Рішення № 58180115, 03.06.2016, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2467/15-ц

Провадження № 2/496/50/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2016 року місто Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бобуйок А.Д.,

при секретарі Камочкіній А.Ю.,

за участю представника відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку і земельної ділянки, усунення перешкод володіння та користування часткою об'єкта права спільної часткової власності шляхом вселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, уточнивши який (а.с.237-240), просить:

-виділити йому в натурі частку житлового будинку, який знаходиться у спільній частковій власності за адресою: АДРЕСА_1, а саме житлову кімнату площею 15,2 кв.м;

-виділити йому в натурі 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, згідно висновку експерта;

-виділити в натурі ОСОБА_3 частку житлового будинку, який знаходиться у спільній частковій власності, складається з житлової кімнати, площею 14,4 кв.м, коридору, площею 3,8 кв.м та кухні, площею 42 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1;

-виділити ОСОБА_3 1/2 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, згідно висновку експерта;

-облаштування санвузлів та створення необхідних санітарно-технічних умов для проживання, після розподілу, покласти на сторони за даної справою;

-усунути перешкоди володіння та користування ним часткою об'єкта права спільної часткової власності, а саме житлового будинку та земельної ділянки на якій він розміщений, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом постанови рішення про вселення ОСОБА_2 в кімнату площею 15,2 кв.м.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04.06.2014 року було визнано зазначений житловий будинок без надвірних споруд та самовільно збудованих приміщень і земельну ділянку, на якій він розміщений, об'єктами спільної сумісної власності подружжя, а також визнано за ним та відповідачкою право власності по 1/2 частині вказаного нерухомого майна. На даний момент відповідачка всупереч його волі, шляхом змінення замків та іншими способами перешкоджає йому користуватись та розпоряджатись його часткою житлового будинку і земельної ділянки на якій він розміщений. Неодноразові звернення до відповідачки з проханням урегулювати дане питання шляхом домовленості не дали жодних результатів, а тому він змушений звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 на уточненому позові наполягав, посилаючись на обставини, викладені в уточненому позові.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 уточнений позов ОСОБА_2 не визнала.

Заслухавши пояснення сторін по справі, експерта, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04.06.2014 року визнано житловий будинок без надвірних споруд та самовільно збудованих приміщень і земельну ділянку на якій він розміщений, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2; визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці житлового будинку без надвірних споруд та самовільно збудованих приміщень, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.01.2005 року НОМЕР_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с.13-15).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В своєму уточненому позові ОСОБА_2 стверджує, що на даний момент ОСОБА_3 всупереч його волі, шляхом змінення замків та іншими способами перешкоджає йому користуватись та розпоряджатись його часткою житлового будинку і земельної ділянки на якій він розміщений, а тому він змушений звернутись до суду за захистом свого майнового права шляхом виділу житлового будинку в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 026/2015 від 18.01.2016 року вбачається, що дійсна (реальна) вартість житлового будинку (без врахування самовільно побудованих) становить 153015 грн.; дійсна (реальна) вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами з врахуванням самовільно побудованих та з урахуванням його фізичного зношення на момент оцінки та ринкових цін становить 860568 грн.; дійсна (реальна) вартість земельної ділянки з урахуванням ринкових цін становить 269165 грн. і поділ їх в натурі між сторонами можливий.

Згідно вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Експертом запропоновано один, найбільш доцільний, варіант виділу земельної ділянки та житлового будинку (без врахування перебудови, а саме станом на 15.05.2002 р.) При запропонованому варіанті виділу (без урахування перебудови) житлового будинку першому співвласнику пропонується виділити житлову кімнату №1-1 площею 15,2 кв.м, а другому співвласнику - житлову кімнату №1-4 площею 14,4 кв.м, у сумісне користування співвласників пропонується виділити всього 8,0 кв.м, в тому числі: коридор №1-3 площею 3,8 кв.м та кухню площею 4,2 кв.м. При запропонованому експертом варіанті виділу житлового будинку перший співвласник виплачує другому співвласнику компенсацію у розмірі 1530,15 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 просив виділити йому в натурі житлову кімнату площею 15,2 кв.м. з обладнанням виходу замість вікна, шляхом переобладнання віконного прорізу в дверний. В свою чергу, відповідачці ОСОБА_3 вважав за доцільне виділити кімнату площею 14,4 кв.м разом з коридором площею 3,8 кв.м та кухнею площею 4,2 кв.м, з обладнанням виходу замість бокового вікна в кімнаті площею 4,2 кв.м. При цьому на матеріальну компенсацію за порушення рівності в частках щодо майна у частковій спільній власності не претендував.

В судовому засіданні відповідачка та її представник категорично не погодились із запропонованим позивачем варіантом виділу в натурі житлової площі в будинку. В свою чергу представник відповідачки зауважив, що висновок судової будівельно-технічної експертизи № 026/2015 від 18.01.2016 року наданий з грубим порушенням норм діючого законодавства та нормативних технічних правил, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦК України та ДБН В.2.2-15-2005, виділити в натурі частки будинку та земельної ділянки технічно неможливо. Крім цього вказав, що експертом не враховані дані візуально-інструментального огляду, хоча на наявність розбіжностей, перепланування приміщень вказувала експерт ОСОБА_4 у своєму клопотанні від 27.08.2015 року. Також, відповідно до Державного реєстру речових прав площа не самовільно збудованих та переобладнаних приміщень складає 24,20 кв.м, земельної ділянки 0,1497 га, а експерт, керуючись технічним паспортом станом на 15.05.2002 року, в порушення ст. 376 ЦК України та Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18.06.2007 року (якою керувався експерт при проведенні експертизи), надав висновок про виділ з урахуванням самовільно побудованих і перепланованих приміщень загальною площею 37,6 кв.м (проти 24,20 кв.м), земельної ділянки площею 1500 кв.м, хоча насправді площа складає 0,1497 га, у зв'язку з чим просив не брати до уваги висновок експерта при прийнятті рішення по суті.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_5 пояснив, що виділ позивачу в натурі житлової кімнати площею 15,2 кв.м за умови її ізолювання технічно неможливий. При запропонованому позивачем варіанті переобладнання віконного прорізу в дверний будуть порушені норми ДБН. У зв'язку з чим розподіл земельної ділянки також є неможливим.

Суд, досліджуючи висновок судової будівельно-технічної експертизи № 026/2015 від 18.01.2016 року, зауважив, що при проведенні експертизи експерт визначив, що на момент обстеження одноповерховий житловий будинок з мансардою, який розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_1, має порушення вимог діючої нормативно-технічної документації в галузі будівництва, а саме:

-порушено п. 2.7 ДБН В.2.2-15-2005, оскільки товщина зовнішніх стін не відповідає вимогам енергозбереження;

-порушено п. 2.8 ДБН В.2.2-15-2005;

-порушено п. 2.9 ДБН В.2.2-15-2005, оскільки висота приміщень менша, ніж 2,7 м;

-порушено п. 2.16 ДБН В.2.2-15-2005, оскільки позначка підлоги приміщень при вході до будинку нижче позначки тротуару перед входом;

-планування обстежуваного житлового будинку виконано з відхиленням від вимог п. 2.27 ДБН В.2.2-15-2005 згідно з яким: «…у дво-, трикімнатних квартирах…слід передбачати роздільні санвузли (ванна з умивальником і вбиральня з унітазом та умивальником)», а в самочинно реконструйованому житловому будинку - суміщений санвузол (площа кого складає 3,4 кв.м, що нижче, ніж передбачено нормами для суміщеного санвузлу);

-порушено п. 7.10.12 ДБН В.1.1-12-2014, оскільки фронтони стін мансардного поверху не підсилені вертикальним армуванням або вертикальними залізобетонними включеннями, що впливає на надійність і сейсмостійкість мансарди;

-порушено п. 7.10.9 та п. 7.10.10 ДБН В.1.1-12-2014, оскільки монолітні залізобетонні антисейсмічні пояси виконанні з розривами;

-порушено п. 1.5 ДБН В.2.6-31: 2006, оскільки: не виконано захист внутрішніх поверхонь стін від впливу вологи, зовнішніх - від атмосферних опадів з використанням опоряджувально-захисних шарів покриття; не виконано мостіння вздовж стіни по оси 1; не виконано гідроізоляцію окремих огороджуючи конструкцій, що контактують з ґрунтом; не виконано утеплення фундаментів;

-порушено п. 5.3.2.7.6. ДБН В. 1.2-9-2008, оскільки є вихід на балкон в рівні мансардного поверху, при цьому наявний лише каркас балкону;

-порушено п. 13.1.4.1.1 ДБН В.2.6-16: 2010, так як шви кам'яної кладки не заповнені повністю будівельним розчином, що не забезпечує належного зчеплення каменів кладки між собою;

-порушено п. 6.40, 6.41 ДБН В.2.5-20-2001, оскільки приміщення з розташованим опалювальним обладнанням не має природного освітлення та не забезпечено приливом повітря.

На питання суду, експертом ОСОБА_5 було роз'яснено, що при наявності вище перелічених порушеннях вимог діючої нормативно-технічної документації в галузі будівництва виділ позивачу в натурі житлової кімнати площею 15,2 кв.м з подальшим переплануванням є неможливим.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Як роз'яснено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Згідно ДБН В.2.2.-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» до квартири, як до об'єкту самостійного користування, пред'являються наступні вимоги:

-п. 2.21 Одноквартирний (односімейний) житловий будинок і квартиру у багатоквартирному житловому будинку слід проектувати, виходячи з умови їх заселення однією сім'єю;

-п. 2.22 у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо.;

-п. 2.24 площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м, в інших квартирах - не менше 17 кв.м. Мінімальна площа спальні на одну особу - 10 кв.м., на дві - 14 кв.м. Мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - 7 кв.м.

Отже, на підставі наведених вище нормативно-технічних вимог, виділ в натурі можливий за умови ізолювання частин, що виділяються і наявності необхідного мінімального складу приміщень: житлової кімнати, кухні, туалету, ванни, підсобних приміщень, тобто запропонований позивачем варіант виділу в натурі йому житлової кімнати площею 15,2 кв.м технічно неможливий, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 про виділ йому житлової кімнати площею 15,2 кв.м в будинку, який знаходиться у спільній частковій власності за адресою: АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині виділу в натурі 1/2 частки земельної ділянки є похідними від позовних вимог про виділ в натурі частки житлового будинку, який на ній розташований, а тому в їх задоволенні також слід відмовити, оскільки вирішення питання про поділ земельної ділянки в натурі до поділу в натурі домоволодіння є передчасним.

Що стосується позовних вимог про усунення перешкод володіння та користування позивачем часткою об'єкта права спільної часткової власності, а саме житлового будинку та земельної ділянки на якій він розміщений, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом постанови рішення про його вселення в кімнату площею 15,2 кв.м., то вони також задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідачка чинить будь-які перешкоди в здійсненні його права власності.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст. 364 ЦК України, ст. 71 СК України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку і земельної ділянки, усунення перешкод володіння та користування часткою об'єкта права спільної часткової власності шляхом вселення відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області А.Д.Бобуйок