця передбачених частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином права іпотекодавця підлягають судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.02.2015 (справа № 6-243цс14).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В свою чергу, ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З урахуванням норм ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, які, по суті, складають зміст зобов'язання.

Суд зазначає, що норми Цивільного кодексу України (ст. ст. 598-608) встановлюють підстави припинення саме зобов'язань, які, в тому числі, виникають з договору, а не припинення самого договору, предметом якого, власне, і є зобов'язання його сторін.

За таких обставин, з огляду на те, що суд здійснює розгляд справи виключно в межах предмету та підстав позову, а позивачем заявлено вимогу саме про визнання припиненим іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання припиненим договору іпотеки від 20.03.2008 №47/Zсмбіп-08, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. за реєстраційним №957, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець).

Надаючи при цьому правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Водночас заявлена позивачем вимога про визнання договору припиненим в жодному разі не може призвести до поновлення порушеного права позивача, а отже обраний останнім спосіб захисту в будь-якому випадку буде не ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, суд зазначає, що за умови існування рішення Господарського суду Рівненської області від 19.04.2013 у справі №5019/15/12 про відмову в задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 у зв'язку з відсутністю документів про видачу кредиту, а також рішення Господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі №918/1948/13, відповідно до якого було відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка є предметом іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, не існує об'єктивного невизнання права позивача іпотекодержателем, а саме невизначеності у правовідносинах сторін за іпотечним договором, так як по суті у рішенні суду про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки суд фактично прийшов до висновків щодо відсутності у іпотекодавця зобов'язання щодо повернення кредиту з огляду на відсутність доказів його надання (тобто про відсутність іпотечного зобов'язання). При цьому, суд зазначає, що метою обрання такого способу захисту як визнання припиненим зобов'язання іпотеки є не подолання суб'єктивного невизнання припинення зобов'язання іпотекодержателем (оскільки навіть за наявності відповідного судового рішення про визнання права однієї особи, інша особа може продовжувати його не визнавати на своєму суб'єктивному рівні (власне відношення до певного стану речей), а встановлення судом обставин, які усувають невизначеність у правовідносинах сторін для особи, яка звертається з позовом про визнання, та для будь-яких третіх осіб (встановлення об'єктивного стану речей).

Таким чином, в задоволенні вимог про визнання припиненим договору іпотеки від 20.03.2008 №47/Zсмбіп-08, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. за реєстраційним №957, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець), судом відмовлено.

В той же час, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 573 Цивільного кодексу України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання, а також вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі чинних договорів. Наведене вище дає підстави для висновку, що абстрактні вимоги не можуть бути забезпечені заставою (іпотекою) в порядку ст. 573 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

Так, як встановлено судом, на момент укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (іпотекодавець, позивач) іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, між сторонами було укладено кредитний договір № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, оскільки, як вказано в п. 1.1. іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя саме за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008.

При цьому, як встановлено судом, згідно з п. 1.1. кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, з урахуванням Додаткових договорів 1-4, банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надати кредитні кошти еквівалентом 200000,00 євро з валютою ліміту кредитування - євро, та валютою кредиту - гривня, євро строком з 20 березня 2008 року по 19 березня 2013 року.

Пунктом 2.1 кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 визначено, що видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами), у будь-якій з валют кредиту, передбачених пунктом 1.1 цього договору в сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника.

Таким чином, за своєю правовою природою кредитний договір № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 є консенсуальним, який передбачає виникнення зобов'язання за договором у майбутньому (після подання заяви про видачу кредиту у банку виникає обов'язок з надання кредиту, з урахуванням строку кредитної лінії).

Наведене вище дає підстави для висновку, що на момент укладення іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, зобов'язання з повернення кредиту, сплати процентів, комісії, штрафних санкцій за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 (забезпечення якого є предметом спірного іпотечного договору) ще не виникло, однак з огляду на укладення такого кредитного договору, його сторони передбачали об'єктивну можливість виникнення у позикодавця вимоги в майбутньому (у зв'язку з наданням позичальнику кредитних коштів в межах періоду кредитування за заявою останнього - в порядку п.2.1 кредитного договору № 47СМБ-АПЗ).

В той же час, як зазначено вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.04.2013 у справі №5019/15/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 2699950грн. 34 коп. за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013, в позові Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовлено з тих підстав, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами факту видачі кредитних коштів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а відтак, і наявності у неї заборгованості за спірним договором, у зв'язку з чим Господарський суд Рівненської області дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність його позовних вимог щодо повернення сум кредитних коштів, а також позовних вимог щодо нарахування відсотків за користування кредитом, комісії за кредитом, а також нарахування пені в зв'язку з несвоєчасною сплатою вказаних сум.

Більше того, як встановлено судом, рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі №918/1948/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає всього 3844070 грн.55 коп. в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовлено з тих підстав, що позивач (Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк") не довів суду належними та допустимими доказами факту видачі кредитних коштів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а відтак, і наявності у останньої заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо звернення стягнення на: предмет іпотеки 1 - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м., предмет іпотеки 2 - земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0452 га, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає всього 3844070 грн. 55 коп.

За таких обставин, за відсутності належних та допустимих в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження надання позивачеві (фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1) кредиту, за умовами кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, відсутні підстави вважати, що такий кредит було надано, що свідчить про те, що зобов'язання з повернення кредиту позивачем (та відповідно вимога банку про повернення кредиту за даним кредитним договором) є такими, що не виникли протягом передбаченого кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 строку кредитування.

Окрім того, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Національним банком України було укладено трьохсторонній договір про передачу активів та кредитних зобов'язань договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку.

Пунктом 4.2 зазначеного договору передбачено, що внаслідок передачі Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, йому переходить (відступається) право вимагати (замість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно з Додатком №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 "Перелік кредитних та забезпечувальних договорів", у вказаному переліку, в тому числі, зазначений Кредитний договір №47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20 березня 2008 року.

За змістом ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» за умовами кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 є боржником у тому, що зобов'язаний надавати кредит на вимогу позичальника, та кредитором у тому, що має право вимагати від позичальника виконання обов'язку щодо повернення кредиту (у випадку його надання), сплати процентів, комісії тощо.

За таких обставин, з огляду на зміст трьохстороннього договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 30.06.2010, даний договір передбачав перехід до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виключно права вимоги в порядку п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу, та заміну кредитора у вказаному зобов'язанні.

При цьому, будь-яких доказів у підтвердження укладення між сторонами договору, спрямованого на заміну боржника у зобов'язанні, яким зобов'язаною особою у частині обов'язку надання кредиту на вимогу позичальника є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк", суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обов'язок з надання кредиту позичальнику (позивачеві), за умовами кредитного договору № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" не перейшов.

Водночас, суд зазначає, що постановою Правління Національного банку України від 21.01.2010 № 19 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 21.01.2010 Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

За змістом ст. 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність», юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Враховуючи те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» відкликано банківську ліцензію, виконання операції з кредитування позивача відповідним банком, в тому числі, і після закінчення строків кредитування, передбачених кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008, стало неможливим, а отже припинилось відповідно до ст. 607 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи, що зобов'язання з повернення кредиту позивачем (змістом якого є обов'язок позивальника повернути кредит, а також право кредитодавця вимагати повернення кредиту) за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008 є такими, що не виникли протягом передбаченого кредитним договором строку кредитування, а також з огляду на відкликання банківської ліцензії у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», що в силу положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» унеможливлює здійснення банківської діяльності такою особою, в тому числі, видачу кредиту, суд дійшов висновку про припинення зобов'язання банку щодо видачі кредиту у зв'язку з неможливістю його виконання, у зв'язку з чим вимога про повернення кредиту за даним договором об'єктивно не може виникнути і в майбутньому.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, оскільки зобов'язання, яке могло виникнути в майбутньому щодо повернення кредитних коштів позивальником (за кредитним договором № 47СМБ-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 20.03.2008), та яка була забезпечена іпотекою (за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008), фактично не виникла протягом строку кредитної лінії, передбаченої договором (у зв'язку з ненаданням кредиту), та не може виникнути у майбутньому, оскільки зобов'язання банку щодо видачі кредиту є таким, що припинене неможливістю його виконання, суд дійшов висновку про відсутність станом на час розгляду справи законних підстав для існування обтяження належного позивачу нерухомого майна, що виникло на підставі іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, у зв'язку з припиненням іпотеки за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008.

Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, позивач є власником майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 (квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м.; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1).

За таких обставин, з огляду на те, що позивач є власником майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 (квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м.; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1), а зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, комісії тощо за умовами Кредитного договору, в забезпечення якого було зареєстровано обтяження такого нерухомого майна, не виникло протягом дії Кредитного договору та об'єктивно не може виникнути в майбутньому, а також враховуючи, що обтяження нерухомого майна іпотекою та перебування відомостей про обтяження майна (заборони відчуження) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна перешкоджає здійсненню власником правомочності щодо розпорядження своїм майном, суд дійшов висновку, що позивач у даній справі вправі вимагати у відповідача усунення перешкод у здійсненні права розпорядження своїм майном в силу положень ст. 391 Цивільного кодексу України шляхом зобов'язання відповідача подати заяву державному реєстратору про припинення відповідних обтяжень майна.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом однією з умов застосування негаторного позову (позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном) є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі захист порушеного права власності здійснюється за допомогою зобов'язально-правових способів.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що правова природа іпотечного правовідношення є змішаною: зобов'язальною, оскільки виникає з іпотечного договору, та речовою, оскільки предметом забезпечення є індивідуально визначена річ, а також з огляду на те, що іпотечне право користується абсолютним захистом, яке виявляється в тому, що іпотекодержатель має право вимагати у будь-якого держателя переданої в іпотеку речі видачі йому цієї речі для продажу, з метою погашення боргу, забезпеченого іпотекою.

Більше того, норми чинного законодавства та умови іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 не передбачають будь-яких спеціальних зобов'язально-правових способів поновлення порушеного права іпотекодавця, пов'язаного з неможливістю розпорядження ним своїм майном, за умови припинення іпотеки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у даному разі є належним та ефективним.

При цьому, суд зазначає, що вимога позивача сформульована таким чином, що останній просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача подати до органу державної реєстрації права власності на нерухоме майно заяву про припинення договору іпотеки від 20.03.2008 №47/Zсмбіп-08 та про вилучення записів про обтяження спірного майна з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній з 01.01.2016, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

заявник:

власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав;

іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки;

орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;

особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Стаття 18 вказаного Закону передбачає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому, за змістом ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній з 01.01.2016, заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

За таких обставин, з сукупного аналізу чинного на час розгляду справи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вбачається, що для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав необхідним є подання відповідної заяви заявником, яким у даному випадку, з огляду, зокрема, на зміст ст. 1 Закону, у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки може бути виключно іпотекодержатель/особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи .

За таких обставин, саме відповідач, як іпотекодержатель спірного нерухомого майна, обтяженого іпотекою (трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м.; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0452 га) та забороною відчуження (квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), є особою, уповноваженою в порядку чинного на момент розгляду справи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на подання відповідної заяви про державну реєстрацію припинення обтяження (іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна), що виникло на підставі іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008.

При цьому, суд зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати заяву про припинення іпотеки та вилучення відповідних записів, з огляду на обставини, якими обґрунтовано позов, фактично спрямовані на проведення державним реєстратором прав на нерухоме майно на підставі відповідної заяви відповідача (іпотекодержателя) державної реєстрації припинення іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, як це передбачено в сукупності приписами ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 1, 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, суд зазначає про відсутність передбачених нормами вищезазначеного законодавства підстав для зобов'язання відповідача, як іпотекодержателя, подати державному реєстратору прав на нерухоме майно заяву про припинення договору іпотеки №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008, оскільки така заява сама по собі (заява про припинення договору) не може прирівнюватись до заяви про державну реєстрацію припинення іпотеки, яку іпотекодавець подає в силу ст.ст. 1, 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», натомість норми законодавства щодо реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачають обов'язку подання заявника державному реєстраторові разом з заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки, заяви про припинення договору іпотеки.

При цьому, щодо вимоги про вилучення записів про обтяження спірного майна з реєстру іпотек та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, державним реєстратором було 28.03.2008 зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження нерухомого майна іпотекою, що виникла на підставі договору іпотеки 47/Zсмбіп від 20.03.2008: боржник ОСОБА_1, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек - 6893073). Вказана інформація підтверджується наданими позивачем 20.05.2016 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом, державним реєстратором було 28.03.2008 зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження нерухомого майна іпотекою, що виникла на підставі договору іпотеки 47/Zсмбіп від 20.03.2008: боржник ОСОБА_1, об'єкт нерухомого майна - квартира за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек - 6892967). Вказана інформація підтверджується наданими позивачем 20.05.2016 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом, державним реєстратором 20.03.2008 було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження (заборону на нерухоме майно), що виникла на підставі договору іпотеки 47/Zсмбіп від 20.03.2008: суб'єкт обтяження: ОСОБА_1, об'єкт нерухомого майна - квартира за адресою АДРЕСА_1 (номер запису про іпотеку в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - 6829261). Вказана інформація підтверджується наданими позивачем 20.05.2016 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ інформаційної довідки - 59434464 від 19.05.2016).

Відповідно до п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, у випадках, передбачених законодавством, державний реєстратор вносить до записів Державного реєстру прав відомості про перенесення записів про нерухоме майно, про право власності та суб'єкта цього права, про інші речові права та суб'єкта цих прав, про обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав із розділів, які закриваються, або спеціального розділу Державного реєстру прав, інформаційних систем, у яких до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства здійснювалася державна реєстрація прав (далі - інформаційна система).

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №59434464), що була подана позивачем 20.05.2016, запис про іпотеку № 6893073 (земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1) було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 28.03.2008 (реєстраційний номер іпотеки 6893073), в якому вказаний запис перебував до 01.01.2013, однак даний запис було перенесено до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і присвоєно йому №14268363. Так, у зв'язку зі зміною іпотекодержателя за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 (з огляду на укладення договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010), 21.04.2016 державним реєстратором приватним нотаріусом Соколовим Олександром Євгеновичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29361845 було внесено зміни до відомостей про іпотекодержателя та зазначено в якості останнього Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», а також перенесено запис про іпотеку № 6893073 (земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1) з Державного реєстру іпотек до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і присвоєно йому №14268363.

Крім того, як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №59434464), що була подана позивачем 20.05.2016, запис про іпотеку №6892967 (квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 28.03.2008 (реєстраційний номер іпотеки 6892967), в якому вказаний запис перебував до 01.01.2013, однак даний запис було перенесено до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і присвоєно йому №14267164. Так, у зв'язку зі зміною іпотекодержателя за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 (з огляду на укладення договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010), 21.04.2016 державним реєстратором приватним нотаріусом Соколовим Олександром Євгеновичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29360573 було внесено зміни до відомостей про іпотекодержателя та зазначено в якості останнього Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», а також перенесено запис про іпотеку №6892967 (квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) з Державного реєстру іпотек до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і присвоєно йому №14267164.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №59434464), що була подана позивачем 20.05.2016, запис про обтяження (заборону відчуження нерухомого майна) №6829261 (квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 20.03.2008 (реєстраційний номер обтяження 6829261), однак даний запис було перенесено до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і присвоєно йому №14267551. Так, у зв'язку зі зміною обтяжувача за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 (з огляду на укладення договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010), 21.04.2016 державним реєстратором приватним нотаріусом Соколовим Олександром Євгеновичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29360937 було внесено зміни до відомостей про обтяжувача та зазначено в якості останнього Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», а також перенесено запис про обтяження (заборону відчуження нерухомого майна) №6829261 (квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і присвоєно йому №14267551.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на заявлені підстави позову, позивач фактично просить суд вилучити записи про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, а саме наступних об'єктів: земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 6893073) та квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 6892967), а також записи про обтяження (заборону відчуження) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо зазначеного нерухомого майна.

Разом з тим, як вбачається з наявних у справі доказів, державним реєстратором 20.03.2008 було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження - заборону відчуження нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) № запису 6829261, натомість будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження - заборони відчуження нерухомого майна - земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1, державним реєстратором вчинено не було, з огляду на відсутність відповідного запису про це у реєстрі.

З огляду на вищенаведене, хоча позивач просить суд зобов'язати відповідача подати заяву про вилучення записів про обтяження спірного майна з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, однак з огляду на те, що відомості, які були зареєстровані у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було перенесено до спеціальних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та присвоєно нові номери, а також з урахуванням змін законодавства, що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача подати державному реєстраторові відповідну заяву обґрунтованими, однак вважає, що така вимога підлягає задоволенню частково, а саме в частині вимоги про зобов'язання відповідача подати державному реєстратору прав на нерухоме майно заяву про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна - іпотеки наступних об'єктів: земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1 (№ запису в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14268363) та квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (№ запису в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14267164), а також заяву про державну реєстрацію припинення обтяження - заборони відчуження нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (№ запису в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14267551).

При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити, що за приписами ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній з 01.01.2016, державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про усунення перешкод у розпорядженні майном та визнання договору іпотеки припиненим підлягають задоволенню частково, а саме в частині вимог про усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом зобов'язання відповідача подати державному реєстратору прав на нерухоме майно заяву про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна - іпотеки наступних об'єктів: земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1 (№ запису в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14268363) та квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (№ запису в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14267164), а також заяву про державну реєстрацію припинення обтяження - заборони відчуження нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (№ запису про обтяження в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14267551).

При цьому, у судовому засіданні 27.05.2016 представником відповідача було подано заяву про застосування позовної давності, у якій останній просить суд застосувати позовну давність у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з тим, суд зазначає, що позовна давність до вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном не застосовується, оскільки порушення прав триває у часі. Наведена правова позиція викладена, зокрема, в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013, здійсненому Верховним судом України.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, відсутні підстави для застосування позовної давності до вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

При цьому, щодо доводів відповідача про непідвідомчість даного спору господарському суду, оскільки вирішення питання про зобов'язання вчинити певні дії відносно особи публічного права є юрисдикцією адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 664 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015р. № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»), призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 16.02.2016 №21-4846а15.

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані наявністю між сторонами господарсько-правового спору щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, власником якого є позивач, перешкоди щодо користування та розпорядження яким чиняться відповідачем як особою, що має статус іпотекодержателя майна за іпотечним договором №47/Zсмбіп-08 від 20.03.2008 та договором про передачу активів та кредитних зобов'язань договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010. В даному випадку стороною у справі (відповідачем) є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», щодо якого хоча і розпочато процедуру ліквідації, однак внаслідок цього він не втрачає статусу юридичної особи приватного права, а спір у даній справі не набуває ознак публічно-правового, оскільки стосується захисту речових прав позивача, тобто спір є таким, який виник з господарських правовідносин.

З огляду на вищенаведене, доводи відповідача про непідвідомчість даного спору в частині вимоги про усунення перешкод у користуванні майном не приймаються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з задоволенням позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) подати державному реєстратору прав на нерухоме майно заяву про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна - іпотеки відносно таких об'єктів: земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою АДРЕСА_1 (№ запису про іпотеку в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14268363); квартира за адресою: АДРЕСА_1 (№ запису про іпотеку в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14267164), а також заяву про державну реєстрацію припинення обтяження - заборони відчуження нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (№ запису про обтяження в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14267551).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35302, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 01.06.2016

Суддя І.М. Отрош