Рішення № 58182855, 31.05.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/32/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016 Справа № 908/1143/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 04.05.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, провідний юрисконсульт, довіреність 05/60 від 16.01.2016р.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгова компанія № 1, м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства Приазовкурорт в особі філії Приватного акціонерного товариства Приазовкурорт Клінічний санаторій Великий Луг, Запорізька область, м. Бердянськ

про стягнення 84844,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.04.2016р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Українська торгова компанія № 1 до Приватного акціонерного товариства Приазовкурорт в особі філії Приватного акціонерного товариства Приазовкурорт Клінічний санаторій Великий Луг про стягнення заборгованості за договором № 061115 на постачання продуктів харчування від 06.11.2015р. сумі 87478,07 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що 06.11.2015р. між ТОВ Українська торгова компанія № 1 та ПрАТ Приазовкурорт в особі філії ПрАТ Приазовкурорт Клінічний санаторій Великий Луг було укладено договір № 061115 на постачання продуктів харчування.

У відповідності до п. 1.1 договору постачальник (ТОВ Українська торгова компанія № 1) зобовязується передати у власність, а покупець (ПрАТ Приазовкурорт в особі філії ПрАТ Приазовкурорт Клінічний санаторій Великий Луг) прийняти та оплатити харчову продукцію (ікра червона, фруктові соки, молочні вироби, риба, тощо) (далі - товар), визначений в асортименті та зазначений у специфікації (Додаток 1), що додається до цього договору і є його невідємною частиною.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 92875,91 грн., проте відповідач свої зобовязання щодо оплати товару виконав частково, в сумі 9917,32 грн. Несплачена сума боргу становить 82958,59 грн.

Таким чином, станом на 20.04.2016р. борг відповідача перед позивачем за договором № 061115 на постачання продуктів харчування від 06.11.2015р. складає 82958,59 грн.

В звязку з простроченням виконання зобовязань за договором № 061115 позивачем нараховано відповідачу 3530,80 грн. інфляційних втрат та 988,68 грн. 3 % річних.

26.04.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 27.04.2016р. судом порушено провадження у справі № 908/1143/16 та присвоєно номер провадження 35/32/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 12.05.2016р. об 11 год. 30 хв.

12.05.2016р. через канцелярію господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

В судовому засіданні 12.05.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2016р. підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, просить суд його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2016р. проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не заперечив. Ухвалою суду в ід 12.05.2016р. розгляд справи відкладено на 31.05.2016р.

30.05.2016р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що ним було зроблено перерахування 3 % річних та інфляційних витрат по кожній накладній окремо та просить стягнути з відповідача 84844,24 грн. з яких 82958,59 грн. основного боргу, 1245,46 грн. інфляційних втрат та 640,19 грн. 3% річних.

30.05.2016р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що відповідно до п.3.2 Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати отримання рахунку. Враховуючи те, що у позивача відсутні докази направлення (вручення) рахунків відповідачу, не можливо визначити дату з якої відповідач мав би виконати зобов'язання, а саме сплати за отриманий товар та дату з якої позивач має право нараховувати штрафні санкції. Відповідно до п.8.2 договору, сторони визнали, що всі імовірні претензії за даним договором повинні бути розглянуті протягом десяти календарних днів з моменту отримання претензії. На адресу ПрАТ «Приазовкурорт» претензії з боку позивача не надходили, а отже досудове врегулювання спору не проводилось. Крім того, відповідач повідомляє, що керівником ТОВ Українська торгова компанія № 1 є ОСОБА_3, який одночасно є керівником та засновником ТОВ «ТД Укрснабсбит» у якого наявна заборгованість перед ПрАТ «Приазовкурорт». Відповідач вважає, що підприємства ТОВ «ТД Укрснабсбит» та ТОВ Українська торгова компанія № 1 є повязаними, оскільки перебувають під контролем ОСОБА_3, а тому, оскільки ТОВ «ТД Укрснабсбит» має заборгованість перед ПрАТ «Приазовкурорт», відповідач просить суд зобовязати позивача провести взаєморозрахунки. Також відповідач просить суд звільнити останнього від сплати штрафних санкцій.

31.05.2016р. представником позивача були надані письмові пояснення, в яких останній зазначає, що в договорі відсутня умова про те, що ТОВ Українська торгова компанія № 1 зобовязано надсилати ПрАТ «Приазовкурорт» платіжні вимоги доручення або інші розрахункові документи. Вважає, що видаткові накладні містять реквізити поточного банківського рахунку, необхідні для оплати поставленого товару, а наявність чи відсутність рахунку фактури не звільняє відповідача від обовязку оплатити товар.

В судовому засіданні представником позивача підтримані позовні вимоги, з урахуванням наданих зменшень. Просить суд стягнути з відповідача 84844,24 грн. з яких 82958,59 грн. основного боргу, 1245,46 грн. інфляційних втрат та 640,19 грн. 3% річних та сплачений судовий збір.

В судовому засіданні 31.05.2016р. судом розглянута заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана відповідно до вимог чинного законодавства, суд приймає її. Спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог, вказаних в заяві.

Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 31.05.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, документи, надані сторонами додатково, судом встановлено наступне.

06.11.2015р. між ТОВ Українська торгова компанія № 1 (далі - постачальник) та ПрАТ Приазовкурорт в особі філії ПрАТ Приазовкурорт Клінічний санаторій Великий Луг (далі - покупець) було укладено договір № 061115 на постачання продуктів харчування (далі договір).

У відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити харчову продукцію (ікра червона, фруктові соки, молочні вироби, риба, тощо) (далі - товар), визначений в асортименті та зазначений у специфікації (додаток 1), що додається до цього договору і є його невідємною частиною.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 92875,91 грн. за видатковими накладними:

- № УТ -1611006 від 16.11.2015 р. на суму 6600,00 грн.;

- № УТ -1611007 від 16.11.2015 р. на суму 4917,50 грн.;

- № УТ -1711001 від 17.11.2015 р. на суму 3670,27 грн.;

- № УТ-1711009 від 17.11.2015 р. на суму 7017,52 грн.;

- № УТ -0611002 від 06.11.2015 р. на суму 3768,96 грн.;

- № УТ -1011002 від 10.11.2015 р. на суму 2899, 80 грн.:

- № УТ -1011003 від 10.11.2015 р. на суму 14878,67 грн.;

- № УТ -1311001 від 13.11.2015 р. на суму 10498,44 грн.;

- № УТ -1311002 від 13.11.2015 р. на суму 2174,40грн.;

- № УТ -1911005 від 19.11.2015 р. на суму 10263,17 грн.;

- № УТ -2011002 від 20.11.2015 р. на суму 2888,92 грн.;

- № УТ -2711001 від 27.11.2015 р. на суму 8989,38 грн.;

- № УТ -2711002 від 27.11.2015 р. на суму 11120,72 грн.;

- № УТ -2711003 від 27.11.2015 р. на суму 3188,16 грн.

Факт отримання відповідачем товару за вказаним накладними не заперечується.

Відповідач виконав свої зобовязання по оплаті поставленого товару частково та сплатив 9917,32 грн., за товар поставлений згідно видаткової накладних № УТ -1711009 від 17.11.2015р. на суму 7017,52 грн. та № УТ -1011002 від 10.11.2015 р. на суму 2899,80 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.12.2015р.

За товар поставлений за видатковими накладними № УТ -1611006 від 16.11.2015 р. на суму 6600,00 грн., № УТ -1611007 від 16.11.2015 р. на суму 4917,50 грн., № УТ -1711001 від 17.11.2015 р. на суму 3670,27 грн., № УТ -0611002 від 06.11.2015 р. на суму 3768,96 грн., № УТ -1011003 від 10.11.2015 р. на суму 14878,67 грн., № УТ -1311001 від 13.11.2015 р. на суму 10498,44 грн., № УТ -1311002 від 13.11.2015 р. на суму 2174,40грн., № УТ -1911005 від 19.11.2015 р. на суму 10263,17 грн., № УТ -2011002 від 20.11.2015 р. на суму 2888,92 грн., № УТ -2711001 від 27.11.2015 р. на суму 8989,38 грн., № УТ -2711002 від 27.11.2015 р. на суму 11120,72 грн., № УТ -2711003 від 27.11.2015 р. на суму 3188,16 грн. оплата не відбулася.

Відповідно до п.3.2 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати отримання рахунку покупцем.

Позивач в позові зазначив, що відповідно до умов договору № 061115 від 06.11.2015р. останнім було виставлено відповідачу рахунки за період з 16.11.2015р. по 27.11.2015р., які були отримані відповідачем.

Проте відповідач заперечує отримання рахунків.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було зазначено раніше, в п. 3.2 договору сторони передбачили оплату за отриманий товар протягом 60 календарних днів з дати отримання рахунку.

Тобто, строк оплати за отриманий товар безпосередньо повязаний із отриманням відповідачем рахунку.

Проте, позивачем не надано до суду доказів надання рахунків відповідачу за період з 16.11.2015р. по 27.11.2015р., які би свідчили про порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар відповідно до п.3.2 договору № 061115 від 06.11.2015 р. на постачання продуктів харчування.

Разом з цим, позивачем в підтвердження відправлення рахунків надані описи вкладення з фіскальними чеками від 16.05.2016р. та 27.05.2016р.

Відповідно до Наказу Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 р. за № 173/24950) «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень»

нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку) становлять:

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в обєкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Як вже зазначалося вище, позивачем надано докази направлення рахунків 16.05.2016р., отже у відповідача строк оплати в 60 календарних днів починається з 19.05.2016р.

Тобто, станом на день розгляду справи у відповідача не закінчився термін здійснення розрахунків за отриманий товар, визначений сторонами в п. 3.2 договору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача станом на день розгляду справи не закінчився строк розрахунків за поставлений товар відповідно до п. 3.2 договору № 061115 від 06.11.2015р., а отже позовні вимоги є безпідставними, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 82958,59 грн. основного боргу за договором № 061115 від 06.11.2015р.

Оскільки відсутні підстави для стягнення основної заборгованості, то відсутні і підстави для стягнення з відповідача 1245,46 грн. інфляційних втрат та 640,19 грн. 3% річних є безпідставними.

Враховуючи вище викладене, суд відмовляє в позові повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір відноситься на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

В звязку з перебуванням судді у відпустці, повне рішення оформлено і підписано 07.06.2016 р.

Суддя О.А. Топчій