Рішення № 58179151, 02.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/529/15 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/783/2291/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. В.

Категорія:6

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Стрийської міської ради, ОСОБА_4 про знесення самочинної будови та усунення перешкод у користуванні власністю та прибудинковою територією,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2014 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до Стрийської міської ради і ОСОБА_4, в якому просила:

зобовязати відповідачку ОСОБА_4 демонтувати за власні кошти самочинно збудовану та облаштовану паливну із зовнішньою димовивідною трубою на прибудинковій земельній ділянці за адресою: м. Стрий, вул. Вокзальна, 84;

не чинити позивачеві перешкоди у користуванні власністю та прибудинковою земельною ділянкою за адресою: м. Стрий, вул. Вокзальна, 84.

В обгрунтування позовної заяви зазначала, що вона являється власником квартири № 2 на вул. Вокзальна, буд. 84 у м. Стрий. За будинком, в якому вона проживає, закріплена прибудинкова земельна ділянка, яка не передана у власність. Відповідач ОСОБА_4 у 2008 р. стала власником квартири АДРЕСА_1, яку згодом перевела у нежитлове приміщення та використовує дане приміщення, як магазин. В лютому 2008 р. позивач надала ОСОБА_4 дозвіл на прибудову та надбудову до житлової квартири АДРЕСА_1, власником якої є відповідач, що не суперечить будівельним нормам і не виходить за межі її прибудови і вище 2,7 метра без мансарди, та за умови погодження з позивачем будь-яких змін в конструкції чи фасаді будинку. Після здійснення будівництва позивач виявила, що відповідачка здійснила незаконне будівництво мансардного поверху на яке вона не давала згоду. Було встановлено, що відповідачка здійснила реконструкцію своєї квартири з влаштуванням мансардного поверху і даний мансардний поверх було збудовано без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 29 ЗУ «Про планування і забудову територій», про що 03.06.2009р. та 13.07.2009 р. було складено акт перевірки та протокол. За порушення вчинені відповідачкою було винесено постанову №7/14 від 05.06.2009 р. та № 7/31 від 15.07.2009 р. та припис № 712 від 05.06.2008 p., яким запропоновано припинити проведення будівельних робіт. 15.07.2009 р. за порушення вчинені відповідачкою протягом одного року повторно було винесено постанову відповідно до ч.4 ст.96 КУпАП. Оскільки відповідачкою постанови та приписи не були виконані, то інспекцією було подано позовну заяву до суду про демонтаж самочинного будівництва. Незважаючи на неодноразові скарги, позивач отримала відповідь від виконавчого комітету Стрийської міської ради, згідно якої вона встановила, що інспекцією ДАБК у Львівській області було відповідачці видано сертифікат №ЛВ000717 від 01.07.2010 р. про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації від 20.05.2010 р. на реконструкцію квартири під магазин промислових товарів та влаштування мансарди під квартиру та офіс (перша черга) по вул. Вокзальній 84/1 у м. Стрию, Львівської області, а тому мансардний поверх був зданий в експлуатацію у відповідності до чинного на той час законодавства. Вважає, що дії інспекції ДАБК у Львівській області є незаконними, адже дозволу на влаштування мансардного поверху відповідачці не надавала. Те, що згоди відповідачці позивачка не давала на мансардний поверх стверджується і нотаріально завіреною копією заяви від 23 лютого 2008 року у якій вказано, що давала згоду без мансарди. Згоду на будівництво мансардного поверху відповідачці не надавала. Свої протиправні дії відповідачка продовжила, і у 2011 р. здійснила повторне незаконне будівництво, тобто збудувала та облаштувала паливну з зовнішньою димовивідною трубою на землі загального користування, без її дозволу, впритул до будинку і її прибудови, а також біля її житлових вікон. З даного приводу, а саме демонтажу самочинно збудованого мансардного поверху, а також паливної позивач зверталася із заявою до виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області. На її звернення в листопаді 2011р. отримала відповідь, що виконавчий комітет Стрийської міської ради не вбачає законних підстав, щодо звернення до суду, а тому вона має повне право на звернення до суду з даним позовом. Окрім того, зазначала, що проектна документація на влаштовану паливну - відсутня. Самочинне будівництво паливної з димовивідною трубою створює загрозу життю та здоров'ю, суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб. Окрім цього, будівництво паливної з димовивідною трубою збудоване біля житлових вікон, чим порушено ДБН норми, а також таке будівництво збудоване на земельній ділянці загального користування та до її житлових вікон.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 січня 2016 року позов задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_6 знести за власний рахунок самочинно збудовану та облаштовану паливну із зовнішньою димовивідною трубою, яка розміщена на прибудинковій земельній ділянці за адресою вул. Вокзальна, 84 в м. Стрий Львівської області. Зобовязано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_5 перешкоди у користуванні прибудинковою земельною ділянкою за адресою вул. Вокзальна, 84 в м. Стрий Львівської області.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Стрийської міської ради, ОСОБА_4 про зобовязання ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_5 перешкоди у користуванні власністю за адресою вул. Вокзальна, 84 в м. Стрий Львівської області відмовлено.

Вищевказане судове рішення в апеляційному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_4.

В обгрунтування апеляційної скарги наводить наступні доводи:

cуд першої інстанції помилково застосував ст. 376 ЦК України, яка не повинна поширюватись на дану категорію правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що власником чи користувачем земельної ділянки на якій здійснено будівництво паливної є позивач у справі;

в матеріалах справи відсутні докази , що збудована паливна порушує права та інтереси позивача;

суд безпідставно застосував п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України, так як позивач не являється субєктом даних правовідносин;

суд, провівши неповний аналіз доказів та не відокремивши різні обєкти будівництва ОСОБА_4, а саме мансарду та паливну, узагальнив докази щодо звернень позивача з приводу мансарди та застосував їх до «незаконного будівництва» паливної;

вважає, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

так як позивачем не доведено, що її права порушені, остання не може звертатись до суду з даним позовом, оскільки це є прерогатива органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Враховуючи вищенаведене просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає вищезазначеним вимогам закону.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував свої висновки посиланням на те, що : «згідно доданих до матеріалів справи документів, вбачається, що позивач неодноразово зверталась в державні органи щодо невідповідності здійсненої реконструкції відповідачем, яким встановлено, що проведена реконструкція житлової квартири АДРЕСА_2 та прибудови з влаштуванням в ній котла на твердому паливі та системи відведення продуктів згорання, не відповідає будівельним нормам та за результатами перевірок інспекцією ДАБК у Львівській області було встановлено, що ОСОБА_4, здійснила реконструкцію квартири з влаштуванням мансардного поверху без дозволу на виконання будівельних робіт. Згідно висновку № 031/15 судової будівельно-технічної експертизи від 02.06.2015 р. встановлено, що збудована ОСОБА_4, паливна з димовивідною трубою за адресою: м. Стрий, вул. Вокзальна, 84, не відповідає будівельно-технічним нормам, зважаючи на невідповідність збудованої паливної вимогам ДБН, з технічної точки зору, її експлуатація може бути небезпечною. Ні відповідач, ні її представник не надали суду доказів про можливість перебудови паливної з метою приведення її до норм . Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов»язання ОСОБА_6, знести за власний рахунок самочинно збудовану та облаштовану паливну із зовнішньою домовивідною трубою, яка розміщена на прибудинковій земельній ділянці за адресою, вул. Вокзальна, 84 в м. Стрий Львівської області та зобов»язаня ОСОБА_7, не чинити ОСОБА_5 перешкоди у користуванні прибудинковою земельною ділянкою за адресою вул. Вокзальна, 84 в м. Стрий Львівської області є підставними та підлягають до задоволення.».

При цьому, суд першої інстанції не зазначив, якими саме конкретними доказами (документами) було підтверджено, що «ОСОБА_4, здійснила реконструкцію квартири з влаштуванням мансардного поверху без дозволу на виконання будівельних робіт», і, що, так звана «паливна», є об»єктом самочинного будівництва.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що так звана «паливна» є об»єктом самочинного будівництва, і що її існуванням порушуються права позивача, захист яких може бути здійснено лише шляхом знесення «паливної» ґрунтуються на припущеннях, з огляду на наступне.

Позивачем не було надано доказів щодо того, земельна ділянка якої площі та конфігурації закріплена за будинком № 84 по вул. Вокзальній у м. Стрию , як не надано і документів, щодо правового статусу цієї ділянки, щоб можна було зробити висновок про те, чи ця ділянка перебуває у власності чи у користуванні співвласників будинку, або, що користувачем цієї земельної ділянки є балансоутримувач КП «Надія». Не було надано позивачем і документів, якими б безспірно підтверджувалося, що будинок № 84 по вул. Вокзальній в м. Стрий в цілому знятий з балансу ЖЕКу-1, оскільки згідно акту № 118 прийому-передачі від 05.1996 року (т. 1 а.с. 133-135) на який міститься посилання у довідці КП «Надія» , виданій у 2013 році (т. 1 а.ч. 132), з балансу ЖЕКу- 1 знято і з червня 2002 року передано у власність ОСОБА_5 будинок по вул. Вокзальній, 84/2.

Крім цього, в матеріалах справи , які були в розпорядженні суду першої інстанції , відсутні докази, які б свідчили про знаходження на прибудинковій території будинку 84 по вул. Вокзальній у м. Стрий такого об»єкту самочинного будівництва - як «паливна».

Відсутність інформації щодо вищенаведених обставин, свідчить про те, що судом першої інстанції було допущено неповноту з»ясування обставин, що мають значення для справи, які необхідно було встановити для того, щоб ухвалити обґрунтоване і законне рішення.

Так, згідно документів, поданих суду апеляційної інстанції представником відповідача ОСОБА_4, документів, та технічної документації, а саме:

відповіді Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 29.11.201 № С-914/322 наданої ОСОБА_5 рішенням виконкому від 16 липня 2009 року № 286 ОСОБА_4 надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт по реконструкції квартири під магазин промислових товарів та влаштуванням мансарди під квартиру та офіс з одноповерховою добудовою розміром 3,8х 5,8 м по вул. Вокзальній,84 (т. 1 а.с. 203);

витягу № 29020662 про державну реєстрацію прав від 16.02.2011 р. на підставі свідоцтва про право власності (/САЄ № 122404 від 16.02.2011 р / Стрийською міською радою за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на нежиле приміщення за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Вокзальна, будинок 84/1 (т. 1 а.с. 205);

свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.03.2011р. ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_3 загальною площею 206,15кв.м., житловою площею115,5 кв.м. (т. 1 а.с. 198);

поповерхового плану будинку під літ. А-2 по вул. Вокзальній, 84 у м. Стрий, виготовленого 11 березня 2010 року, а саме плану першого поверху, довжина сторін добудови, здійсненої ОСОБА_4 до будинку № 84, позначеної на плані літ. 1 площею 17,9 м.кв по зовнішній конфігурації складає 5,7 м та 3,74 м., тобто розміри добудови не перевищують розміри, які були зазначені у рішенні виконкому від 16 липня 2009 року № 286, зовнішні контури цієї добудови на місцевості по прямій лінії співпадають із зовнішніми контурами (прибудови) квартири № 2, яка належить позивачеві ОСОБА_5 (т.1 а.с. 199, т. 1 а.с. 209);

журналу підрахунку площі буд. під літ. А-2 по вул. Вокзальній у м. Стрий приміщення під № 1 площею 17,9 кв.м. за своїм цільовим призначенням є складським приміщенням (т. 1 а.с. 202).

Відтак, вищезазначені письмові докази дають підстави для висновку про те, що :

приміщення, яке позивача просила знести, і рішення про знесення якого, як «самочинно збудованої та облаштованої паливної», ухвалив суд першої інстанції, не є об»єктом самочинного будівництва, а є складовою частиною /складським приміщенням під літ. 1 площею 17,9 кв.м./ будинку під літ. А-2 по вул. Вокзальній , 84/1 в м. Стрий Львівської області , законне право власності ОСОБА_4 на який підтверджується свідоцтвом про право власності /САЕ № 122404 від 16.02.2011 року/, виданим Стрийською міською радою, а зовнішні межі вищезазначеного приміщення , яке добудовано ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Стрийської міської ради від 16 липня 2009 року за № 286, не виходять за межі прибудови частини будинку належної ОСОБА_5, і узгоджуються з нотаріально посвідченим дозволом, наданим ОСОБА_5 ОСОБА_8 ОСОБА_9 на спорудження прибудови (т.1 а.с. 4).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов»язання відповідача ОСОБА_10 знести «паливну» як об»єкт самочинного будівництва, не відповідає обставинам справи, і, задоволивши позовні вимоги у вищезазначеній частині з покликанням на ст. 376 ЦК України, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, застосувавши закон, який в даному випадку не підлягав застосуванню.

Оскільки, приміщення під літ. 1 площею 17,9 кв.м. , яке прибудовано відповідачем ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_4 і є складовою частиною об»єкта нерухомого майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_4, є дотичним до прибудови квартири № 2 належної ОСОБА_5, та водночас не виходить за межі прибудови до квартири № 2, збудовано ОСОБА_4 з письмового /нотаріально посвідченого/ дозволу наданого ОСОБА_5, якою , як було зазначено вище, не було надано будь-яких документів , які б стосувалися земельної ділянки, на якій розташований будинок № 84 по вул. Вокзальній у м. Стрий, зокрема: плану-експлікації цієї земельної ділянки, щоб можна було з»ясувати хто, в яких межах /площах/ користується цією земельною ділянкою, та в який спосіб відповідач ОСОБА_4, яка спорудила вищезазначену прибудову і оформила право власності на цю прибудову як складову частину об»єкта нерухомого майна у встановленому законом порядку, порушує права ОСОБА_5 на земельну ділянку чи її частину, тобто позивачем не було доведено факту порушення її прав на земельну ділянку відповідачем ОСОБА_4, відтак колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було також підстав для застосування положень п. «б» ч. 2 ст. 152 ЗК України та - для задоволення позовних вимог в частині зобов»язання ОСОБА_4 не чинити позивачеві перешкод у користуванні прибудинковою земельною ділянкою.

Ті обставини, що законно збудоване складське приміщення під літ. 1 площею 17,9 кв.м., відповідач ОСОБА_4 частково використовує не за цільовим призначенням, оскільки встановила у цьому приміщенні твердопаливний котел біля стіни, яка не межує з прибудовою позивача , на відстані недостатній для дотримання пожежної безпеки та обслуговування котла, тобто з недотриманням вимог пункту 5.2.11 Правил пожежної безпеки в Україні , і покрівля прибудови відповідача розташована на 40 см вище від підлоги житлового приміщення належного позивачеві, що не відповідає вимогам п. 2.54 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», не могли слугувати підставами для задоволення позовних вимог з покликанням на ч. 4 ст. 376 ЦК України, у спосіб зобов»язання відповідача ОСОБА_4 знести приміщення , яке є складовою частиною об»єкту нерухомого майна, що належить їй на праві приватної власності.

При доведеності факту порушення ОСОБА_4 вимог вищезазначених Правил та ДБН, та водночас, - доведеності факту порушення тим самим законних прав і інтересів позивача, у разі відмови ОСОБА_10 на вимогу позивача чи компетентних органів, які відповідають за дотримання вимог пожежної безпеки та безпеки будівництва, встановити котел на відстані, яка забезпечує пожежну безпеку, або - привести покрівлю прибудови у відповідність до ДБН, ці порушені права моли б бути захищені у спосіб зобов»язання порушника демонтувати котел і привести покрівлю прибудови у відповідність до ДБН, однак не - у спосіб зобов»язання відповідача ОСОБА_4 знести складське приміщення площею 17,9 , яке є складовою частиною об»єкту нерухомого майна, належного ОСОБА_4 на праві приватної власності, оскільки, у відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог, ухвалено судом першої інстанції на підставі неповно з»ясованих обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин , що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, відтак, висновки суду не відповідають обставинам справи, справу вирішено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування оскаржуваного рішення в частині часткового задоволення позовних вимог , та ухвалення у вищезазначеній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідачаОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 січня 2016 року в частині часткового задоволення позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 про зобов»язання ОСОБА_4:

демонтувати за власний рахунок самочинно збудовану та облаштовану паливну із зовнішньою димовивідною трубою на прибудинковій земельній ділянці за адресою: вул. Вокзальна, 84 у м. Стрий Львівської області і не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні прибудинковою земельною ділянкою за адресою: вул. Вокзальна, 24 у м. Стрий Львівської області відмовити.

В решті рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

ОСОБА_11