Постанова № 58181809, 14.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 квітня 2016 р. № 820/461/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати противоправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000242201 від 25.01.2016р. про нарахування грошового зобов'язання в сумі 13976124 грн. (14119612 грн. - 143488) з нарахуванням штрафу у розмірі 3494031 грн. (3529903 - 35872); визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252201 від 25.01.2016р. про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 25402265 грн. з нарахуванням штрафу у розмірі 12701132,50 грн.; визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000262201 від 25.01.2016р. про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 14572641 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки №69/20-40-22-01-07/14310299 від 31.12.2015 року висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали. У письмових запереченнях на позов (а.с. 137-143) вказали, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці контролюючого органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були об'єктивно зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу обґрунтовано визначені податкові зобов'язання.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та свідка, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Стаття 8 ОСОБА_6 України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_6 України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно правові акти приймаються на основі ОСОБА_6 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_6 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_6 України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 ОСОБА_6 України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_6 та законами України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, підтверджується довідкою Головного управління статистики у Харківській області від 18.12.2015 року №03.1-11/5526, позивач - Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова", пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.11.1994 року (а.с. 115).

Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова" (податковий номер 14310299) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №69/20-40-22-01-07/14310299 від 31.12.2015 року, яким зафіксовано порушення: п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14, п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.138.2, п.138.4, п.п.138.10.4, п.п. 138.10.6 п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.3, п.п.139.1.9 ст. 139, п.п.140.1.4 п.140.1 ст. 140, п.159.1 ст. 159 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється на загальну суму 14119612 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 14119612 грн.; п.188.1 ст. 188, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 25402265 грн., в тому числі за жовтень 2014 року у сумі 2653186 грн., листопад 2014 року у сумі 1439958 грн., грудень 2014 року у сумі 21309121 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за грудень 2014 року у сумі 14572641 грн.; ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР (із змінами та доповненнями) в частині ненадходження імпортної продукції в Україну у сумі 150000,00 доларів США по імпортному контракту №21062010ХКБМ від 21.06.2010 року, який укладено з "NORIS GROUP" (Швейцарія). Відповідно статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року №185/94-ВР (із змінами та доповненнями), у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД по вказаному контракту не нараховується; п.1.4, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу, п.п.168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасно перераховано воєнний збір за вересень 2014 року у сумі 65003,08 грн., за жовтень 2014 року 87117,43 грн.; п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями), а саме: не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у сумі 503 грн. (а.с. 10-78).

На підставі вищевказаного акту перевірки №69/20-40-22-01-07/14310299 від 31.12.2015 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 25.01.2016 року: №0000262201, №0000252201, №0000242201 (а.с. 79, 81, 83).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій в рядку 03.25 вказано суму безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 1220045,0 грн. (а.с. 86-89).

Позивач визнає суму заниженого доходу у розмірі 161342, 0 грн., і тому вказана сума судом не перевіряється.

Стосовно задекларованої ДП "ХКБМ" по рядку 03.25 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014р. суми, суд зазначає, що відповідачем, як встановлено під час розгляду справи, в порушення п.п. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 ПК України, збільшено суму доходу від списання безнадійної кредиторської заборгованості на суму ПДВ у розмірі 134733, 0 грн., тобто як і зазначено в акті перевірки (стор.11) до складу валового доходу відповідачем було прийнято усю суму списання безнадійної кредиторської заборгованості за кредитом рахунку "717" у розмірі 1354777, 51 грн., замість суми зазначеної по дебету рахунку "717" у кореспонденції з кредитом рахунку "719" у розмірі 1220045,0 грн. (а.с. 86-89).

Також, суд зазначає, що витрати позивача у сумі 5487952.63 грн. сформовані на рахунку 23 "Незавершене виробництво" на підставі відкритих замовлень виключно в рамках господарської діяльності підприємства, а потім перенесені на рахунок 26 "Готова продукція" та списані на рахунок 949 "Інші витрати операційної діяльності", що не заперечується відповідачем.

Суд зауважує, що списання коштів по незавершеному будівництву відбулось у зв'язку із втратою попиту замовників, що в подальшому потягло втрату можливості отримання в майбутньому економічних вигод, а також по замовленням, виконання яких планувалось за рахунок коштів підприємства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Частиною 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 вищевказаного кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що при проведенні перевірки позивачем надано перевіряючим контролюючого органу всю необхідну документацію на підтвердження правомірності списання коштів, підстав для не врахування цих документів під час проведення перевірки у ДПІ не було.

Свідок, ОСОБА_5, котра приймала участь у перевірці підприємства позивача, у судовому засіданні пояснила, що якщо немає доходів, то не може бути і розходів. Проте, суд не погоджується з такими доводами свідка, оскільки ці доводи не мають правового підгрунття та спростовуються встановленими судом обставинами.

Щодо висновку відповідача про безпідставне включення до складу витрат суми у розмірі 11990402,00 грн., суд зазначає наступне.

21.06.2010 року між позивачем та NORIS GROUP (Швейцарія) укладено контракт №210610 на суму 1500000,00 доларів США. За даним контрактом у позивача виникла дебіторська заборгованість як попередня оплата за агрегатний верстат з ЧПУ з поворотним столом Hidromat HB32/16 , виробництва фірми Pfiffner (Швейцарія). Дата виникнення заборгованості 19.12.2010 року, нарахування пені за порушення строків повернення валютної виручки не проводилось, у зв'язку із наявністю рішення Господарського суду Харківської області №5023/772/11 від 28.03.2011 року, ухваленого на користь Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова" про стягнення з NORIS GROUP валютних цінностей у розмірі 1500000,00 доларів США - основного боргу, та 361000,00 доларів США - штрафних санкцій, разом суму у розмірі 1861500,00 доларів США.

28.10.2011 року позивач звернувся із листом до Міністерства юстиції України за сприянням у стягнені коштів з фірми NORIS GROUP (Швейцарія).

Листом від 06.10.2011 року №3580/4 в.о. Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_7 повідомив позивача, що рішення українського суду може виконуватись на території іншої держави тільки після його визнання та надання дозволу на виконання компетентним судом цієї держави. Між Україною і Швейцарією відсутній договір про правову допомогу у цивільних справах, на підставі якого можливо було б звернутись до компетентних органів Швейцарії з клопотанням про визнання та виконання рішення господарського суду. Крім того, згідно статті 28 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та частиною першою статті 389 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що держава здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом. Відповідно до Положення про Міністерство закордонних справ країни, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 381, керівництво органами дипломатичної служби України покладено на Міністерство закордонних справ України (а.с. 106).

З метою повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, а саме на території Швейцарії, та в зв'язку з відсутністю між Україною і Швейцарією договорів про правову допомогу у цивільних справах, керуючись ст. 28 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та частиною першою статті 389 Господарського процесуального кодексу України, позивач звернувся із листом до Міністерства закордонних справ, у якому просив сприяти у поверненні на територію України валютних цінностей у розмірі 1861500,00 доларів США з Швейцарською фірмою NORIS GROUP (Швейцарія), згідно рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року (а.с. 107).

Листом від 28.11.2011 року №71/АЄ/14-500-125751 Міністерством закордонних справ повернуто позивачу судові матеріали щодо виконання рішення Господарського суду Харківської області про стягнення з NORIS GROUP (Швейцарія), з метою їх оформлення у відповідності до встановленого законодавством порядку та спрямування через Міністерство юстиції України для виконання на території Швейцарської Конфедерації відповідного судового рішення (а.с. 108).

У зв'язку із неузгодженістю дій між Міністерством юстиції України та Міністерством закордонних справ України, 22 жовтня 2015 року позивач із листом №34-7/4 звернувся до посольства України в Швейцарській конфедерації з проханням сприяти ДП "ХКБМ" в поверненні в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, а саме на території Швейцарії (а.с. 109).

04 грудня 2015 року №6126/19-091-989 посольство України в Швейцарській конфедерації надало відповідь на звернення позивача, в якій зазначено, що з метою забезпечення виконання рішення українського господарського суду на території Швейцарії, таке рішення спочатку має бути визнане швейцарським компетентним судом за місцем виконання рішення (місцезнаходження фірми NORIS GROUP офіційно зареєстровано у кантоні Цюріх з 17.02.2010 року). З огляду на відсутність між Україною та Швейцарією відповідного міжнародного договору, звернення до компетентних органів кантону Цюріх з клопотанням про визнання та виконання рішення господарського суду має відповідати вимогам швейцарського законодавства. Беручи до уваги зазначене, у разі надходження клопотання про визнання та виконання рішення українського суду, а також відповідного пакету документів, Посольство готове надати сприяння у їх передачі до компетентних органів країни перебування. Водночас поінформували, що в офіційному друкованому та електронному (мають однакову юридичну силу) щоденному виданні "Schweizerische Handelsamtsblatt" (Швейцарська офіційна газета з питань комерції) Державного секретаріату з економічних справ Швейцарії 04.12.2015 року опубліковано оголошення про завершення процедури ліквідації NORIS GROUP (SWITZERLAND) (а.с. 110-111).

Відповідно до п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно до п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 вищевказаного кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно до п.п.138.10.4 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу інших витрат включаються: інші операційні витрати, що включають, зокрема: а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності"; в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.10.6 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: а) суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у статті 157 цього розділу в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року; б) суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами (угодами) відповідно до Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", в межах чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік з урахуванням положень абзацу "а" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 цієї статті.

Згідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вище зазначене, суд доходить висновку, що позивачем вжито всіх необхідних заходів, які безпосередньо залежать від нього для повернення валютних цінностей у розмірі 1861500,00 доларів США за контрактом з NORIS GROUP (SWITZERLAND) №210610, що дає суду всі підстави вважати таку заборгованість безнадійною.

Відповідачем у спірному акті перевірки №69/20-40-22-01-07/14310299 від 31.12.2015 року також зазначено, що позивачем завищено витрати на збут, котрі відображені у рядку 06.2 податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 59105792,00 грн.

З приводу вищевказаного, суд зазначає наступне.

Як встановлено судовим розглядом справи, створений у червні 2014 року резерв майбутніх витрат у сумі 6927500,00 грн. на гарантійне обслуговування (період гарантійного обслуговування становив 12 місяців і закінчувався у червні 2015 року), у бухгалтерському обліку відображено: Д-т 84 "Інші операційні витрати" К-т 473 "Забезпечення гарантійних зобов'язань" (Д-т 93 К-т 84; Д-т 79 К-т 93) використано у вересні 2014 року 3618921,46 грн., у грудні 2014 року 2116997,45 грн., у бухгалтерському обліку відображено: Д-т 473 "Забезпечення гарантійних зобов'язань" К-т 26 "Готова продукція". Залишок створеного резерву у сумі 1191581,09 грн. був використаний у І кварталі 2015 року.

Створений у грудні 2014 року резерв майбутніх витрат у сумі 22560000,0 грн. на гарантійне обслуговування (період гарантійного обслуговування становив 12 місяців і закінчувався у грудні 2015 року), у бухгалтерському обліку відображено: Д-т 84 "Інші операційні витрати" К-т 473 "Забезпечення гарантійних зобов'язань" (Д-т 93 К-т 84; Д-т 79 К-т 93) використано у березні 2015 року 1514222,96 грн., у червні 2015 року 1615481,27 грн., у вересні 2015 року 916294,34 грн., у грудні 950248,0 грн. залишок забезпечення у сумі 17563753,43 грн. у зв'язку з закінченням терміну гарантії та відповідно п.18 П(С)БО 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" стороновано у грудні 2015 року.

Створений у грудні 2014 року резерв майбутніх витрат у сумі 999769,0 грн. на інші витрати, у бухгалтерському обліку відображено: Д-т 84 "Інші операційні витрати" К-т 474 "Забезпечення інших витрат та платежів" (Д-т 93 К-т 84; Д-т 79 К-т 93), використано у грудні 2014 року 226633,04 грн., у грудні 2015 року 419132,73 грн., залишок забезпечення у сумі 427623,98 грн. у зв'язку з закінченням виконання робіт та відповідно п.18 П(С)БО 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" стороновано у грудні 2015 року.

Створений у грудні 2014 року резерв майбутніх витрат у сумі 34581075,0 грн. на послуги комісіонера, у бухгалтерському обліку відображено: Д-т 84 "Інші операційні витрати" К-т 474 "Забезпечення інших витрат та платежів" (Д-т 93 К-т 84; Д-т 79 К-т 93), використаний у грудні 2015 року повністю.

Станом на 31.12.2015 року із загальної суми нарахованого резерву майбутніх витрат (65068344,0 грн.) використано у 2014 році 5962551,95 грн., у 2015 році 41509966,29 грн., створено у грудні 2015 року 17917756,66 грн.

Приписами п.18 наказу Мінфіна №20 від 31.01.2000 року "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання"" визначено, що залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Отже, виходячи з наведеного вище, позивачем не допущено порушень п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: не завищено ДП "ХКБМ" витрати на збут, відображені в рядку 06.2 податкової декларації з податку на прибуток.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ДП "ХКБМ" визнає враховану суму витрат у розмірі 1696798 грн., відображену у рядку 06.4 податкової декларації з податку на прибуток, як помилку.

В ході перевірки головним бухгалтером позивача, при проведені розрахунку по рядку 03.25 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік виявлено помилку, а саме: позивачем в порушення п.135.3 статті 135 Податкового кодексу України, зайво включено суму списання безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 926248,66 грн., так як, дана сума вже була раніше включена до складу валових доходів одночасно з отриманням коштів за правилом першої події, а саме: сума 323000,0 грн. (з ПДВ) ДП "Київський бронетанковий завод" у грудні 2005 року, суми 390000,00 грн. та 155794,97 грн. ДП "Прогрес" у червні 2003 року, сума 155544,44 грн. (з ПДВ) ДП "Укрспецекспорт" у лютому 2008 року, однак відповідач даної обставини в акті зафіксовано не було.

З урахуванням вищезазначеного, суму доходу рядку 03.25 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік ДП "ХКБМ" за результатами перевірки необхідно зменшити на 926249,0 грн. В зв'язку із чим, ДП "ХКБМ" самостійно розраховано та сплачено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 179360,00 грн., з яких: основний платіж 143488 грн. (1696 798 +26 609 -926 249 = 797 158 * 0,18 = 143 488 грн.) та штрафні (фінансові) санкції 35872 грн. (143488 х 25% - 35 872), що підтверджується квитанцією №399 від 04.02.2016 року (а.с. 153).

Щодо заниження податкових зобов'язань у розмірі 38822429,0 грн., суд зазначає, що продукція, що поставлена ВЧ 3005 за договором №1430-ХКБМ від 25.04.2014 року була виготовлена раніше, в рамках виконання умов договору комісії №Д-147-02/2009/П від 25.09.2009 року, на замовлення Міністерства оборони ОСОБА_4 і відправлена з митної території України в режимі експорту - покупцю 06.03.2013 року (митна декларація № 500060703/2013).

Однак, покупець (Міністерство оборони ОСОБА_4), після здійснення ДП "ХКБМ" експортної поставки продукції, без пояснення причин не прийняв продукцію, а тому, весь час, протягом періоду з дати експорту - 06.03.2013 року по дату повернення - 03.04.2014 року зазначена продукція знаходилась за межами території України, будучи власністю ДП "ХКБМ".

Відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Після повернення на митну територію України даної продукції для її митного оформлення, позивач був позбавлений можливості у відповідності до ст. 78 Митного кодексу України застосувати режим реімпорту, оскільки продукція повернулася на митну територію України у строк, що перевищував шість місяців з дати вивезення її за межі цієї території.

Таким чином, єдиним митним режимом, який дозволяв здійснити розмитнення продукції, був режим імпорту.

Отже, посилання відповідача на порушення позивачем приписів п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є безпідставним, нормативно та документально не підтвердженим.

Крім того, перевіряючими відповідача в акті перевірки зафіксовано заниження позивачем податкових зобов'язань у розмірі 1097589,0 грн. в порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, суд зазначає, що у 2014 році витрати незавершеного виробництва у сумі 5487952,63 грн. списані з кредиту рахунку 26 "Готова продукція" в дебіт рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" на підставі відкритих замовлень виключно в рамках господарської діяльності підприємства, а потім перенесені на рахунок 26 "Готова продукція" та списані на рахунок 949 "Інші витрати операційної діяльності", як то і повинно бути.

Враховуючи вищенаведене, сума в розмірі 5487952,63 грн. включена до складу витрат відповідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України.

З приводу посилань відповідача на завищення позивачем податкового кредиту у сумі 54888,0 грн. суд зазначає, що дані висновки ґрунтується виключно на отриманій податковою інспекцією інформації від інших ОДПІ щодо контрагентів позивача, і тому не береться судом до уваги.

Суд також зазначає, що відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявні податкові накладні (а.с. 92-104) оформлені у відповідності до положень ст. 201 Податкового кодексу України, а тому дають позивачу безпосереднє право на формування податкового кредиту у спірному періоді, відтак висновки відповідача викладені в акті перевірки №69/20-40-22-01-07/14310299 від 31.12.2015 року про завищення ДП "ХКБМ" податкового кредиту на суму 54888,0 грн. є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, суд доходить обґрунтованого висновку про безпідставність винесених відповідачем 25.01.2016 року податкових повідомлень-рішень №0000252201, №0000262201, відтак дані рішення підлягають скасуванню

При цьому, суд звертає увагу, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 ОСОБА_6 України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання його контрагентами зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач не повинен нести відповідальність за сплату або несплату його контрагентом податкових зобов'язань перед бюджетом.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень, який є відповідачем в даній адміністративній справі, не доведено належними та допустимими доказами правомірність складення спірних податкових повідомлень - рішень від 25.01.2016 року №0000242201, №0000252201, №0000262201, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позову Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова".

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000242201 від 25.01.2016р. про нарахування грошового зобов'язання в сумі 13976124 грн. (14119612 грн. - 143488) з нарахуванням штрафу у розмірі 3494031 грн. (3529903 - 35872).

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 25.01.2016р.№0000252201 та №0000262201.

Стягнути на користь Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О Морозова" (місцезнаходження: 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ - 14310299) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: 61057, м.Харків, вул. Пушкінська буд.46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 19 квітня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.