Постанова № 58181357, 02.06.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/228/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ковальової Т. І.,

при секретарі судового засідання Дюкаревій М. І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 П .,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення про стягнення транспортного податку,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 142-17 від 15.06.2015 про стягнення транспортного податку у сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у відповідача правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки 06.06.2015 автомобіль марки «HONDA PILOT», державний номерний знак НОМЕР_1, вибув з власності позивача, так як був викрадений, за фактом чого було порушено кримінальне провадження № 13261ЕРДР - 2653. А тому, вважає, що позивач не являється наразі платником транспортного збору, а відсутній у нього автомобіль - об'єктом оподаткування вказаним податком. Крім того, зазначив, що органам місцевого самоврядування необхідно в місячний термін, тобто до 01 лютого2015 року, прийняти рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку). Відповідних рішень Рубіжанською міською радою не затверджувалось та не приймалось, що є порушенням вимог законодавства України. Для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення повинно бути прийнято до 15 липня 2014 року. Відтак, оскільки рішення Рубіжанської міської ради в частині встановлення податку на транспорт на 2015 рік не прийняте до 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рубіжанської ОДПІ №142-17 від 15.06.2015.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав повністю, просив у його задоволенні відмовити, оскільки рішення міської ради не може виплинути на визначення платників податку, обєкта та бази оподаткування, ставки податку, порядок обчислення податку, податкового періоду, строку та порядку, оскільки зазначене чітко визначено ПК України. Крім того, зазначив, що порушення кримінального провадження не ставить у залежність припинення права власності позивача на транспортний засіб.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору №662 Фл/Н купівлі-продажу автомобіля, ОСОБА_1 Є М. був придбаний у власність автомобіль марки Honda Pilot Executive 3.5 AT, 2012 року випуску, номер кузову 5KBYF4880CB401786 (а.с.17-18).

15.06.2015 Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області, на підставі листа Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Рубіжне від 12.06.2015 № 11/892-12-1020 щодо власників транспортних засобів, за якими зареєстровані легкові автомобілі з об'ємом двигуна понад 3000 см3 та року випуску з 01.01.2010, та використовуючи дані ІС «Податковий блок», винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 142-17, яким ОСОБА_1, визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с.56, 57-58).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу позивача 16.06.2015 та отримано ним особисто 20.06.2015, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56).

У період часу з 10:30 до 12:25 06.06.2015 за адресою: АДРЕСА_1, невстановлена особа заволоділа автомобілем марки «Honda Pilot», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1.

За даним фактом органом досудового розслідування Московським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12015220470002653 (а.с.49).

Відповідно до Рішення Рубіжанської міської ради від 29 січня 2015 року №48/4 встановлено розмір транспортного податку (а. с. 46).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, введено новий податок з громадян України - транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Набрання чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.15 року, встановлює, що власники транспортних засобів, які використовують автомобілі до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

Законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом від 28.12.2014 року №71-VIII, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.

Відповідно до ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, є власником автомобіля марки «Honda Pilot Executive 3.5 AT», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 номер кузову 5KBYF4880CB401786, обєм двигуна 3 471 куб. см., дата реєстрації 29.03.2013 року.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 8.1. ст.8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу). Поміж тим, відповідно до п. 9.4. ст. 9 ПКУ установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (п.п. 10.1.1.), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 р. N 71-VIII, що діє з 01.01.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПКУ є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до п. 8.3. ст.8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Відповідно до п. 10.3. статті 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

При цьому судом враховується, що відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, оскільки до 31.12.2014 року відповідний транспортний податок на справлявся.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.. 267.6.8 Податкового кодексу України N 2755 від 02.12.2010 року у разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов'язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання ( Пункт 267.6 статті 267 доповнено підпунктом 267.6.8 згідно із Законом № 909-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності з 01.01.2016).

Судом встановлено, що у період з 10:30 до 12:25 06.06.2015 за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль позивача марки «Honda Pilot Executive 3.5 AT», було викрадено. За даним фактом органом досудового розслідування - Московським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області внесено інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12015220470002653. (а.с.15-16, 49).

Викрадений автомобіль марки «Honda Pilot Executive 3.5 AT», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 номер кузову 5KBYF4880CB401786, обєм двигуна 3 471 куб. см., не знято в органах реєстрації внутрішніх справ і останній обліковується у власності позивача.

Одним із способів дії в часі нормативно-правових актів є зворотна дія, під якою слід розуміти поширення дії актів цивільного законодавства на відносини, які виникли до набрання їх чинності.

Зазвичай акти цивільного законодавства не мають зворотної дії і поширюються на відносини, які виникли після набрання чинності таких актів.

Водночас цивільний закон, який скасовує або пом'якшує цивільно-правову відповідальність, іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на учасників цивільних відносин, які виникли до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які несуть відповідальність або виконують інше зобов'язання.

За визначенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів "... полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи".

На підставі ст.. 56.21 Податкового кодексу України N 2755 від 02. 12. 2010 у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. ( Пункт 56.21 статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 )

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, дослідивши докази та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що податковим органом неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №142-17 від 15.06.2015 про стягнення транспортного податку у сумі 25 000, 00 грн., тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є субєктом владних повноважень, задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 у сумі 551,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення про стягнення транспортного податку задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області №142-17 від 15.06.15 року на суму 25 000 грн (двадцять пять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (ЄДРПОУ 39890562, адреса: вул. Менделєєва, 14-б, м. Рубіжне, Луганська область, 93009) на користь ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_2, адреса: вул. Менделєєва, 33/62, м. Рубіжне, Луганська область, 93000) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень у розмірі 551,21 грн. (пятсот пятдесят одна грн. 21 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 07 червня 2016 року.

Суддя ОСОБА_4