Постанова № 58182367, 07.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2016 року № 826/23503/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2015 №29026552210, від 13.10.2015 №63226552210,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2015 №29026552210, від 13.10.2015 №63226552210.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво», товариством з обмеженою відповідальністю «Ві Енд Ес Інжиніринг», товариством з обмеженою відповідальністю «Агера», товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті» є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв’язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом, зокрема, зроблено висновок про такі порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» вимог податкового законодавства:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 364 485,00 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 134 138,00 грн. та за 2014 рік в сумі 230 347,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 1 186 881,00 грн., у тому числі за травень 2013 року в сумі 78 303,00 грн., за червень 2013 року в сумі 205 761,00 грн., за липень 2013 року в сумі 11 444,00 грн., за серпень 2013 року в сумі 400 687,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 81 821,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 231 258,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 61 765,00 грн., за січень 2014 року в сумі 73 815,00 грн., за лютий 2014 року в сумі 34 069,00 грн., за березень 2014 року в сумі 7 958,00 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду (рядок 24) за грудень 2014 року у сумі 1 298,00 грн.

Так, за наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 22.05.2015 №52/26-55-22-10/36676944 та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015:

- №13526552210, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 546 728,00 грн., з яких за основним платежем 364 485,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 182 243,00 грн.;

- №13326552210, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 780 322,00 грн., з яких за основним платежем 1 186 881,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 593 441,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, товариством з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» подано відповідні скарги, за результатами розгляду яких головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення від 17.07.2015 №10960/10/26-15-10-05-35, яким, з огляду на безпідставне застосування штрафних санкцій у розмірі 50% замість 25% у податковому повідомленні-рішенні від 11.06.2015 №13326552210, останнє скасовано в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 296 720,75 грн.

При цьому, рішенням Державної фіскальної служби України від 01.10.2015 №20801/6/99-99-10-01-01-25 на підставі визнання протиправним висновку перевірки про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» інших доходів на 1 240 000,00 грн. (розрахунок з товариством з обмеженою відповідальністю «Силует-С» векселем) податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №13526552210 скасовано в частині 223 200,00 грн. податку на прибуток та 111 600,00 грн. штрафної санкції.

З урахуванням викладеного, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято такі податкове повідомлення-рішення:

- від 22.07.2015 №29026552210, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 483 601,00 грн., з яких 1 186 881,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями – 296 720,00 грн.;

- від 13.10.2015 №63226552210, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 211 928,00 грн., з яких 141 285,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями – 70 643,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.05.2015 №52/26-55-22-10/36676944, висновки про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Домінос Піцца Юкрейн» податку на прибуток зроблено з огляду на віднесення до складу рядка 06.2 декларації «Витрати на збут» (у тому числі амортизаційних відрахувань) по роботах, виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ві Енд Ес Інжиніринг», а також заниження податку на додану вартість – за результатами фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво», товариством з обмеженою відповідальністю «Ві Енд Ес Інжиніринг», товариством з обмеженою відповідальністю «Агера», товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті», які, за твердженням перевіряючих, не носили реального (товарного) характеру.

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво» (підрядник) укладено ряд договорів підряду, згідно з якими підрядник зобов’язується виконати власними та залученими силами і засобами ремонтно-будівельні, оздоблювальні та спеціальні види робіт в нежитлових приміщеннях ресторану «Domino’s Pizza», у відповідності до локального кошторису, що є невід’ємними частинами даних договорів, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів підряду від 14.05.2013 №141305, від 15.04.2013 №150413, від 10.06.2013 №01.13.10, від 28.11.2013 №281113, від 02.09.2013 №021309, від 02.07.2013 №021307, договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, виписки з банківського рахунку та платіжних доручень.

У свою чергу, фінансово-господарські відносини позивача (замовника) та товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Енд Ес Інжиніринг» (підрядник) ґрунтуються на ряді договорів, у відповідності до умов яких підрядник зобов’язується виконати власними та залученими силами і засобами виконання певних видів робіт в нежитлових приміщеннях ресторану «Domino’s Pizza», згідно із специфікаціями (локальними кошторисами), що є невід’ємними частинами даних договорів, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 02.09.2013 №32, від 03.09.2013 №33, від 14.12.2012 №41, від 20.11.2012 №38, від 17.10.2012 №34, від 22.05.2013 №18, від 21.01.2013 №02, від 01.03.2013 №10, від 13.06.2013 №20, від 05.02.2013 №06, від 23.01.2013 №04, специфікацій, додаткових угод, договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актів прийняття виконаних будівельних робіт, актів прийму-передачі виконаних робіт, податкових накладних, виписки з банківського рахунку та платіжних доручень.

Також, між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агера» (постачальник) укладено договір поставки від 04.04.2013 №04/04/13, яким сторони погодили, що постачальник зобов’язується поставити устаткування в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у специфікації, а замовник зобов’язується прийняти і сплатити поставлене устаткування.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 04.04.2013 №04/04/13, специфікації, акту вводу обладнання в експлуатацію, акту надання послуг, податкових накладних, виписки з банківського рахунку.

Крім того, між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті» (підрядник) укладено договори, умовами яких передбачено, що підрядник зобов’язується виконати власними силами та залученими силами і засобами з використанням власних матеріалів ремонтно-будівельні роботи в нежитлових приміщеннях ресторану «Domino’s Pizza», згідно з локальним кошторисом, що є невід’ємними частинами даного договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.

На підтвердження виконання умов вищезазначених до говорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів від 09.01.2014 №01, від 20.01.2014 №06, від 20.01.2014 №05, договірних цін, локальних кошторисів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, акти прийняття виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Також, позивачем надано суду копії договорів оренди нежитлових приміщень, копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво», товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Енд Ес Інжиніринг», товариства з обмеженою відповідальністю «Агера», товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті», копії їх свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

У свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період вказано про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів контрагентів позивача, тобто по ланцюгу постачання (в частині взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ві Енд Ес Інжиніринг»), а також вказано про наявність акту Броварської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агера» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Ларон» від 11.02.2014 №103/10-06-22-01/37449646, а також акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 25.07.2014 №2071/26-55-22-13/38865891 щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті».

Слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.

Аналіз взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цивільне будівництво», товариством з обмеженою відповідальністю «Ві Енд Ес Інжиніринг», товариством з обмеженою відповідальністю «Агера», товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Сіті» свідчить, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача.

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях, зроблені по ланцюгу контрагентів контрагента позивача, і не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, та доказів залучення позивача до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.07.2015 №29026552210 та від 13.10.2015 №63226552210 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання даних податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.07.2015 №29026552210, від 13.10.2015 №63226552210.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.