Постанова № 58181122, 26.05.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2016 рокум. Ужгород№ 807/3252/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Пирожук Н.П.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача 1: ОСОБА_2,

представник відповідача 2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Комфортбуд-4" до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дії та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" (далі позивач, Товариство) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області (далі відповідач-1), Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області (далі відповідач-2), в якій просить суд:

1. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді щодо направлення для примусового виконання до відділу ПВР Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Рішення Управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді № 707 від 07.07.2010 року.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу ПВР управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 17.09.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 44744519 з примусового виконання Рішення Управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді № 707 від 07.07.2010 року про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на користь Управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді боргу в сумі 4 304 177,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області пропущено строки предявлення Рішення № 707 від 07.07.2010 року до виконання, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час прийняття Управлінням цього Рішення, а такий обов'язковий реквізит виконавчого документа, як дата набрання ним чинності, було проставлено у спосіб, що суперечить закону. Крім того, відповідачем-2 направлено Рішення № 707 від 07.07.2010 року до виконання під час процедури його судового оскарження та за умов наявності іншої вимоги № Ю-1, виданої 03.01.2014 року, до якої включені ті ж суми боргу, що й до Рішення № 707 від 07.07.2010 року, і яка також була подана відповідачем-2 до органу ДВС на виконання, у зв'язку з чим станом на момент подання Рішення до виконання допущено подвійне примусове стягнення з позивача однієї і тієї ж суми боргу. Позивач також стверджує, що внаслідок таких протиправних дій відповідача-2 по направленню виконавчого документа до органу ДВС, Рішення № 707 від 07.07.2010 року було безпідставно прийнято до виконання на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2014 року ВП № 44744519, винесеної головним державним виконавцем відділу ПВР управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області. Вказує на те, що спірна постанова порушує право Товариства на здійснення виконавчого провадження в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Враховуючи наведене, позивач вважає, що така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 30 січня 2015 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 115/5 "Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України" переіменовано головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Ухвалою суду від 10.05.2016 року судом задоволено клопотання позивача та замінено первісного відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в місті Ужгороді на його правонаступника Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Представник відповідача-1 в ході розгляду справи заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилався на те, що органом ДВС не було допущено протиправних дій щодо відкриття виконавчого провадження, а оскаржувану постанову було винесено у порядок та у спосіб, що передбачені законом.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У раніше поданих письмових запереченнях та додаткових поясненнях проти позову заперечив з викладених у них підстав. Зазначив, що з урахуванням норм ст.21 Закону України "Про виконавче провадження", а також ч.13 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.9.6-9.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1 (в редакції станом на час формування виконавчого документу) визначений законодавством річний строк для предявлення документу до органу ДВС починає свій відлік не з дати його видачі, а обумовлюється датою завершення процедур оскарження. При цьому спір між позивачем і Управлінням ПФУ в м. Ужгороді стосовно законності Рішення № 707 від 07.07.2010 року вже був предметом розгляду в адміністративному суді, про що прийнято остаточну Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 р. у справі № 33660/10. Зазначена у Рішенні дата набрання чинності виконавчого документу повязана з датою реєстрації Управлінням ПФУ в м. Ужгороді вхідної кореспонденції, коли вказане рішення суду надійшло на адресу Управління. Стосовно вимоги УПФУ в м. Ужгороді №Ю-1 від 03.01.2014 р. про стягнення з позивача боргу в сумі 8139094,36 грн., то щодо такої згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року у справі №876/8613/14 прийнято рішення про її скасування, а тому така станом на сьогодні на примусовому виконанні в органах ДВС не перебуває. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 07.07.2010 року Управлінням ПФУ в м. Ужгороді прийнято рішення №707 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 4304177,62 грн. У вказаному документі поставлена дата набрання ним чинності 02.01.2014 року.

Наступного дня після зазначеної відповідачем-2 дати набрання рішенням чинності Управлінням Пенсійного фонду в місті Ужгороді прийнято вимогу про сплату боргу від 03 січня 2014 року № Ю-1, відповідно до якої заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд 4" зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені станом на 03 січня 2014 року становить 8 139 094, 36 грн., вказана вимога винесена відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на підставі картки особового рахунку платника, рішень № 707, 708, 709 від 07.07.2010 року.

Постановою від 07.02.2014 року старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження № 41936802 щодо примусового виконання ОСОБА_3 про сплату боргу № Ю-1, виданої 03.01.2014 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Ужгороді про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгород недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8 139 094, 36 грн.

Вказані обставини встановлені Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі № 807/661/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року і якою визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді щодо винесення та направлення до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області вимоги про сплату боргу № Ю-1 від 03.01.2014 року про сплату ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8139094, 36 грн.; визнано протиправною та скасовано вимогу Пенсійного фонду в м. Ужгороді № Ю-1 від 03.01.2014 року.

Зокрема, з вказаних судових рішень вбачається, що необхідністю винесення нової вимоги в 03 січня 2014 року послужило те, що згідно протоколу виїмки ст. о\у в ОВС ОУ УПМ ДПА в Закарпатській області майора міліції ОСОБА_4 від 12.07.2010 року, в межах кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ "БК "Комфортбуд", в управлінні ПФУ в м. Ужгороді було проведено вилучення оригіналів документів за списком, в тому числі, оригінал вимоги про сплату боргу № 477 на 1 арк.; оригінал корінця вимоги № 477 від 07.07.2010 року на 1 арк.; оригінали рішень № 707 від 07.07.2010 року, рішення № 708 від 07.07.2010 року, рішення № 709 від 07.07.2010 року, вимоги № Ю - 477 від 07.07.2010 року. Судами встановлено, що ОСОБА_3 про сплату боргу від 03.01.2014 року № Ю 1, яка була предметом оскарження у справі, сформована Управлінням Пенсійного фонду в м. Ужгороді повторно, замість вилученої за протоколом виїмки ОСОБА_3 № 477 від 07.07.2010 року, та нова ОСОБА_3 від 03 січня 2014 року винесена на підставі копій рішень № 707 від 07.07.2010 року, рішення № 708 від 07.07.2010 року, рішення № 709 від 07.07.2010 року.

Вказаними судовими рішеннями стверджується, що діями Управлінням Пенсійного фонду в м. Ужгороді допущено існування двох вимог, які є виконавчими документами, та винесені на підставі одних і тих же рішень № 707, 708, та рішення № 709 від 07.07.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судом встановлено, що 12.09.2014 року Управлінням ПФУ в м. Ужгороді подано заяву до відділу ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області щодо примусового виконання Рішення №707 від 07.07.2010 року. Одночасно, того ж дня Управлінням ПФУ в м. Ужгороді подано заяву щодо повернення стягувачу ОСОБА_3 про сплату боргу № Ю-1, виданої 03.01.2014 року.

17.09.2014 головним державним виконавцем відділу ПВР управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44744519 про примусове виконання рішення №707, виданого 07.07.2010 року Управлінням ПФУ в м. Ужгороді про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" 4304177,62 грн.

Отже, суд констатує, що Управлінням ПФУ в м. Ужгороді подано на виконання Рішення №707 від 07.07.2010 року у той час, коли йому було достовірно відомо про перебування на виконанні цього ж органу ДВС ОСОБА_3 про сплату боргу № Ю-1, виданої 03.01.2014 року, до якої включені ті ж самі суми заборгованості, що й у Рішенні №707 від 07.07.2010 року. При цьому станом на 12.09.2014 року в Управлінні ПФУ в м. Ужгороді були відсутні відомості про повернення ОСОБА_3 про сплату боргу № Ю-1 від 03.01.2014 року стягувачу. Вказані обставини не спростовані відповідачем-2, крім того, суд зазначає, що сам факт подання заяви щодо повернення стягувачу ОСОБА_3 про сплату боргу № Ю-1, виданої 03.01.2014 року не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, що передбачено ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд відхиляє доводи відповідача-2 про те, що подвійного стягнення з боржника сум боргу ним не допущено з посиланням на те, що ОСОБА_3 про сплату боргу № Ю-1 від 03.01.2014 року була скасована в судовому порядку. Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі № 807/661/14, якою судом скасовано вказану ОСОБА_3, набрала законної сили лише 06 листопада 2014 року, тобто майже через місяць після подання Рішення №707 від 07.07.2010 року до органу ДВС на виконання. За умов існування одночасно двох чинних виконавчих документів, винесених на підставі, зокрема, одного й того ж рішення № 707 від 07.07.2010 року, подання обох цих документів на виконання одночасно до моменту скасування одного з них добровільно чи в судовому порядку не відповідає меті, з якою надані такі повноваження відповідачу-2, а також вимогам пропорційності щодо зобов'язання відповідача-2 забезпечити дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія.

В ході розгляду справи також встановлено, що Рішення відповідача-2 № 707 від 07.07.2010 року, а також інші рішення № 708, 709 від 07.07.2010 року і вимога № 477 від 07.07.2010 року були оскаржені позивачем до адміністративного суду. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року по справі № 2а-2839/10/0770 вказану позовну заяву ТОВ "БК "Комфортбуд-4" задоволено повністю. 05 грудня 2013 року Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області та Першого заступника прокурора Закарпатської області - задоволено. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 року по справі № 2а-2839/10/0770 скасовано та ухвалено нову постанову, якою в позові ТОВ "БК "Комфортбуд-4" - відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року про визнання протиправними дій та скасування рішень, в тому числі рішення № 707 від 07.07.2010 року. Станом на дату розгляду справи процедура судового оскарження рішення № 707 від 07.07.2010 року не завершена, оскільки Вищим адміністративним судом України судове рішення за касаційною скаргою позивача не прийнято.

Частинами 13-14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, що діяла на момент винесення рішення № 707 від 07 липня 2010 року) встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Згідно вимог ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 24.01.1999 №606-ХІV (далі Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.6 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Законом "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" було викладено в новій редакції Закон України "Про виконавче провадження". Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Станом на момент винесення виконавчого документа рішення УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області від 07.07.2010 №707 діяла редакція Закону №606, відповідно до якої підлягали виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (п.9 ч.2 ст.3 Закону №606). Статтею 21 Закону передбачалося, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: для інших виконавчих документів - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: 1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили; 3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - з дня винесення відповідної постанови.

По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, строк пред'явлення рішення УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області від 07.07.2010 р. №707 до виконання у примусовому порядку сплив 08.07.2011 року. Враховуючи те, що УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області звернулося до відповідача-1 із заявою про примусове виконання зазначеного рішення лише 12.09.2014 року, яка була отримана органом ДВС 15.09.2014 року (дата, зазначена у оскаржуваній постанові від 17.09.2014 року про відкриття виконавчого провадження), суд приходить до висновку, що по відповідному рішенню відповідачем-2 пропущено строки пред'явлення його до виконання.

Вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги те, що відповідачем-2 доказів переривання строків пред'явлення рішення УПФУ в м. Ужгороді Закарпатської області від 07.07.2010 р. №707 до виконання не надано, а також не надано доказів того, що позивач, звертаючись до суду у справі №2839/10/0770 щодо оскарження рішення УПФУ в м. Ужгороді від 07.07.2010 р. №707 подавав клопотання про забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення і таке клопотання було задоволено судом.

Суд також відхиляє посилання відповідача-2 на ч.13-14 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV щодо наявності процедури оскарження, яка перешкоджала зверненню органу ПФУ до ДВС, оскільки відповідачем-2 не було надано доказів того, що позивач повідомляв відповідача-2 про оскарження рішення УПФУ в м. Ужгороді від 07.07.2010 р. №707 у 10-денний строк з дня його отримання, а також доказів того, що рішення УПФУ в м. Ужгороді було оскаржено до суду у цей же строк. Крім того, зазначений в Законі 10-денний строк не є іншим строком пред'явлення виконавчого документу до виконання, а є строком, після збігу якого у органу ПФУ виникає право на пред'явлення виконавчого документу до виконання, а тому суд приходить до висновку, що інших строків пред'явлення, ніж встановлені ст.21 Закону України "Про виконавче провадження", станом на момент виникнення спірних правовідносин законом не було передбачено.

Крім того, з фактичних обставин справи, встановлених на підставі поданих доказів, встановлено, що неподання відповідачем-2 рішення № 707 від 07.07.2010 року до виконання в органи ДВС було зумовлено не процедурою його судового оскарження, а іншими обставинами вилученням оригіналу цього виконавчого документу згідно протоколу виїмки ст. о\у в ОВС ОУ УПМ ДПА в Закарпатській області майора міліції ОСОБА_4 від 12.07.2010 року в межах кримінальної справи, після чого відповідач-2 протягом трьох років не вживав жодних заходів щодо повернення оригіналу рішення № 707 від 07.07.2010 року та подання його до органу ДВС. З наявних у матеріалах справи документів, Постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі № 807/661/14 та пояснень відповідача-2 вбачається, що відповдачем-2 такі заходи щодо повернення оригіналу рішення № 707 від 07.07.2010 року з матеріалів кримінальної справи почали вживатися лише після оскарження позивачем ОСОБА_3 про сплату боргу № Ю-1 від 03.01.2014 року, яку було прийнято замість вилученого оригіналу рішення № 707 від 07.07.2010 року. Оригінал виконавчого документу було отримано відповідачем-2 лише 04.09.2014 року, після чого наступного ж дня подано до МВ ДВС Ужгородського МРУЮ за умов одночасного перебування на виконанні в ПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 про сплату боргу № Ю-1 від 03.01.2014 року.

При цьому відповідачем-2 не наведено жодних об'єктивних обставин чи поважних причин, що перешкоджали йому протягом трьох років вжити заходи щодо повернення оригіналу рішення № 707 від 07.07.2010 року з матеріалів кримінальної справи та щодо подання цього рішення до виконання в органи ДВС у строки, передбачені законом.

Щодо зазначеної у рішенні № 707 від 07.07.2010 року дати набрання ним чинності 02.01.2014 р., суд зазначає наступне.

Нормами Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1, не передбачено, що дата отримання (дата вхідної кореспонденції) органом ПФУ рішення апеляційного суду за результатами оскарження рішення органу ПФУ про сплату фінансових санкцій є датою набрання чинності цим рішенням, та не передбачено, що набрання чинності рішенням призупиняється автоматично у зв'язку з його оскарженням. Посилання відповідача-2 на п. 9.7 Інструкції в цій частині є помилковими, оскільки вказаною нормою передбачено строки сплати фінансових санкцій, що є відмінним поняттям від строку набрання чинності виконавчим документом як такого.

Слід також зазначити, що за аналогічних обставин у прийнятій відповідачем-2 вимозі № Ю-1 від 03.01.2014 року, що була в подальшому оскаржена позивачем та скасована в судовому порядку в межах справи № 807/661/14, зазначена дата набрання чинності 24.01.2014 року, тобто оскарження цього виконавчого документу в судовому порядку не впливало на набрання нею чинності та не перешкоджало відповідачу-2 подати її до виконання в органи ДВС під час процедури судового оскарження, що додатково спростовує доводи відповідача-2 про те, що дата набрання чинності виконавчим документом органу ПФУ збігається з датою закінчення процедури судового оскарження чи отримання органом ПФУ судового рішення за наслідками такого оскарження. Крім того, як зазначалося, 02.01.2014 року зазначена дата не могла бути проставлена відповідачем-2 на виконавчому документі, оскільки станом на вказану дату 02.01.2014 р. у відповідача-2 оригінал виконавчого документа був відсутній.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що такий реквізит виконавчого документу, як дата набрання ним чинності (п.5 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження") не є достовірним та був проставлений відповідачем-2 у спосіб, що не передбачений законом, а сам виконавчий документ у зв'язку з цим не міг бути прийнятий до виконання як такий, що не відповідає вимогам закону та поданий після закінчення встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач-2, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних дій вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що дії відповідача-1 щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення № 707 від 07.07.2010 року і, як наслідок, постанова головного державного виконавця відділу ПВР управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 17.09.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 44744519 є протиправними, оскільки судом не встановлено допущених державним виконавцем порушень покладених на нього повноважень. Суд зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2014 р. фактично винесена поза межами строку пред'явлення до виконання рішення, проте це стало наслідком виключно неправомірних дій відповідача-2 щодо направлення до виконання виконавчого документу всупереч вимогам закону з неправильно зазначеною датою набрання ним чинності за умов існування двох виконавчих документів про стягнення з позивача однієї і тієї ж суми боргу.

Тому, враховуючи необхідність повного відновлення прав позивача, порушених діями відповідача-2, суд вважає необхідним скасувати постанову головного державного виконавця відділу ПВР управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 17.09.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 44744519, а у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною постанови відмовити.

Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені судом обставини справи, суд приходить до переконання, що даний позов слід задовольнити частково.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Комфортбуд-4" до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дії та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді щодо направлення для примусового виконання до відділу ПВР Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Рішення управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді №707 від 07.07.2010 року.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу ПВР управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 17.09.2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 44744519 з примусового виконання Рішення управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді №707 від 07.07.2010 року про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" на користь управління Пенсійного фонду в м. Ужгороді боргу в сумі 4304177,62 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяОСОБА_5