Постанова № 58181591, 06.06.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1622/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Харченко Ю.В.

При секретарі Мацвейко О.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: представник Приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН ОСОБА_1 за довіреністю від 04.04.2016р. б/н.

Від відповідача: Одеської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_2 за довіреністю від 26.04.2016р. №453/5/15-70-10.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ГЕЛІОС-ВАН звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність порушень з боку Приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН положень чинного митного законодавства, оскільки Підприємством у митній декларації №500060006/2016/004387 заявлено митну вартість товару за ціною Контракту від 09.11.2015р. №2015А-610, укладеного між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (Покупець) та «SHANGHAI SHUOLI CO. LTD» (Продавець), за яким Продавець зобовязується поставити, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити товари (столовий посуд та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна і умови оплати яких, зазначаються в Інвойсах (рахунок Продавця) і Специфікаціях (замовлення Покупця) до даного Контракту. Також, позивач зазначає, що митна вартість означеного зовнішньоекономічним контрактом товару підтверджена наданими декларантом до органу доходів і зборів відповідними документами, у звязку з чим, на думку позивача, у контролюючого органу не було передбачених ст.57 Митного кодексу України підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару, та як наслідок коригування митної вартості товару.

Відповідач Одеська митниця ДФС з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вхід.№9898/16 від 15.04.2016р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного позивачем Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066, оскільки в ході перевірки Одеською митницею ДФС наданих ПП «ГЕЛІОС-ВАН», для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а саме у інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016року та специфікації від 23.11.2015року №1 вказано, що поставка товару здійснюється за умови 100% передплати, але згідно коносаменту від 25.01.2016року №ZIMUNNJ1040763 товар прийнято до перевезення 25.01.2016року, а передплата здійснена лише 11.03.2016року згідно платіжного доручення №100, що не відповідає умовам інвойсу та специфікації; у наданому для митного оформлення коносаменті зазначено «Freight prepaid», тобто вартість фрахту передплачена, але інвойс щодо вартості перевезення №ВА081134 виставлено лише 03.02.2016року, тобто через 9 днів після відправлення товарів, а передплату по ньому здійснено лише 11.03.2015року згідно платіжного доручення №101, що не відповідає зазначеному у коносаменті «Freight prepaid».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи митного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 09.11.2015р. між ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (Покупець) та «SHANGHAI SHUOLI CO. LTD» (Продавець) укладено Контракт №2015А-610, згідно з п.1.1 якого Продавець зобовязується поставити, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити товари (столовий посуд та кухонне приладдя), асортимент, номенклатура, кількість, ціна і умови оплати яких, зазначаються в Інвойсах (рахунок Продавця) і Специфікаціях (замовлення Покупця) до даного Контракту. Згідно з п.6.1 Контракту від 09.11.2015р. №2015А-610 сплата за товар може бути виконана як до отримання товару (передплата), усієї суми, так і після постачання товару.

Так, судом зясовано, що відповідно до інвойсу №SLV15-610A від 23.01.2016р., на виконання умов Контракту №2015А-610 від 09.11.2015р. SHANGHAI SHUOLI CO. LTD поставило на користь ПП «ГЕЛІОС-ВАН» посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: кухолі - 158640шт., торгівельна марка «HELIOS», виробник SHANGHAI SHUOLI CO. LTD; посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: кухолі - 30480шт., торгівельна марка «HELIOS», виробник SHANGHAI SHUOLI CO. LTD.

З метою здійснення митного оформлення вищеокресленого товару, та підтвердження митної вартості товару, позивачем ПП «ГЕЛІОС-ВАН» 23.04.2016р. до Одеської митниці ДФС було надано митну декларацію №500060006/2016/004387; коносамент №UAOSS228 від 09.03.2016року; коносамент №ZIMUNNJ1040763 від 25.01.2016року; міжнародну автомобільну накладну (СМR) №6431 від 22.03.2016року; міжнародну автомобільну накладну (СМR) №7166 від 22.03.2016року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №ВА081134 від 03.02.2016р.; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати товару №100 від 11.03.2016року; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-едиційних послуг №101 від 11.03.2016року; прайс-лист виробника товару б/н від 01.11.2015року; інвойс №SLV15-610A від 23.01.2016року; пакувальний лист №SLV15-610A від 23.01.2016року; навантажувальний документ №0034 від 21.03.2016року; специфікація №1 від 23.11.2016року; зовнішньоекономічний контракт з виробником товару №2015А-610 від 09.11.2015року; контракт на перевезення №290115 від 29.01.2015року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2761 від 25.01.2016року; сертифікат про походження товару №С163111102070008 від 25.01.2016року; копія митної декларації країни відправлення №530420150045931141 від 25.01.2016року.

Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих ПП «ГЕЛІОС-ВАН», для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, зокрема, у інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016року та специфікації від 23.11.2015року №1 вказано, що поставка товару здійснюється за умови 100% передплати, але згідно коносаменту від 25.01.2016року №ZIMUNNJ1040763 товар прийнято до перевезення 25.01.2016року, а передплата здійснена лише 11.03.2016року згідно платіжного доручення №100, що не відповідає умовам інвойсу та специфікації; у наданому для митного оформлення коносаменті зазначено «Freight prepaid», тобто вартість фрахту передплачена, але інвойс щодо вартості перевезення №ВА081134 виставлено лише 03.02.2016року, тобто через 9 днів після відправлення товарів, а передплату по ньому здійснено лише 11.03.2015року згідно платіжного доручення №101, що не відповідає зазначеному у коносаменті «Freight prepaid».

З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у МД №500060006/2016/004387, митним органом, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, позивача ПП «ГЕЛІОС-ВАН» було зобовязано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У звязку з чим, 23.03.2016р. ПП «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці ДФС додатково надано акт виконаних робіт від 03.02.2016р., калькуляцію від 23.11.2015р. №1, а також повідомлено, що інших документів надати немає можливості.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №500060006/2016/004387, товару, Одеською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, у якому зазначено, що у інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016року та специфікації від 23.11.2015року №1 вказано, що поставка товару здійснюється за умови 100% передплати, але згідно коносаменту від 25.01.2016року №ZIMUNNJ1040763 товар прийнято до перевезення 25.01.2016року, а передплата здійснена лише 11.03.2016року згідно платіжного доручення №100, що не відповідає умовам інвойсу та специфікації; у наданому для митного оформлення коносаменті зазначено «Freight prepaid», тобто вартість фрахту передплачена, але інвойс щодо вартості перевезення №ВА081134 виставлено лише 03.02.2016року, тобто через 9 днів після відправлення товарів, а передплату по ньому здійснено лише 11.03.2015року згідно платіжного доручення №101, що не відповідає зазначеному у коносаменті «Freight prepaid».

Судом також встановлено, що за результатами перевірки митної декларації №500060006/2016/004387, а також інших документів, та у звязку з прийняттям контролюючим органом Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, Одеською митницею ДФС винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066, у якій викладено рішення щодо відмови у митному оформленні випуску товарів за митною декларацією.

Не погоджуючись з означеним Рішенням Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ПП «ГЕЛІОС-ВАН» про визнання протиправними та скасування Рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066, є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 ст. 54 Митного Кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного Кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно ст. 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З наведеного слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Означена правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 21.03.2015р. по справі №21-127а15.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, відповідно до інвойсу №SLV15-610A від 23.01.2016р., на виконання умов Контракту №2015А-610 від 09.11.2015р. SHANGHAI SHUOLI CO. LTD поставило на користь ПП «ГЕЛІОС-ВАН» посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, неограновані: кухолі - 158640шт., торгівельна марка «HELIOS», виробник SHANGHAI SHUOLI CO. LTD; посуд столовий скляний: посудини для пиття, механічного виготовлення, без ніжки, ограновані або інакше оздоблені: кухолі - 30480шт., торгівельна марка «HELIOS», виробник SHANGHAI SHUOLI CO. LTD.

З метою здійснення митного оформлення вищеокресленого товару, та підтвердження митної вартості товару, позивачем ПП «ГЕЛІОС-ВАН» 23.04.2016р. до Одеської митниці ДФС було надано митну декларацію №500060006/2016/004387; коносамент №UAOSS228 від 09.03.2016року; коносамент №ZIMUNNJ1040763 від 25.01.2016року; міжнародну автомобільну накладну (СМR) №6431 від 22.03.2016року; міжнародну автомобільну накладну (СМR) №7166 від 22.03.2016року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №ВА081134 від 03.02.2016р.; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати товару №100 від 11.03.2016року; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-едиційних послуг №101 від 11.03.2016року; прайс-лист виробника товару б/н від 01.11.2015року; інвойс №SLV15-610A від 23.01.2016року; пакувальний лист №SLV15-610A від 23.01.2016року; навантажувальний документ №0034 від 21.03.2016року; специфікація №1 від 23.11.2016року; зовнішньоекономічний контракт з виробником товару №2015А-610 від 09.11.2015року; контракт на перевезення №290115 від 29.01.2015року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2761 від 25.01.2016року; сертифікат про походження товару №С163111102070008 від 25.01.2016року; копія митної декларації країни відправлення №530420150045931141 від 25.01.2016року.

Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих ПП «ГЕЛІОС-ВАН», для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, зокрема, у інвойсі №SLV15-610A від 23.01.2016року та специфікації від 23.11.2015року №1 вказано, що поставка товару здійснюється за умови 100% передплати, але згідно коносаменту від 25.01.2016року №ZIMUNNJ1040763 товар прийнято до перевезення 25.01.2016року, а передплата здійснена лише 11.03.2016року згідно платіжного доручення №100, що не відповідає умовам інвойсу та специфікації; у наданому для митного оформлення коносаменті зазначено «Freight prepaid», тобто вартість фрахту передплачена, але інвойс щодо вартості перевезення №ВА081134 виставлено лише 03.02.2016року, тобто через 9 днів після відправлення товарів, а передплату по ньому здійснено лише 11.03.2015року згідно платіжного доручення №101, що не відповідає зазначеному у коносаменті «Freight prepaid».

З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у МД №500060006/2016/004387, митним органом, на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, позивача ПП «ГЕЛІОС-ВАН» було зобовязано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

23.03.2016р. ПП «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці ДФС додатково надано акт виконаних робіт від 03.02.2016р., калькуляцію від 23.11.2015р. №1, та повідомлено, що інших документів надати немає можливості.

При цьому, суд вважає необґрунтованими висновки Одеської митниці ДФС, викладені у спірному Рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2 щодо неможливості визначення заявленої Приватним підприємством ГЕЛІОС-ВАН у митній декларації №500060006/2016/004387 вартості товару за першим методом (за ціною контракту), оскільки вище окреслене жодним чином не є розбіжністю, котра впливає на визначення митної вартості товару.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом зясовано, що Одеською митницею ДФС не доведено те, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митній вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту .

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Крім того, не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, враховуючи, що Приватним підприємством ГЕЛІОС-ВАН до Одеської митниці ДФС надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, а тому позовні вимоги ПП ГЕЛІОС-ВАН є правомірними, та підлягають задоволенню.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов, та викладені повноважним представником в ході судового розгляду справи по суті.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН, відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016р. №500060006/2016/000024/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Державної фіскальної служби від 23.03.2016р. №500060006/2016/00066.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН (68000, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул.Шевченка,7-А, оф.44, код ЄДРПОУ 37439444) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім)грн.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом «06» червня 2016року.

Суддя Харченко Ю.В.

.