Постанова № 58182097, 02.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2016 року 10:08 №826/4818/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., за участі секретаря судового засідання Шендирук А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпро визнання протиправними (незаконними) дій та бездіяльності,

за участю:

представника позивача: Дубчак Л.С.,

представника відповідача: Кривенко В.М.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.06.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій просить суд:

- визнати протиправними (незаконними) дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору №161220151 про визнання електронних документів від 16.12.2015;

- визнати протиправною (незаконною) бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо невиконання зобов'язань за договором №161220151 про визнання електронних документів від 16.12.2015.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, відповідач протиправно розірвав договір про визнання електронних документів від 16.12.2015 №161220151.

Представник відповідача проти позову заперечив мотивуючи тим, що підставою для розірвання договору про визнання електронних документів від 16.12.2015 №161220151 стала відсутність позивача за податковою адресою.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

16.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» та Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів №161220151 (а.с. 31-33 Т.I).

Згідно тверджень позивача, починаючи з 12.02.2016, після направлення на реєстрацію податкових накладних, позивач отримував квитанції, що документ не прийнято, з підстави: можливо розірваний договір про визнання електронних документів.

15.03.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» отримало від Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві лист від 15.02.2016 про розірвання договору.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору від 16.12.2015 №161220151 про визнання електронних документів та бездіяльність по невиконанню зобов'язань за вказаним договором, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок декларування податків і зборів визначається приписами Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок з реєстрації податкових накладних та, в той же час, не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.

При цьому, встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних нормами Податкового кодексу України делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі за текстом - Порядок №1246), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній фіскальній службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Відповідно до пункту 9 Порядку №1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для відмови у прийнятті податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС», згідно квитанцій, стала виявлена помилка, а саме: «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

Відповідно до пункту 2 розділу II Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (надалі - Інструкція №233) для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

У відповідності до пункту 7 розділу II Інструкції №233, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Як встановлено судом, між 16.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» та Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів №161220151 (а.с. 31-33 Т.I).

Згідно пункту 4 частини 6 договору від 16.12.2015 про визнання електронних документів №161220151 орган Державної фіскальної служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

З письмових заперечень відповідача видно, що Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві розірвала договір в односторонньому порядку з підстав порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» істотних умов договору, а саме, останнім не повідомлено про зміну податкової адреси підприємства (а.с. 103 Т.I).

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» не знаходиться за своєю податковою адресою, як на підставу для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, з підстави неповідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси, з огляду на наступне.

Розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588), визначена процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків.

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку №1588, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 №336 (в редакції, що діяла на момент направлення контролюючим органом запиту від 20.11.2015 на встановлення місцезнаходження позивача) (далі - Положення №336).

Зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ Положення №336 закріплено, що відносно кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення №336 у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

На підтвердження відсутності позивача за його місцезнаходженням податковий орган надав суду копії запиту про надання інформації та її документального підтвердження від 20.11.2015, акта про відсутність місцезнаходження за юридичною адресою та неможливість вручення запиту від 20.11.2015 №8775/15-01, запиту на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 20.11.2015 №8780/26-55-15-01, довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 08.12.2015 №6718/01/26-55-07-05, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 11.12.2015 №2879/26-55-11-0114 форми №18-ОПП та рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП.

За змістом частин першої та другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, що діяла на момент направлення контролюючим органом запиту від 20.11.2015 на встановлення місцезнаходження позивача) відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.11.2015 (коли контролюючий орган звертався із запитом на встановлення місцезнаходження позивача) та станом на 12.02.2016 (коли позивач отримав першу квитанцію із відмовою у прийнятті податкової накладної), зареєстроване місцезнаходження позивача - м. Київ, Печерський район, вулиця Рогнідинська, будинок 4А.

Згідно зазначених спеціальних витягів, відомості про юридичну особу позивачем підтверджені.

Так, згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Поняття «місцезнаходження юридичної особи» визначається в статті 39 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї статті, це фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження місцезнаходження юридичної особи, позивачем надано копію договору суборенди приміщення від 01.08.2013 №01/10/11-01Р, додатку №1 План-схему, додатку №2 акт приймання-передачі приміщення, додаткових угод від 27.06.2014 про продовження строку дії договору до 30.06.2015, від 29.01.2015 про зміну розміру орендної плати, від 25.06.2015 про продовження дії договору до 31.05.2016 та платіжних доручень на підтвердження орендної плати, договору про надання телекомунікаційних послуг в мережі «CDMA UKRAINE» від 02.08.2010 №1525706 та договору від 01.08.2012 про заміну сторони в договорі про надання телекомунікаційних послуг від 02.08.2010 №1525706, договорів укладених позивачем з його контрагентами на постачання послуг, які є основними видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС».

Вказані договори свідчать про те, що фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» та здійснення управління і обліку є адреса: м. Київ, Печерський район, вулиця Рогнідинська, будинок 4А.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність позивача за зареєстрованим місцезнаходженням є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, внаслідок чого не могли слугувати підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору №161220151 про визнання електронних документів від 16.12.2015.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо невиконання зобов'язань за договором №161220151 про визнання електронних документів від 16.12.2015.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВА ЛЮКС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36676101) судові витрати в сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2016.