Ухвала суду № 58179927, 06.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1018/14-ц 06.06.2016 06.06.2016 06.06.2016

Провадження №22-ц/784/1236/16

Справа 486/1018/14-ц

Провадження 22ц-/784/1236/16 Головуючий по 1 інстанції Падалка В.О.

Категорія Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2016р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

з участю: секретаря судового засідання Шагая О.А., заявника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 березня 2016р.

за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_4, про визнання рішення та бездіяльності старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції неправомірними,

встановила:

У лютому 2016р. ОСОБА_2 звернувся зі скаргою про визнання рішення та бездіяльності старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції неправомірними.

Заявник вказував, що 19 листопада 2015р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом виданим на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2015р. про зобовязання ОСОБА_4 не перешкоджати йому приймати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5 Державний виконавець хоча і вживав певні заходи по виконанню судового рішення, але після першого накладення на боржника штрафу 28 листопада 2015р. ніяких дій по його примусовому виконанню не вчиняв (не накладав повторно штраф і не звертався до правоохоронного органу з поданням про притягненні боржника до кримінальної відповідальності), а навпаки не перевіривши належним чином заяву боржника про місце її проживання 20 січня 2016р. виніс постанову про закінчення виконавчого проживання на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону „Про виконавче провадження.

Вважаючи рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а також допущену бездіяльність неправомірними, заявник просив про задоволення його вимог.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 березня 2016р. у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на незаконність ухвали суду, порушив питання про її скасування.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2015р. постановлено зобовязати ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_2 приймати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5

Цим же судом 29 жовтня 2015р. на підставі вказано рішення ОСОБА_2 видано виконавчий лист в якому зазначено як місце реєстрації боржника ОСОБА_4 АДРЕСА_1, так і місце проживання смт. Костянтинівна Арбузинського району Миколаївської області, вул. Садова,9.

19 листопада 2015р. заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції за заявою ОСОБА_2 і наданого ним виконавчого листа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в які боржнику запропоновано до 27 листопада 2015р. самостійно виконати рішення суду.

28 листопада 2015р. ОСОБА_2 повідомив державного виконавця про невиконання рішення суду боржником про що субєктом оскарження було складено відповідний акт, а також винесено постанову про накладення штрафу.

17 грудня 2015р. субєкт оскарження надіслав боржнику вимогу про зобовязання виконати рішення суду до 24 грудня 2015р.

Заявою від 23 грудня 2015р. ОСОБА_4 повідомила державного виконавця, що з 2013р. постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

20 січня 2016р. державний виконавець склавши акт про встановлення місця проживання боржника в смт. Костянтинівна Арбузинського району Миколаївської області по вул. Садова, 9 виніс цього ж дня постанову про закінчення виконавчого проживання на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону „Про виконавче провадження - направлення виконавчого документа за належністю до іншого

відділу державної виконавчої служби.

Враховуючи те, що рішення суду про зобовязання вчинити певні дії відповідно до ч.2 ст.20 Закону „Про виконавче провадження підлягає виконанню за місцем проведення таких дій, а факт проживання боржника з 2013р. в смт. Костянтинівна Арбузинського району Миколаївської області по вул. Садова, 9 підтверджується виконавчим листом суду від 29 жовтня 2015р., висновками органу внутрішніх справ від 26 вересня, 25 листопада 2013р., 30 квітня, 24 жовтня 2015р. за матеріалами перевірки звернення ОСОБА_2, повідомленням Южноукраїнського міського центру соціальних служб для сімї, дітей та молоді від 12 липня 2013р., суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання рішення та бездіяльності державного виконавця неправомірними.

Аргументи апелянта щодо зловживань боржника під час виконавчого провадження не можна визнати обґрунтованими, тому що своє місце проживання остання називала в суді при розгляді спору по суті в 2014р. і його не змінювала з метою ухилення від виконання рішення суду.

Оскільки суд постановив ухвалу з дотриманням норм закону, то апеляційна скарга в силу п.1 ч.1 ст.312 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,312,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 березня 2016р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: