Постанова № 58180621, 24.05.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 р. Справа № 804/2240/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ляшка О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження., у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерчтва юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач-1) та ОСОБА_2 (далі ОСОБА_1, позивач-2) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерчтва юстиції України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України (далі третя особа), в якій просять:

- визнати протиправними дії та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 31.03.16р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 31 березня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) відповідно ВП №50654171, ВП №50655290;

- визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які виразились у несвоєчасному направленні на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, постанов від 31.03.16р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті виконавчого документа) відповідно ВП №50655290, ВП №50654171.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 та головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відповідно виконавчі провадження ВП №50655290, ВП №50654171, на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку із тим, що виконавчі листи не містять відомості про ідентифікаційний код боржника юридичної особи. Позивач вважає рішення державного виконавця протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 відкрито провадження у справі №804/2240/16.

Позивачі у судове засідання не зявились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Надали суду клопотання про розгляд справи без їх участі, адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Заперечення на адміністративний позов на пропозицію суду не надав.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29.03.2016р звернулись до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа №804/10264/15 виданого 03.03.15р..

31 березня 2016 року за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50655290.

Також, 31 березня 2016р. за наслідками розгляду звернення ОСОБА_2 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5, винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50654171

Вищезазначені постанови від 31.03.16р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті виконавчого документа) відповідно ВП №50655290, ВП №50654171 прийняті на підставі п. 6 ч.1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку із тим, що виконавчий лист №804/10264/15 не містить відомості про ідентифікаційний код боржника - юридичної особи, а також оскільки у виконавчому документі відсутні дії примусового характеру, оскільки рішенням суду уже визнано протиправними дії та бездіяльність боржника відповідно до рішення суду.

Позивач вважає, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного коду боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, а тому звернувся до суду про скасування постанов від 31.03.16р. ВП №50655290, ВП №50654171.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частина 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, власне імя та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Судом встановлено, що відомості про ідентифікаційний номер або номер та серію паспорта боржника можуть бути надані лише на вимогу державного органу, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є. Крім того, позбавлений такої можливості й суд, зважаючи на процедуру розгляду заяв про видачу виконавчого листа, який відбувається без судового засідання та виклику стягувача та боржника для заслуховування їхніх пояснень.

Таким чином, задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправними дії та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 31.03.16р. та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 31 березня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50654171, ВП №50655290 суд приходить до висновку, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які виразились у несвоєчасному направленні на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, постанов від 31.03.16р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті виконавчого документа) відповідно ВП №50655290, ВП №50654171 суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрована відповідачем 29.03.2016, а оскаржувана постанова направлена на адресу позивачів лише 07.04.2016.

Ч.2 ст.26 Закону України Про виконавче провадження чітко визначений строк, а саме: про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів.

Ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пп. 2.10. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби передбачено, що вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів у Відділі ведеться Журнал реєстрації вихідної кореспонденції (додаток 5).

Згідно пп. 2.12. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, у разі направлення документів виконавчого провадження рекомендованими листами діловодом складаються реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції (додаток 7).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно штампу наявному на копіях конвертів «з повідомленням» та витягу про відстеження посилок у автоматичному режимі «Укрпошта» постанова ВП №50655290, ВП №50654171 від 31.03.16р. про відмову у відкритті виконавчого провадження фактично була відправлена 07.04.2016 року, тобто з порушенням строку, встановленого Законом.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі .

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 1102,42 грн. присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерчтва юстиції України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86,122, 128, 159-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерчтва юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 31.03.16р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 31 березня 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) відповідно ВП №50654171, ВП №50655290;

Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які виразились у несвоєчасному направленні на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2, постанов від 31.03.16р. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті виконавчого документа) відповідно ВП №50655290, ВП №50654171.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерчтва юстиції України за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1102,42 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було прийнято у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_6