Ухвала суду № 58179145, 02.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/517/16 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/3607/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. В.

Категорія: 60

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області

в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 березня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и л а :

02 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Львові за національністю є «поляк», а також доповнити актовий запис № 404 від 06.09.2003 року, складеного Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЛМУЮ Львівської області про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме у графі відомості про нареченого доповнити актовий запис графою національність нареченого «поляк».

Покликався на те, що його біологічним батьком є ОСОБА_4, за національністю «поляк», що підтверджено витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян, де вказано відомості про дитину, прізвище, власне імя, по батькові ОСОБА_5, дата народження 26 квітня 1980 року, відомості про батька ОСОБА_4, за національністю «поляк», відомості про матір ОСОБА_6, громадянка України. Підстава запису відомостей про батька вказано реєстрація шлюбу. 06.04.1982 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було розірвано. В 1987 року матір заявника вдруге вийшла заміж за ОСОБА_7. Згідно рішення виконавчого комітету Львівської області Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова від 10.11.1987 року № 592, заявника було усиновлено ОСОБА_7, з привласненням прізвища «Волощак» по батькові «Олегович», про що було зроблено відповідний запис в книзі актів громадянського стану № 19 від 18.12.1987 р. та видано нове свідоцтво про його народження. Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвано 27.06.2003 року. Заявник з ОСОБА_7 родинних відносин не підтримує та не спілкується, підтвердженням цього є рішення Франківського районного суду м. Львова від 20.11.2002 року, яким заявник разом з матірю втратили право користування житлом за адресою проживання ОСОБА_7 та припинили з ним будь-яке спілкування. Натомість заявник підтримує родинні відносини з своїм біологічним батьком, який проживає у ОСОБА_9. Встановлення факту польського походження, заявнику необхідне для впорядкування документів, для реалізації особистих прав. Заявник звернувся за місцем свого проживання до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області із зверненням про внесення доповнення до актового запису про шлюб, у графі відомості про нареченого доповнити актовим записом графою національність нареченого «поляк». У відповідь на дане звернення заявнику відмовили, з причин що зміна національності не входить до компетенції відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 березня 2016 року в задоволенні заяви відмовлено.

Вищезазначене рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі зазначає, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 256 ЦПК і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення , зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Оскільки його біологічний батько поляк, тож відповідно він теж має право встановлення польської національності для себе, як це передбачено ЗУ «Про національні меншини». Покликаючись на незаконність оскаржуваного рішення, заявник просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про встановлення факту, що має юридичне значення задоволити.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, ніхто із осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання 02 червня 2016 року не з»явився і не повідомив суд про причини неявки.

У зв»язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з наступних мотивів.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно абзацу першого пункту 7 Розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (набрав чинності з 1 вересня 2005 року), після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно роз»яснень, наведених у п. п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до статей 255, 271 Цивільного Процесуального Кодексу України (ЦПК) ( 1501-06, 1502-), 1503-06, 1504-06) в порядку окремого провадження

розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведений у ст.273 ЦПК (1502-06) перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати факти, які й за іноземним законодавством тягнуть за собою правові наслідки для заявника і рішення суду необхідне заявникові для застосування у відносинах з громадянами інших держав (наприклад, для вирішення питання про наявність права на спадщину у особи, яка законодавством України не віднесена до кола спадкоємців за законом)( п. 1). При вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду (п.2).

Згідно ст. 11 Закону України від 25.06.1992 року № 2494-ХІІ «Про національні меншини» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно ч.1 ст. 22 Закону України від 01.07.2010 року № 2398-УІ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» , внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно п. п. 2.13.2, 2.13.3, 2.13.12 , 2.15.9, 2.15.10 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану і їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є:

2.13.2 постанова адміністративного суду;

2.13.3 висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України;

2.13.12. Внесення змін до актових записів цивільного стану можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

2.15. Висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається:

2.15.9 якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості);

2.15.10 в інших окремих випадках, що не суперечать вимогам чинного законодавства.

Оскільки, згідно положень ст. 11 Закону України «Про національні меншини», заявник наділений правом вільно обирати та відновлювати національність, матеріали справи свідчать про те, що заявник не порушував питання про зміну національності, а порушував питання про внесення доповнень до актового запису про шлюб щодо зазначення його національності в свідоцтві про шлюб, оскільки в свідоцтві про шлюб стосовно нареченого (заявника) в графі «національність» стоїть прочерк і вирішення питання про внесення доповнень до актового запису перебуває в компетенції суб»єкта владних повноважень - в даному випадку Відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, відтак, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, дана заява не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки питання про внесення змін (доповнень) до актів цивільного стану врегульовано: Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану і їх поновлення та анулювання», а заява про відмову органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни в актовий запис цивільного стану, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки та обставина, яка свідчила про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства існувала на час ухвалення оскаржуваного рішення, однак судом першої інстанції не було постановлено ухвали про закриття провадження у справі, а було ухвалено рішення, колегія суддів дійшла висновку, що ухваливши рішення суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати , а провадження у справі - закрити.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, п. 3 ч. 1 ст. 314, ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області 30 березня 2016 року скасувати і провадження у справі закрити.

Роз»яснити, що справи щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести доповнення в актовий запис, розглядаються в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді: Приколота Т.І.

ОСОБА_10