Ухвала суду № 58179215, 31.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/10739/13 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/1726/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

секретаря Брикайло М.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 червня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02.06.2015 року позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11117363000 (11117363001) від 14.02.2007 року в розмірі 71741, 98 швейцарських франків та 139421 гривень 50 копійок пені, з яких: заборгованість по тілу кредиту 55468,68 швейцарських франків, заборгованість по відсотках 16273,30 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 45570 гривень 58 копійок, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах 93850 гривень 92 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3654 гривень в рівних частках по 1218 гривень з кожного.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22.03.2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 02.06.2015 року залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3, просить його скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом та річний строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені, початок перебігу якого він обраховує з моменту припинення внесення позичальником щомісячних платежів. Апелянт вважає також припиненою поруку поручителів, оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України для предявлення вимоги до поручителів. Крім того, зазначає, що судом не було застосовано норми частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки (пені), оскільки її розмір значно перевищує розмір збитків. Не погоджується апелянт й з розрахунком заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання відповідачі не зявились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток (а.с.28-30 т.2), клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», в подальшому перейменованим на ПАТ «УкрСиббанк», (кредитодавцем) та відповідачем ОСОБА_3 (позичальником) було укладено кредитний договір №11117363000 (реєстраційний номер договору в системі обліку банку - 11117363001), із змінами, внесеними до нього додатковими угодами №1 та №2 від 04.02.2009 року (а.с.5-24 т.1), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 67990 швейцарських франків для придбання будинку та приналежної до нього земельної ділянки за адресою: Львівська область, Золочівський район, м.Золочів, вул.Кобилянської, 20а, а позичальник зобовязаний був повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строк до 15.02.2027 року шляхом внесення щомісячних платежів у розмірах та у строки, визначені умовами договору та графіком погашення кредиту.

Виконання зобовязань за кредитним договором забезпечено порукою відповідача ОСОБА_4 на підставі договору поруки №95879 від 14.02.2007 року із змінами, внесеними до нього додатковою угодою №1 від 04.02.2009 року (а.с.25-27 т.1) та порукою відповідача ОСОБА_5 на підставі договору поруки №95880 від 14.02.2007 року із змінами, внесеними до нього додатковою угодою №1 від 04.02.2009 року (а.с.28-30 т.1).

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит у вказаному вище розмірі, чого не заперечує сам позичальник.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за кредитним договором (а.с.31-42, 117-136 т.1), з листопада 2011 року відповідач ОСОБА_3 взагалі перестав сплачувати тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами, чим порушив взяті на себе зобовязання по сплаті щомісячних платежів у розмірах та в строки, визначені кредитним договором та додатковими угодами до нього, що відповідно до умов кредитного договору (п.п.5.5, 11.1) є підставою для звернення банку з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих у встановленому договором порядку процентів за користування кредитом, пені за прострочення виконання грошового зобовязання.

У відповідності до п.5.5 кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше, ніж на один місяць, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 11 цього договору.

Враховуючи положення вказаного вище п.5.5 кредитного договору про право вимоги банку на дострокове повернення кредиту в повному обсязі у разі порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше, ніж на один місяць, й те, що останній платіж по сплаті тіла та процентів був внесений позичальником на рахунок банку 28.10.2011 року, то, звернувшись до суду з вказаним позовом у листопаді 2013 року, позивач не пропустив загального строку позовної давності для предявлення вимоги щодо стягнення простроченої заборгованості по тілу кредиту та процентах за користування кредитними коштами, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03.02.2015 року (Справа №6-18цс16).

Відповідно до п.п.11.1, 11.2 кредитного договору, у разі дотримання кредитодавцем умов договору щодо надіслання позичальнику письмової вимоги (повідомлення) про дострокове повернення кредиту шляхом направлення такої вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) або доставкою курєром за адресою позичальника, вказаною у розділі 12 договору, та неусунення позичальником вказаних у вимозі порушень зобовязань за кредитним договором протягом 31 (тридцять одного) календарного дня з дати одержання позичальником такої вимоги, або протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку у випадку неотримання позичальником такого повідомлення внаслідок зміни своєї адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав, - термін повернення кредиту вважається такими, що настав, а кредит обовязковим до повернення і сплати в повному обсязі банку, відповідно, з 32 (тридцять другого) календарного дня з дати одержання позичальником вказаного повідомлення (вимоги), та із 41 (сорок першого) календарного дня з дати відправлення позичальнику вимоги у випадку неотримання позичальником повідомлення банкувнаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення) або з інших підстав.

На виконання вказаних вище умов кредитного договору, позивач 01.10.2013 року письмовою вимогою, надісланою позичальнику ОСОБА_3 рекомендованим листом на адресу, зазначену в розділі 12 кредитного договору, який повернувся за закінченням терміну зберігання (а.с.51, 54-55, 166, 169 т.1), повідомляв його про наявність заборгованості за кредитним договором, її розмір та про дострокове повернення усієї суми кредиту зі сплатою процентів за користування ним, пені у разі непогашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з моменту отримання цієї вимоги.

Такі ж письмові вимоги (повідомлення) у такий же спосіб були надісланні позивачем і на адресу поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.52-55, 165, 167-168 т.1).

Однак, вказані вище вимоги позивача залишились без виконання відповідачами у встановлений у п.11.1 кредитного договору строк, а тому, строк виконання зобовязання за кредитним договором у повному обсязі вважається таким, що настав, із 41 (сорок першого) календарного дня з дати відправлення позичальнику вимоги.

Отже, звернувшись до суду із вказаним позовом у листопаді 2013 року, позивач дотримався встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимоги до поручителів про виконання зобовязань за кредитним договором в повному обсязі, а тому правових підстав для висновку про припинення поруки немає, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах від 17.09.2014 року (Справа №6-125цс14) та від 24.09.2014 року (Справа №6-106цс14).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як з поручителів за договорами поруки, оскільки відповідно до умов договору поруки поручитель несе обовязок перед кредитором, як солідарний з позичальником боржник (п.1.3, 1.4 договору), що відповідає також ст.ст.541, 543 ЦК України.

Відповідно до останнього наданого позивачем розрахунку (а.с.117-136 т.1), станом на 02.03.2015 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 71741, 98 швейцарських франків та 139421 гривень 50 копійок пені, з яких: заборгованість по тілу кредиту 55468,68 швейцарських франків, заборгованість по відсотках 16273,30 швейцарських франків, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 45570 гривень 58 копійок, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах 93850 гривень 92 копійки.

Безпідставними є доводи апелянта щодо нарахування позивачем пені за прострочення виконання грошового зобовязання поза межами річного строку позовної давності, оскільки, згідно уточнених позовних вимог (а.с.116-136 т.1) позивач просив стягнути пеню за прострочення сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом в межах року за період з 02.03.2014 року по 02.03.2015 року.

Доводи апелянта про неправильність розрахунку суми заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки стороною відповідачів не було надано жодного доказу на спростування поданих позивачем розрахунків і клопотання про призначення судом у даній справі бухгалтерсько-економічної експертизи ними не заявлялось.

Безпідставними є також доводи апелянта про незастосування судом норми частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки (пені), оскільки відповідачем не доведено факту існування обставин, за наявності яких підлягає застосуванню вказана вище норма.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір, під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Враховуючи те, що сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4019 гривень 40 копійоквідповідачеві ОСОБА_3 було відстрочено ухвалою судді-доповідача від 06.04.2016 року, то такий підлягає стягненню з відповідача у дохід держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 червня 2015 рокузалишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4019 (чотири тисячі девятнадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Береза В.І.

ОСОБА_6