Рішення № 58182933, 27.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2016Справа №910/2494/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНФОРМ БЕЗПЕКА"

до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Головдерженергонагляд"

про стягнення 89 186,17 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явились.

Від відповідача: Тітова Т.С. - представник, довіреність № 277 від 24.02.2016.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНФОРМ БЕЗПЕКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Головдерженергонагляд" про стягнення коштів у розмірі 89 186,17 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 447,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №12-6/5552-13 "На охорону об'єктів відповідача" від 26.12.2013р. в частині своєчасної та повної плати за отримані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вище зазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2494/16 та призначено до розгляду на 29.03.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.03.2016 розгляд справи відкладено на 13.04.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2016 за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 21.04.2016.

У судовому засіданні 21.04.2016 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 27.04.2016.

У судові засідання 29.03.16 р., 13.04.16 р. та 21.04.16 р. з'явились уповноважені представники сторін.

У судове засідання 27.04.2016 з'явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважений представник позивача у судове засідання 27.04.2016 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 27.04.16 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про відкладення розгляду справи від 13.04.2016.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 13.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи, яке судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.04.16 р. представник відповідача подав заяву про залишення позову без розгляду б/н від 13.04.2016, оскільки відповідачем не була отримана копія позовної заяви з додатками. Заява судом долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.04.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву б/н від 21.04.2016, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що підставою несвоєчасної оплати за договором є проведення на сході України антитерористичної операції, тобто настання форс-мажорних обставин. В свою чергу відповідач повинен був вжити заходів щодо збереження майна, яке знаходиться на балансі ВП «Держенергонагляд» в межах Донецької та Луганської областей. Окрім того відповідач зауважує, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача окрім суми основного боргу у розмірі 83 506,17 грн. ще суми 5 680,00 грн. за надані послуги інспекції Держенергонагляду у Кримському регіоні, в той час як останні не мають жодного відношення до діючого на той час договору та предмету спору. Відзив на позовну заяву судом долучений до матеріалів справи.

Також у судовому засіданні 21.04.16р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 21.04.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 27.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н б/д, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

За результатами розгляду в судовому засіданні 27.04.16р. заяви відповідача про залишення позову без розгляду, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, а саме інформацію щодо надсилання копії позовної заяви та додатків до неї на адресу місцезнаходження Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - головного підприємства, структурним підрозділом якого є Відокремлений підрозділ «Головдерженергонагляд» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», що підтверджується наявним в матеріалах справи Положенням про Відокремлений підрозділ «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго» (фіскальний чек № 4156 від 12.02.16 р. та опис вкладення від 12.02.16 р.), та пояснення сторін в задоволенні заяви судом відмовлено.

Клопотань та заяв процесуального характеру від позивача до суду на час проведення судового засідання 27.04.16р. не надходило.

Про поважні причини неявки представника позивача в судове засідання 27.04.16 р. суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 27.04.16р. позивачем та відповідачем суду не надано.

Згідно пункту 2.3. Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника позивача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, останній не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги клопотання позивача про здійснення розгляду справи без участі його представника, а також те, що представник відповідача проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60,74 та ч.5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.04.16р. підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами доказами, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом з матеріалами справи, 26.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНФОРМ БЕЗПЕКА" (позивач у справі, виконавець за договором) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Головдерженергонагляд" (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір № 12-6/5552-13 "На охорону об'єктів відповідача" (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у січні-грудні 2014 року надавати послуги з охорони об'єктів замовника, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Розділами 2 - 8 Договору сторони узгодили якість надання послуг, ціну (суму) договору, порядок здійснення оплати, надання послуг, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, обставини непереборної сили тощо.

Відповідно до п. 10.1. Договору договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 28.02.2015. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань відповідно до договору.

Окрім того, в подальшому сторонами вносились зміни до Договору, зокрема, Додатковими угодами: № 1 від 16.01.14 р., № 2 від 15.08.14 р., № 3 від 28.11.14 р., № 4 від 10.12.14 р., якими сторони доповнювали та вносили зміни в діючий Договір щодо його ціни, порядку прийняття та оплати послуг.

В редакції Додаткової угоди № 4 від 10.12.14 р. строк дії договору - до 15.04.15р.

Вказані Договір та Додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками замовника та виконавця.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування об'єктів та види охорони зазначені у дислокації (Додаток №1).

Згідно п. 1.3 Договору договір укладається відповідно до проведеної відокремленим підрозділом "Головдерженергонагляд" ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" процедури відкритих торгів щодо закупівлі послуг, пов'язаних з особистою безпекою (80.10.1) лот 1, згідно з вимогами Закону України від 01.06.2010 №2289-VI "Про здійснення державних закупівель" (із змінами та доповненнями), протокол засідання комітету з конкурсних торгів щодо оцінки конкурсних пропозицій та акцепту пропозиції переможця від 05.12.2013 №119.

Лот 1. Закупівля послуг, пов'язаних з особистою безпекою (послуг охорони приміщень) для відокремлених підрозділів Держенергонагляду у Дніпровському, Донбаському, Західному, Кримському, Південному та Північному регіонах.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк надання послуг: січень-грудень 2014 року. Строк надання послуг (в редакції Додаткової угоди № 4 від 10.12.14 р.): січень 2014-січень 2015 р. Початок надання послуг - з 01.01.14 р. Якщо на дату початку надання послуг згідно п. 5.1 об'єкт не готовий до обслуговування виконавцем, про дату початку надання послуг замовник сповіщає виконавця шляхом надання заявки, але не менше ніж за 4 доби до бажаної дати.

Фактичне надання послуг для кожного з відокремлених підрозділів Держенергонагляду підтверджується технічними актами з обов'язковим відображенням обсягу наданих послуг по об'єктах замовника згідно дислокації, а також актом приймання-передачі наданих послуг з розшифровкою по об'єктах, підписаним сторонами договору, що складається щомісячно у двох примірниках на підставі технічних актів та надається виконавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг можливо лише за умови затвердження сторонами технічних актів по всім об'єктам замовника (п.п. 5.6, 5.7 Договору).

Згідно п. п. 6.3.3, 6.3.4 Договору виконавець зобов'язаний забезпечувати у межах наданих повноважень охорону об'єктів, перепускний режим на них, збереження матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом, а також товарно-матеріальних цінностей замовника від розкрадання, пошкодження чи знищення. Вести постійний контроль за ввезення та вивезення (внесенням та винесенням) товарно-матеріальних цінностей на території об'єктів за матеріальними перепустками за формою, яка встановлюється замовником.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, на виконання умов Договору виконавець надавав замовнику послуги з охорони об'єктів на загальну суму 83506,17 грн., що підтверджується відповідними підписаними уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актами надання послуг з фізичної охорони об'єктів та охорони об'єктів за допомогою ПЦН, а саме: № 234 від 31.12.2014 на суму 8783,57 грн., №236 від 31.12.2014 на суму 8783,57 грн., №241 від 31.12.2014 на суму 435,00 грн., №239 від 31.12.2014 на суму 435,00 грн., №233 від 31.12.2014 на суму 8783,57 грн., №20 від 31.01.2015 на суму 435,00 грн., №22 від 31.01.2015 на суму 435,00 грн., №15 від 31.01.2015 на суму 9365,90 грн., № 16 від 31.01.2015 на суму 9365,90 грн., №18 від 31.01.2015 на суму 9365,90 грн., № 208 від 30.11.2014 на суму 8815,92 грн., №216 від 30.11.2014 на суму 435,00 грн., №218 від 30.11.2014 на суму 435,00 грн., №209 від 30.11.2014 на суму 8815,92 грн., №225 від 30.11.2014 на суму 8815,92 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг охорони за вказаними актами в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, доказів опротестування виставлених позивачем актів наданих послуг та наявності письмових претензій або відмов у прийнятті послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНФОРМ БЕЗПЕКА" з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг охорони, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна (сума) договору становить 1 173 542,16 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20 % -234 708,43 грн. Разом з урахуванням ПДВ - 1 408 250,59 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість послуг по відокремленим підрозділам Держенергонагляду відповідно до п. 1.4 складає:

- Держенергонагляд у Дніпровському регіоні: 288 369,60 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 57 673,92 грн. Усього з урахуванням ПДВ 346 043,52 грн.;

- Держенергонагляд у Донбаському регіоні: 566 666,88 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 113 333,38 грн. Усього з урахуванням ПДВ 680 000,26 грн.;

- Держенергонагляд у Західному регіоні: 43 500,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 8 700,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ 52 200,00 грн.;

- Держенергонагляд у Кримському регіоні: 138 228,00 грн. без ПДВ, крім того 20 % - 27 645,60 грн. Усього з урахуванням ПДВ 165 873,60 грн.;

- Держенергонагляд у Південному регіоні: 97 627,68 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 19 525,53 грн. Усього з урахуванням ПДВ 117 153,21 грн.;

- Держенергонагляд у Північному регіоні: 39 150,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 % - 7 830,00 грн. Усього з урахуванням ПДВ 46 98,00 грн.

В редакції Додаткової угоди № 1 від 16.01.14 р. ціна (сума) договору становить 948 134,31 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 189626,86 грн. разом - 1137761,17 грн. В редакції Додаткової угоди № 4 від 10.11.14 р. - 920939,58 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 184 187,91 грн. Разом - 1105127,49 грн.

Згідно п. 6.4.1 Договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником на підставі наданого виконавцем рахунку-фактури, з відтермінуванням платежу на строк 35 календарних днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Як визначено в Додатковій угоді № 2 від 15.08.14р. сторони прийшли до згоди, що сплачувати вартість послуг, зазначених у додатку 1 до Договору, будуть відокремлені підрозділи з Держнергонагляду у складі ДП «НЕК «Укренерго». Отримання послуг, підписання актів приймання - передачі наданих послуг та оплата наданих послуг у відокремлених підрозділах з Держенергонагляду» у складі ДП «НЕК «Укренерго» здійснюється уповноваженими представниками (далі - представники замовника). Оплата послуг, наданих відокремленому підрозділу «Держенергонагляд у Донбаському регіоні», зазначених додатку № 1 до Договору, здійснюється замовником - відокремленим підрозділом «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго».

За умовами п. 4.2 Договору оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.10 ст. 201 і п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Податкова накладна надається замовнику протягом двох робочих днів від дати її реєстрації.

Виконавець реєструє відповідно до п. 201.10 ст. 201 і п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством, та надає її замовнику протягом двох робочих днів з дати реєстрації .

У разі виписки податкової накладної, яка підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, виконавець надає її покупцю протягом п'яти робочих днів від дати виписки.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивачем на підтвердження факту надання послуг охорони відповідачу додатково надані суду копії відповідних податкових накладних. При цьому позивачем докази реєстрації в ЄРПН надані тільки щодо податкових накладних, складених в 2015 р., а саме №№ 15, 16, 28, 20, 22, із зазначенням в письмових поясненнях, що до січня 2015р. обов'язковій реєстрації підлягали податкові накладні, що перевищували суму 60000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з надання охоронних послуг згідно Договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є акти прийняття наданих послуг, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість наданих та прийнятих послуг.

Отже, підписання замовником (відповідачем) актів наданих послуг, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги з фізичної охорони об'єкта та охорони об'єкта за допомогою ПЦН.

В свою чергу за висновками суду, оскільки в наданих позивачем актах відсутні будь-які заперечення щодо повного та належного надання охоронних послуг з боку відповідача на час підписання вказаних актів, відсутність передбачених п. 5.6 Договору технічних актів не спростовує факту надання послуг охорони позивачем та прийняття їх відповідачем в обсягах та за змістом, вказаних в первинних облікових документах.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.15 р., були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, викладено в новій редакції: абз. 1 ст. 201.1 Податкового кодексу «На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін; абз. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України: «При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Тобто, відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до неї незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування, в той час як до 01.01.15 р. реєстрації підлягали усі податкові накладні, сума ПДВ яких перевищує 10 тис. гривень, або у випадках, коли накладна виписана на підакцизні або імпортовані товари незалежно від суми ПДВ, або податкова накладна складена в електронній формі на вимогу покупця.

Отже, за висновками суду надані позивачем копії податкових накладних позивача за спірний період додатково підтверджують отримання відповідачем послуг від ТОВ "СПЕЦІНФОРМ БЕЗПЕКА" та належне його оприбуткування і відображення у власному бухгалтерському обліку позивача.

Також в матеріалах справи наявна копія підписаного обома сторонами звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період листопад 2014р. - березень 2016р., згідно якого станом на 31.03.16 р. заборгованість відповідача становить 83506,16 грн., що додатково підтверджує факт отримання відповідачем послуг охорони в зазначеному розмірі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Натомість, за твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг охорони у строки та порядку, визначені умовами Договору, належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача станом на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором в розмірі 83506,16 грн.

Оскільки надані послуги охорони не були оплачені відповідачем, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями № 118 від 20.02.15р. та № 234 від 03.07.15р. з вимогою щодо сплати заборгованість.

Проте, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість погашена не була.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо оплати за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНФОРМ БЕЗПЕКА" послуги з охорони на суму 83506,17 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в судовому порядку.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за Договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №12-6/5552-13 на охорону об'єктів відповідача від 26.12.13р. або Додаткових угод до нього суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та Додаткових угод до нього на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

В свою чергу відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на настання форс - мажорних обставин, а саме факт проведення антитерористичної операції на сході України, що, на думку відповідача, є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення умов Договору, оскільки заборгованість за Договором склалася саме з неоплати послуг охорони на об'єктах інспекцій Держенергонагляду у Донбаському районі ВП «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго», розташованих в м. Луганськ, м. Красний Луч, м. Донецьк, м. Горлівка та м. Харцизьк. Окрім того, відповідач зазначає про факти розграбування державних цінностей на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, зокрема, майна ВП «Держенергонагляд у Донбаському районі» ДП «НЕК «Укренерго» на суму приблизно 10 млн. грн..

З огляду на вищенаведене суд зазначає, що згідно статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

За приписами ст. 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону (п. 1 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»).

Пунктом 2 статті 11 зазначеної норми права визначено, що дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Згідно положень ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції, чинній на дату укладення спірного Договору) засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників). Крім того, Торгово-промислова палата здійснює виконання інших завдань, передбачених її статутом (ч. 2 ст. 3 цього Закону).

Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

Слід зазначити, що за результатами аналізу норм діючого законодавства су дійшов висновку, що інші документи, окрім сертифікату Торгово-промислової палати України, який є єдиним належним та достатнім доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є, доказами наявності таких обставин вважатися не можуть.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.01.2010 р., постанові Вищого господарського суду України від 23 грудня 2015 року по справі №24/25-908/5753/14, а також в п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до статті 6 та частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 219 Господарського кодексу України визначено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Так, за умовами п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Сторони визначили в п. 8.3 Договору, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку її дії є відповідні документи, які видаються Торгово - промисловою палатою України або іншим компетентним органом у порядку, визначеному законодавством України.

При цьому згідно п. 8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Разом з тим, доказів надання позивачу сертифікатів (висновків) Торгово - промислової палати України на підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору) при виконанні Договору № 12-6/5552-13 від 26.12.13 р. Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не надано.

Натомість судом за результатами дослідження наявної в матеріалах справи переписки між сторонами встановлено, що відповідач листом № 01/16-4200 від 26.08.15 р., копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив позивача про вирішення питання щодо необхідності подальшого здійснення охорони державного майна, що знаходиться на балансі підрозділів Держенергонагляду у Донбаському регіоні ДП «НЕК «Укренерго» в межах населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також зазначаючи про недоцільність зміни переліку об'єктів охорони у діючому договорі з огляду на необхідність збереження державного майна.

Отже, беручи до уваги фактичні обставини справи, оскільки відповідач не довів належними та допустими доказами той факт, що невиконання ним зобов'язання зі оплати за надані позивачем послуги з охорони у відповідності до умов Договору відбулося поза волею останнього і за обставин, що мають надзвичайний характер (непереборна сила) в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, що в свою чергу зумовило об'єктивну неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості за охоронні послуги відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 83506,16 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім того суд зазначає, що позивачем також на підставі підписаного позивачем та представником ВП «Держенергонагляд у Кримському регіоні» ДП «НЕК «Укренерго» акту наданих послуг №35 від 17.02.2014 заявлено до стягнення 5680,00 грн. за послуги з ремонту охоронної сигналізації в м. Красноперекопськ на вказану суму. В свою чергу згідно змісту вказаного акту позивачем виконані роботи з ремонту охоронної сигналізації на підставі акту про виявлені дефекти в системі охоронної сигналізації від 16.01.14р. і комерційної пропозиції ремонту охоронної сигналізації інспекції Держенергонагляду у м. Красноперекопськ, 2 мкрн. Буд. 19/3 № 032 від 17.01.14 р.

При цьому згідно Додаткової угоди № 3 від 28.11.14 р. до Договору оплата послуг, наданих у лютому, березні, квітні 2014р. відокремленому підрозділу «Держенергонагляд у Кримському регіоні» здійснюється замовником - відокремленим підрозділом «Головедерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго».

Проте, зважаючи на предмет спірного Договору № 12-6/5552-13 від 26.12.13р., укладеного між сторонами, яким є надання послуг з охорони приміщень для відокремлених підрозділів Держенергонагляду ДП «НЕК «Укренерго», зокрема, в Донбаському регіоні, та з огляду на підстави виконання робіт з ремонту охоронної сигналізації, згідно яких між сторонами виникли господарські правовідносини, які виходять за межі спірного Договору, отже підстави для віднесення вказаних робіт як таких, що виконані на виконання умов Договору охорони та, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині за висновками суду відсутні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачами не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 83506,17 грн..

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032; код 00100227) в особі Відокремленого підрозділу "Головдерженергонагляд" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Дорогожицька, 11/8, м. Київ, 04112, код 34190790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНФОРМ БЕЗПЕКА" (пл. Олексіївська, 11, к.1, м. Одеса; 65007; код 33659565) 83 506,17 грн. боргу та судовий збір у розмірі 1355,31 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 06 червня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон