Рішення № 58178666, 01.06.2016, Радехівський районний суд Львівської області

Справа №451/338/16-ц

Провадження № 2/451/227/16

РІШЕННЯ

іменем України

01 червня 2016 року

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехів цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

24 березня 2016 року Публічне Акціонерне Товариство КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві зазначає, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 18.09.2012 року ОСОБА_2 (далі - відповідач) отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 12455 гривень 70 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 22.02.2016 року має заборгованість - 21146 гривень 25 копійок, яка складається з 8411 гривень 85 копійок - заборгованість за кредитом; 4199 гривень 57 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5383 гривень 52 копійки - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3151 гривні 31 копійку - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної Угоди. Просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі - 21146 гривень 25 копійок та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.38).

Відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.

Відповідач в судовому засіданні суду пояснила, що вона у банку отримала кредит у 2008 року, проте його не сплачувала через важке матеріальне становище, та у вересня 2012 року банк їй запропонував укласти угоду на рекструктуризацію боргу, що вона і зробила. Частково почала погашувати боргу та згодом знову погіршення матеріального стану з червня 2013 року припинила погашувати заборгованість. Просила суд врахувати, що нормами ст. 258 ЦК України встановлено спеціальна позовна давність в один рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком. Із розрахунку заборгованості до Генеральної угоди від 18.09.2012 року, нею останній платіж був внесений 26.06.13 року, а тому при відсутності платежу 26.07.2013 року, позивачу стало відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трирічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів, та однорічного строку захисту вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, тому просила суд застосувати спеціальну позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд встановив, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт від 18.09.2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 12455 гривень 70 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с.7-7 зворот).

Зобов'язання по кредитному договору відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 22.02.2016 року має заборгованість - 21146 гривень 25 копійок, яка складається з 8411 гривень 85 копійок - заборгованість за кредитом; 4199 гривень 57 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5383 гривень 52 копійки - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3151 гривні 31 копійку - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної Угоди. (а.с.4 зворот - 5).

Договір є обов"язковим для виконання сторонами ( ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.ст.1049, 1054 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплати проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої ст.261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого ч.2 ст.530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

За правилами ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність встановлюється тривалістю у один рік щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.2.1. Генеральної угоди від 18.09.2012 року відповідач повинна була сплачувати заборгованість для погашення кредиту у розмірі 623 гривні 28 копійок щомісяця з 1 по 25 число, яка складається із заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших витрат (а.с.7).

Згідно п.2.2. цієї ж Угоди, при порушенні строків погашення кредиту по зобов'язаннях, за правилами ст.212,611,651 ЦК України, зазначених у Генеральній Угоді, більше чим на 31 день, сторони домовились про те, що строк повернення кредиту рахується 32 день з моменту виникнення порушень (а.с.7).

Як вбачається із розрахунку заборгованості Генеральної угоди від 18.09.2012 року, відповідач останній платіж здійснила 26.06.13 року та відповідно до п.2.2 при відсутності платежу 28.07.2013 року позивачу стає відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трирічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів щодо стягнення заборгованості, та однорічного строку захисту вимоги про стягнення неустойки (а.с.4-5).

Вказане свідчить про те, що строк спеціальної позовної давності сплинув 28.07.2014 року, проте позивач звернувся з позовом 24.03.2016 року, а тому є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5383 гривні 52 копійки заборгованості по комісіях за користування кредитом .

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Тому заявлені позивачем вимоги про одночасно про стягнення з відповідача штрафу та пені за прострочення сплати суми кредиту та відсотків переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника (відповідача) подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобов"язання (прострочення виконання грошового зобов"язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має грунтуватися на засадах добровільності, розумності та справедливості.

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що відповідач внаслідок неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору кредиту допустив заборгованість перед позивачем, тому у останнього є всі підстави відповідно до Договору вимагати погашення відповідачем існуючої заборгованості, відсотків за користування кредитом та штраф, відповідно до п.2.2 Генеральної Угоди.

У зв"язку з цим, суд робить висновки, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 8 411 гривень 85 копійок заборгованості за кредитом, 4 199 гривень 57 копійок відсотків за користування кредитом, 3151 гривню 31 копійку штрафу та судові витрати у розмірі 1378 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 158, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -

вирішив:

позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки с.Полове Радехівського району Львівської області) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (р/р 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) 8 411 гривень 85 копійок заборгованості за кредитом, 4 199 гривень 57 копійок відсотків за користування кредитом та 3151 гривню 31 копійку штрафу та 1378 гривень судових витрат, всього 17 140 (сімнадцять тисяч сто сорок) гривень 73 (сімдесят три) копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Радехівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.