Постанова № 58181369, 08.06.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 р. Справа № 805/1041/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кірієнко В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015року за №3147/10/06-14-17-01-13-1,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015року за №3147/10/06-14-17-01-13-1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з наступними порушеннями статей 21, 24 58 Конституції України, статей 2, 3, 4, 7, 8, 10, 12 Податкового кодексу України. Вказав на те, що відповідно до приписів п.п.12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Отже, приписи Податкового кодексу України стосовно нарахування податкових зобовязань платникам податку з транспортного податку можуть застосовуватись лише з 2016року.

Просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у клопотанні, наданому до суду просив справу розглянути в порядку письмового провадження, в матеріалах справи наявні заперечення проти позову, в яких зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Представник позивача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

За приписами ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 884527, що видано ВРЕВ м. Костянтинівка при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області 03.07.2012року, ОСОБА_1 є власницею автомобілю "INFINITI FX 37", 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 із обємом двигуна 3.696L кубічних сантиметри.

Із урахуванням зазначеної інформації та керуючись нормою п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267, п.п.267.1.1 п.267.1, п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України відповідачем 15.05.2015року прийнято податкове повідомлення рішення №3147/10/06-14-17-01-13-1 про визначення суми податкового зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню рішенню суд виходить із наступного.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Таким чином, автомобіль "INFINITI FX 37", 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 із обємом двигуна 3.696L кубічних сантиметри право власності на який зареєстровано 03.07.2012 року згідно п. п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є обєктом оподаткування транспортним податком, а позивач в такому разі є платником вказаного податку. Тому, приймаючи 15.05.2015 року податкове повідомлення рішення №3147/10/06-14-17-01-13-1, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень визначених Законом.

Транспортний податок відновиться до податку на майно згідно ПК України.

У відповідності до п.10.1.1 ст. 10 ПК України податок на майно є місцевим податком і збором.

У пунктах 10.2 та 10.3 ст. 10 ПК України зазначено, що місцеві ради обовязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

13.01.2015 року Костянтинівською міською радою прийнято рішення №6/54-947 про встановлення місцевих податків та зборів зокрема транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (п.14.1.3 п.14 Рішення).

За вказаних обставин, тобто при наявності рішення міської ради про встановлення транспортного податку і в силу прямої вказівки ПК України такий податок справляється виходячи з норм ПК України і рішення міської ради.

Щодо посилання позивача на статтю 58 Конституції України, суд зазначає наступне.

Суд критично оцінює такі доводи позивача із наступних мотивів.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому, обовязок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець визначаючи обєкт оподаткування транспортним податком передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. незалежно від дати придбання автомобіля. Отже, обовязок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача про не гуманність у розумінні статті 24 Конституції України внесених змін до Податкового кодексу України прийнятим Верховною радою України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, то такі до уваги не беруться із наступних мотивів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 14 жовтня 2010 року прийнятому в справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» (п. 50).

Тому, введення нового виду податку «транспортного податку» на підставі Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року слід вважати «законним втручанням» держави у мирне володіння майном особи та узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Судом відхиляється посилання позивача на те, що адміністрування транспортного податку податковим органом повинно здійснюватися не раніше 2016 року з наступних причин.

Згідно підпункту 4.1.9 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Тобто, принцип стабільності передбачає лише неможливість зміни елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також те, що податки та збори не можуть змінюватися протягом бюджетного року, однак не забороняє можливість введення нових податків пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому такі податки будуть діяти.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, введено новий податок транспортний податок з 01.01.2015 року.

Отже, вказаним вище законом України не змінювались будь-які елементи транспортного податку. Таким чином, податковий орган вправі адмініструвати транспортний податок з 01.01.2015 року.

Судом досліджені приписи п.п.12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України, відповідно до яких рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Разом з тим, п.п.12.3.5. ст.12 Податкового кодексу України зазначено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обовязковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Отже, законодавство не допускає неоднозначне тлумачення прав та обовязків платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі аналізу норм законодавства та оцінки фактичних обставин справи суд доходить висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015року за №3147/10/06-14-17-01-13-1 діяв у законний спосіб, на підставі та в межах визначених повноважень. Тому, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення відсутні.

Згідно ч. 2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2015року за №3147/10/06-14-17-01-13-1 - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кірієнко В.О.