Постанова № 58180931, 12.05.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м.Житомир справа № 806/949/13-a

час прийняття: 15 год. 35 хв. категорія 5.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Черниш А.В. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської митниці ДФС про скасування рішення від 26 грудня 2012 року №101060000/2012/300804/2 та стягнення надмірно сплачених 936,64 грн ввізного мита та 3929,67 грн,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України від 26 грудня 2012 року №101060000/2012/300804/2 та стягнути надмірно сплачених 936,64 грн ввізного мита та 3929,67 грн.

У обґрунтування своїх позовних вимог ТДВ "ЖЛ" зазначало, що для здійснення митного оформлення товарів, поставлених компанією - продавцем "АаrhusKarlshamn Denmark A/S" (Данія), за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), застосованим позивачем, крім самої декларації, митному органу були надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару відповідно до п. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Проте, на думку позивача, митним органом безпідставно не були взяті до уваги документи, з причин відсутності в них достатньої інформації, необхідної для підтвердження заявленого декларантом розрахунку митної вартості. Позивач вважає, що у Житомирської митниці не було достатніх підстав для визначення митної вартості з використанням 2а методу, оскільки митним органом не доведено існування обставин, які б підтверджували обґрунтованість його сумнівів щодо задекларованої декларантом митної вартості імпортованих товарів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року в справі № 806/949/13-а позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" задоволено. Визнано рішення Житомирської митниці від 26 грудня 2012 року №101060000/2012/300804/2 протиправним та скасовано його. Стягнуто з відповідного рахунку Житомирської митниці на користь товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" надмірно сплачених 936,64 грн. ввізного мита та 3929,67 грн.

27 травня 2013 року Житомирським апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишено без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року касаційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

При цьому в ухвалі суду вказано, що при новому розгляді справи суду слід дослідити наступні питання: які саме документи декларант подав до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення, у розумінні вимог частини 2 статті 53 МК, за результатом розгляду яких у митного органу виникли сумніви у достовірності викладених у ній відомостей; дотримання відповідачем процедури витребування у позивача додаткових документів у зв'язку із сумнівом у правильності визначення митної вартості, у розумінні описаних вимог, а також щодо проведення з цього приводу процедури консультацій між митним органом та декларантом; необхідним є встановлення обґрунтованості та доведеності митним органом неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з мотивів наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на доводи викладені у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням висновків і мотивів, наведених в ухвалі суду касаційної інстанції від 23.03.2016, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.09.2009 між "АаrhusKarlshamn Denmark A/S" (Данія) (Продавець) та Закритим акціонерним товариством "Житомирські ласощі" (Покупець) укладено контракт № 03/ZL/2009, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує рослинні жири в кількості до специфікацій, яка додається до даного Контракту.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту № 03/ZL/2009 від 24.09.2009, ціна і загальна сума кожної партії товару визначається за згодою сторін і на момент підписання специфікації на поставку відповідної партії товару з урахуванням цінових змін на ринку. Специфікація є невід'ємною частиною Контракту .

Безспірно з'ясовано, що, з метою розмитнення поставленого позивачу "АаrhusKarlshamn Denmark A/S" товару, а саме: рослинний жир Akopol MC60 (твердий стан 100% рослинний жир (суміш розслинних олій: соєва олія 40 %, ріпакова олія 10 %, пальмова олія 50%), піддана хімічній модифікації (гідрогенізації), масова частка жиру та нелетких жиророзчинних речовин 99,91+-0,01 %, не є водно - жировою емульсією, температура плавлення 36,0+-0,05С, без ароматизаторів, стабілізаторів, текстураторів, вітамінів, відбілювачів, барвників, емульгаторів та інших добавок; призначений для використання у кондитерській промисловості в якості замінника какао-масла, в кількості 20,220 мт. по ціні 1985 дол. США/мт., 26 грудня 2012 року ТДВ "ЖЛ" подано до митного органу: митну декларацію №101060000/2012/023732; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД КТ-101-0857-09 від 09.11.2009; міжнародну автомобільну накладну (CMR) 0529834 від 20.12.2012; книжка МДП МХ.70993072 від 20.12.2012; комерційну пропозицію від 19.10.2012; рахунок - фактуру про надання транспортно - експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно - експедиційні послуги № 2176 від 20.12.2012; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини б/н від 19.10.2012; калькуляцію виробника від 29.10.2012, інвойс № 90130322 від 20.12.2012; контракт № 03/ZL/2009 від 24.09.2009; додаткові угоди № 5 від 18.03.2011 та № 6 від 28.12.2011; специфікація № 22 від 19.10.2012; договір (контракт) про перевезення № 284 від 20.10.2011; сертифікат відповідності UAI.033.X000185-11 від 06.01.2011; сертифікат про походження товару загальної форми СС 659809 від 19.12.2012; зобов'язання 44 від 26.12.2012; лист страхування від 26.12.2012; копію митної декларації країни відправника 12DК0047002762АD77 від 20.12.2012; та інші документи на підтвердження якісних характеристик товару.

Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаними митними деклараціями митним органом повідомлено декларанта, що оскільки документи, зазначені у частині 2 ст. 53 МК України, подані для митного оформлення, містять розбіжності для підтвердження митної вартості, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, необхідно подати додаткові документи.

У звязку із ненаданням позивачем на такі пропозиції, зазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, митним постом "Житомир-центральний" Житомирської митниці Державної митної служби України відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та оформлено картку відмови від 26.12.2012 № 101060000/2012/00898.

Підставою для відмови було рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2009 № 101060000/2012/300804/2, яким скориговано ціну товару в сторону її збільшення.

У вказаному рішенні відповідач зазначив, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України містять розбіжності та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: виписки з бухгалтерської документації (оплата за попередні оформлення, бухгалтерські балансові документи); каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Митна вартість, визначена за методом 2а та ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості МД від 31.10.2012 № 101060000/2012/19488.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару в сторону її завищення, декларантом подано нову митну декларації (МД-2) про митне оформлення вказаних товарів у режимі "під гарантійне зобов'язання", відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, в яких декларантом задекларовано ці ж товари за митною вартістю, що визначена контролюючим органом. Також позивачем було сплачено всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, а саме на 935 грн більше ввізного мита та на 3929,67 грн більше ПДВ, у зв'язку з цим товар було випущено у вільний обіг.

Також ТДВ "ЖЛ" направлено до Житомирської митниці лист про перегляд рішення про коригування митної вартості товару від 31.10.12. До листа від 22.01.2013 № 107 позивачем було приєднано: калькуляцію цін; копію експортної декларації; лист ДП "Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарів ринків" від 17.01.2013 № 11/25; копію експертного висновку від 03.01.2013 № В-7607; копію інвойсу 90130322 від 20.12.2012; копію спірного рішення; прайс-лист; лист виробника; копію ВМД типу ІМ40ДЕ № 101060000/2012/023774 від 26.12.2012; копію контракту та специфікації; виписка з бухгалтерської документації, а саме прибутковий ордер №377/23774 від 26.12.12.

За результатами розгляду, поданих позивачем разом з заявою додаткових документів, Житомирською митницею листом від 25.01.2013 №22/4/22-34/626 рішення про коригування митної вартості товару від 26.12.2012 № 101060000/2012/300804/2 залишено чинним. При цьому контролюючим органом було зазначено, що висновок ДП "Держзовнішінформ" не містить посилання на конкретні цінові дані мережі Інтернет та на цінові дані представництва компанії-виробника, які підтверджують висновок експерта. У прибутковому ордері №377/23744 від 26.12.12 відсутні реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару (не вказано документ постачальника, рахунку-фактури, контракту, митної декларації, на підставі яких проведено митне оформлення).

Вирішуючи, з урахуванням наведеного, спір по суті, суд виходив з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 246 Митного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно зі ст. 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Приписами частин другої - п`ятої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною 2 статті 58 МК України.

Так, відповідно до вказаної правової норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом контролюючому органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Наведене відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу приписів частини 4 статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно зі пунктом 1 частини 4 цієї статті МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України).

Пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Аналізуючи наведені положення Митного кодексу України суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визнання митної вартості.

Контролюючий орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Судом встановлено, що позивачем, у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару, подано до контролюючого органу всі необхідні для цього документи, які підтверджують ціну товару, зазначеного у декларації.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару. Представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані декларанта основні документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

У даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, суд враховує, що відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є прямим порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Стосовно зазначення у спірному рішенні про неподання додаткових документів, то суд враховує, що подання контролюючому органу для митного оформлення товару виписки з бухгалтерської документації (оплата за попередні оформлення, бухгалтерські балансові документи); каталогів виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, відповідно Митного кодексу України, не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу, у випадку їх наявності у декларанта.

Між тим, на вимогу відповідача, ТДВ «ЖЛ» були надані додатково: копію експортної декларації, калькуляцію, прайс від виробника, біржові ціни.

В подальшому декларантом також подано до митного органу лист ДП "Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарів ринків" від 17.01.2013 № 11/25 та копію експертного висновку Житомирської торгово промислової палати від 03.01.2013 № В-7607; прибутковий ордер №377/23774 від 26.12.12.

У судовому засіданні представник позивача вказав, що на час здійснення митного оформлення у Товариства були відсутні докази проведення оплати за товар, оскільки за умовами Контракту, товар поставлявся з відстрочкою платежу в 30 календарних днів. Згодом оплата була проведене, проте належних доказів на даний час з обєктивних причин надати не має можливості.

Натомість представник відповідача в судовому засіданні та письмових заперечення і доповненнях до них на обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення зазначав, що за результатами аналізу наданих декларантом документів установлено, що дані документи містять ряд розбіжностей, а саме: комерційна пропозиція (прайс-лист) від 19.10.2012 не містила відомостей щодо періоду та кінцевої дати дій цін на товари; представлена калькуляція доводила загальні цінові характеристики товару без чіткого зазначення сировинних складових продукту, застосованих під час виробництва товару, та відображення їх вартісних даних; зовнішньоекономічний договір від 24.09.2009 № 03/ZL/2009, рахунок (інвойс) від 20.12.2012 № 90130322 і комерційна пропозиція (прайс-лист) від 19.10.2012 підписані різними особами.

Проте такі судження контролюючого органу суд оцінює критично, так як у спірному рішення про такі розбіжності зазначено не було.

Водночас на спростування цих доводів відповідача необхідно вказати, що ціна товару, що поставлявся, складала 1985 доларів США за 1 метричну тонну, про що позивачем та його контрагентом досягнуто згоди у специфікації № 22 від 19.10.2012 до контракту № 03/ZL/2009.

Митна вартість товару включала: сировину, підпорядковані матеріали, упаковку, енергетичні вклади, базову заробітну плату, вкладення, амортизаційні нарахування, що підтверджено у прайс-листі виробника від 19.10.2012, наданому декларантом під час митного оформлення.

Контракт від 24.09.2009 № 03/ZL/2009, рахунок (інвойс) від 20.12.2012 № 90130322 і комерційна пропозиція (прайс-лист) від 19.10.2012 підписані уповноваженими особами контрагента Продавця, відповідно до наданих повноважень, про що свідчить лист Компанії від 11.04.2013.

Разом з цим, варто відмітити, що відповідачем не доведено ознак підробки ні в контракті, ні в специфікації до нього, ні в інвойсі від 20.12.2012 № 90130322, ні в прайс - листі від 19.10.2012.

Прибутковий касовий ордер № 377/23774, складений після випущення товару у вільний обіг за новою митною декларацією про митне оформлення товару № 101060000/2012/023774 у режимі "під гарантійне зобов'язання", підтверджує надходження до ТДВ "ЖЛ" від постачальника - "АрхусКарлсхамн Денмарк А/С" товару "Жир рослинний Akopol MC60" в кількості 20220 кг, тобто прибутковий ордер містить необхідну інформації щодо прийнятого товару.

У свою чергу, лист ДП "Держзовнішінформ" від 17.01.2013 № 11/25 та експертний висновок Житомирської торгово промислової палати від 03.01.2013 № В-7607 свідчать про те, що контрактна ціна 1985,00 дол.США/мт на замінник какао масло Akopol MC60 в кількості 20,220 мт на загальну суму 40136,70 дол.США на умовах поставки FCA Aarhus, Данія (Інкотермс 2000) відповідає рівню цін компанії виробника з урахуванням дати укладення інвойсу № 90130322 від 20.12.2012 до контракту. При цьому у листі від 17.01.13 зазначено, що у ході експертного аналізу, крім іншого, розглядалася інформація з мережі Інтернет.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що ані вказані відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, ані зазначені ним у листі від 25.01.2013 та письмових запереченнях проти позову розбіжності не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Окрім цього, під час судового розгляду справи представником відповідача було вказано, що сумніви стовно ціни задекларованого позивачем товару виникли у митного органу за результатами аналізу відомостей, що містяться у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, зокрема, відповідачем встановлено, що заявлена позивачем митна вартість на товар не відповідала МД № 101060000/2012/019488 від 31.10.2012. Рівень митної вартості за цією МД, згідно цінової бази ЄАІС ДМСУ, складав 2,24 дол.США/кг.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, так як зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є виключною підставою відмови визнання задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена ст. 55 МК України і не викладена в ст. VII ГАТТ та в Угоді про застосування ст. VII ГАТТ.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Оскаржуване рішення винесене без дотримання ч. 2 ст. 55 МК України, оскільки у ньому відсутні відомості, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також у порушення ч. 2 ст. 55 МК України, пункту 2.1. Розділу 2 (опис гр. 33) Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 № 598, відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, посилаючись на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, не зазначив обов'язкових пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно зі частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч ст. 71 КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування іншого методу, а також прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин, висновки Житомирської митниці Державної митної служби України, правонаступником якої на даний час є Житомирська митниця ДФС, про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованими, тому рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2012/300804/2 від 26.12.2012 підлягає скасуванню як протиправне, а позов ТДВ "ЖЛ" у цій частині - задоволенню.

Що стосується позовних вимог Товариства про стягнення з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів у розмірі 4866,31 грн, то суд зазначає слідуюче.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів урегульовано статтею 301 МК України.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 3 ст. 301 МК України).

У відповідності до статті 43 Податкового кодексу України, яка регламентує умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, та частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. N 618 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364.

За змістом абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу III цього Порядку, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Відповідно до пунктів 2, 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (чинного на день сплати позивачем митних платежів), повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. На підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган ДКУ готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

На день розгляду справи в суді взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України регулюються Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 р. за N 1679/28124 (далі - Порядок № 1146).

Пунктом 5 Порядку № 1146 визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

В силу приписів п.п. 8, 11 Порядку № 1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Отже, законодавством визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку та строки, передбачені Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Разом з цим, суд зауважує, що цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Таким чином у разі визнання судом рішення митного органу, яке зумовило (призвело, потягло) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, зокрема шляхом подачі відповідної заяви до контролюючого органу.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права, яка була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 12 листопада 2014 року, 23 лютого та 16 березня 2016 року (справи NN 21-202а14, 21-282а14, 21-344а14 відповідно).

Висновки цих постанов Верховного Суду України, згідно із приписами ст. 244-2 КАС України, є обовязковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову в частині вимог, які стосуються повернення ТДВ "ЖЛ" з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів в розмірі 4866,31 грн відсутні.

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості № 101060000/2012/300804/2 від 26.12.2012.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 19 травня 2016 р.