Постанова № 58181587, 03.06.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2016 р. Справа № 809/467/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Щербяк В.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Гуцульська, 9,м. Івано-Франківськ,76007

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірам", вул. Чорновола, 28, смт. Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77455

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 102897,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до ТОВ "Мірам" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 102897,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплатив адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та не зайняті ними в 2015 році в розмірі 102040,68 грн. та пеню, нараховану за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 857,08 грн. Загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені становить 102897,76 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні, яке міститься в матеріалах справи (а.с.30-33). Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

ТОВ "Мірам" є юридичною особою, яке здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 2 статті 19 коментованого Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно пункту 2 вказаного Порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб підприємців. Для реєстрації роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці (абзац 1 пункту 3 Порядку).

Постановою Кабінету Міністрів України за № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Абзац 3 пункту 2 вказаного Порядку, передбачає обовязок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обовязки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

З метою забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, наказом № 1 від 02.01.2015 року ТОВ "Мірам", у встановленому законодавством порядку, створило 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.34).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач щомісячно протягом 2015 року подавав до Тисменицького районного центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії), що підтверджується звітністю форми № 3-ПН від 05.01.2015 року (а.с.35), від 02.02.2015 року (а.с.36), від 02.03.2015 року (а.с.37), від 02.04.2015 року (а.с.38), від 05.05.2015 року (а.с.39), від 02.06.2015 року (а.с.40), від 01.07.2015 року (а.с.41), від 03.08.2015 року (а.с.42), від 01.09.2015 року (а.с.43), від 01.10.2015 року (а.с.44), від 02.11.2015 року (а.с.45), від 01.12.2015 року (а.с.46), а також листом Тисменицького районного центру зайнятості від 02.06.2016 року за № 670-05/30-16 (а.с.48).

20.02.2016 року ТОВ "Мірам" подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 236 осіб; з них 6 осіб, яким встановлена інвалідність та працювали на підприємстві; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем визначено в 9 одиниць (осіб); фонд оплати праці штатних працівників становив 8027,20 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 34014,00 грн. (а.с.8, 47).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, причиною невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів в повному обсязі, насамперед послужило не порушення правил здійснення господарської діяльності відповідачем, яке є підставою для притягнення до господарсько-правової відповідальності, а небажання осіб з обмеженими фізичними можливостями працювати або ж відсутність достатньої кількості таких осіб на ринку праці.

Суд зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, тощо.

Зважаючи на наведене, суд прийшов до переконання, що Івано-Франківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів протиправно застосовано до ТОВ "Мірам" адміністративно-господарські санкції в сумі 102040,68 грн. та нараховано пеню в розмірі 857,08 грн., а всього разом 102897,76 грн., оскільки відповідачем вжиті усі залежні від нього заходи для виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо працевлаштування інвалідів у 2015 році.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, тому в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 08.06.2016 року.