Постанова № 58181516, 09.03.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року Справа № 814/1087/13-а

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду О.Ф. Середа розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТРАКОНТА», м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Суть спору: скасування податкового повідомлення рішення від 28.12.2012 року,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ТРАКОНТА» (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченнях.

Відповідно до пункту 4 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ "ТРАКОНТА" зареєстровано виконкомом Миколаївської міської ради 16.11.1995 року. Основними видами діяльності позивача в періоді, що перевірявся, були надання послуг з електромонтажних робіт, монтаж мереж опалювання та вентиляційних систем, технічні випробування тощо.

В період з 27.11.12р. по 03.12.12р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв, ПП ВКФ Універсал-Центр, ТОВ ПВК Лоджистик, ТОВ Тетрабудсервіс, ПП Мгновение Юг за період з 01.10.09р. по 30.09.12р. за результатами якої відповідачем було складено акт №3744/221-100/23618895 від 12.12.12р.

Перевіркою було встановлено, що позивач порушив вимоги пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону україни від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змініми та доповненнями, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

В акті перевірки також було зазначено, що в результаті порушення контрагентами ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв, ПП ВКФ Універсал-Цеитр, ТОВ ПВК Лоджистик, ТОВ Тетрабудсервіс, ПП Мгновение Юг приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), правочини, вчинені зазначеними контрагентами на постачання послуг на адресу ТОВ Траконта мають протиправний характер та є недійсними.

28.12.12р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 265 536 грн., в т.ч. 214 166 грн. - основного зобов'язання, 51 370 грн. - штрафних санкцій.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

Судом було досліджено наступні докази:

- ліцензія Державної архітектурно будівельної інспекції видана позивачу на здійснення господарської діяльності із створенням об'єктів архітектури, Висновок Державної інспекції з енергозбереження на виконання монтажу паливно використовую чого обладнання, дозвіл на виконання робіт підвищеної безпеки;

- копії договорів із контрагентами позивача;

- рахунки фактури, податкові накладні, акти виконаних робіт, документи складського обліку матеріалів, розрахункові документи;

Всі зазначені бухгалтерські та податкові документи були надані позивачем для проведення перевірки та відображені в акті перевірки в Додатку № 3.

Факт оплати отриманого товару відповідачем також не заперечувався про що зазначено в акті перевірки.

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів (послуг) у своїх контрагентів (ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв, ПП ВКФ Універсал-Центр, ТОВ ПВК Лоджистик, ТОВ Тетрабудсервіс, ПП Мгновение Юг) підтверджується зазначеними документами та фактом подальшої реалізації зазначених товарів іншим підприємствам та використання у власній господарській діяльності.

Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на копії актів інших ДПІ про неможливість проведення документальних перевірок контрагентів позивача (Акт від 20.06.2011р. Про неможливість проведення документальної перевірки ПП Мгновение Юг з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ Росттон; Акт від 20.06.2011р. Про неможливість проведення документальної перевірки ПП Мгновение Юг з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ КС1Л-11; Акт від 26.09.11р. Про неможливість проведення документальної перевірки ПП Мгновение Югз питання взаємовідносин з контрагентом ПП Є. В. А. - Партнер; Акт від 02.11.2011р. Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ПВК Лоджистік щодо підтвердження господарських відносин із платником податків контрагентом - ТОВ Медиакартель; Акт від 21.11.2011р. Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ПВК Лоджистік щодо підтвердження господарських відносин із платником податків контрагентом - ТОВ Колокол Україна; Акт від 27.12.2011р. Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ПВК Лоджистік щодо підтвердження господарських відносин із платником податків контрагентом - ТОВ НВО-Житомирбудпроект та ТОВ Вакус-Естейт тощо).

Зазначені акти підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав. Крім того, із жодним із зазначених підприємств ТОВ Траконта не мала фінансово-господарських відносин, ані за перевіряємий період, ані в цілому.

Слід також зазначити, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередні контрагенти (ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв, ПП ВКФ Універсал-Цеитр, ТОВ ПВК Лоджистик, ТОВ Тетрабудсервіс, ПП Мгновение Юг), які виписали податкові накладні, були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Наприклад, відповідач послався (в якості підстав для визнання недійсними угод укладених між позивачем та ПП "Мгновение ЮГ") на пояснення керівника підприємства ОСОБА_1

В той же час, судом встановлено, що ОСОБА_1 підтвердила, що підприємство працює, а всі роботи виконуються за рахунок і силами інших суб'єктів господарювання (субпідрядних підприємств), а саме підприємство в період 2009 травень 2011р. (ПП "Мгновение ЮГ") виконувало функції генерального підрядника.

У зв'язку із цим суд також зазначає, що є безпідставним посилання відповідача на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.13р. по іншій справі щодо діяльності ПП "Мгновение ЮГ" з огляду на встановлення судом безтоварності операцій зазначеного підприємства в конкретному періоді (в липні 2011 року).

Крім того, позивачем надано суду копія "Грамоти" якою було нагороджено Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Миколаївській області ПП "Мгновение ЮГ" за вагомий внесок в надходження податків до бюджетів усіх рівнів, а також копія Ліцензії на здійснення будівельної діяльності.

Зазначені документи дають підставу дійти висновку про реальну господарську діяльність ПП "Мгновение-Юг" саме у періоді взаємовідносин із позивачем (в 2010 році).

Суд також зазначає, що деякі висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, взагалі є надуманими та нічим не обґрунтованими.

Так, відповідачем зроблено висновок, що у позивача відсутні товарнотранспортні документи на підтвердження господарської операції придбання у ТОВ "Восток-Сервіс-Миколаїв" 10 пар "Рукавиць брезентових" та трьох "костюмів зварювальника", та у зв'язку із цим позивачем протиправно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у 85 грн. 80 коп.

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів (ТОВ Восток-Сервіс-Миколаїв, ПП ВКФ Універсал-Центр, ТОВ ПВК Лоджистик, ТОВ Тетрабудсервіс, ПП Мгновение Юг) були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з частиною 5 статті 12 Цивільного кодексу України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів (послуг) не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома субєктами господарювання з огляду на норми Закону Про державну податкову службу та ст. 20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд встановив, що висновки про недійсність (нікчемність) операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди недійсними (нікчемними) правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В справі Інтерсплав проти України Європейський суд також зазначив, що негативні наслідки щодо порушення законодавства з нарахування податків повинні застосовуватися саме до того суб'єкта, який порушив це законодавство.

Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, прийняте на підставі Акту перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ТРАКОНТА» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 28.12.2012р. № 000994236. відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКОНТА" з податку на додану вартість на суму 256 536 грн., в тому числі 214 166 грн. - основного зобов'язання та 51 370 грн. - штрафні санкції.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа