Рішення № 58178552, 31.05.2016, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/30/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 травня 2016 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Ящук К.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася з позовом в суд про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 і зняття його з реєстраційного обліку за цією адресою.

За заявою представника позивача ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 31.05.2016 року позов в частині зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку було залишено без розгляду.

В іншій частині свої позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що зазначений будинок належить їй на праві власності. Відповідач є її онуком і зареєстрований в будинку, проте в цьому житлі не проживав з часу реєстрації у 2012 року, там відсутні його речі. Жодних поважних причин його відсутності у будинку немає. Реєстрація відповідача в будинку порушує її права, як власника, володіти, користуватися та розпоряджатися цією власністю, на підставі чого просить визнати відповідача таким, що втратив право користування будинком.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним, просить позов задовольнити.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом

Згідно ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 1, ч. 3 ст. 402 ЦК України).

Сервітутне правовідношення виникає в силу закону згідно з ч.1 ст.402 Цивільного кодексу України за наявності факту проживання особи разом із власником обтяженого сервітутом житла та спільне з ним користування цим житлом. У ЦК України право членів сім'ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересах певної особи - члена сім'ї власника житла. Таким чином, суб'єктами даного сервітутного правовідношення є, з одного боку, власник житла, а з іншого - член його сім'ї. Згідно з положеннями ЖК України до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч.2 ст.64, ч.3 ст.156 ЖК України). Об'єктом цього сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеною власником житла.

Судом встановлено, що будинок на АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 03.12.2011 року та витягом про державну реєстрацію прав №32309481 від 03.12.2011 року (а.с.10, 11).

Згідно довідки виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова №3697 від 29.12.2015 року (а.с.4), у вказаному будинку зареєстровано п'ятеро осіб: донька позивача - ОСОБА_1, її зять - ОСОБА_4, внучка позивача ОСОБА_5, правнук ОСОБА_6 та відповідач - ОСОБА_3

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не проживає у вказаному будинку з часу реєстрації у 2012 році, не навідується в будинок, жодних його речей у житлі немає.

Наведене підтверджується актом комісії Рудненської селищної ради від 29.12.2015 року, поясненнями матері відповідача у судовому засіданні, письмовими заявами батька відповідача ОСОБА_4 та рідної сестри відповідача ОСОБА_5 (а.с.5, 12, 15).

Суду також не надано доказів на спростування повідомлених позивачем і його представником обставин того, що відповідачу ОСОБА_3 ніхто і ніколи не чинив перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням, однак, він не користувався таким та не приймав участі в утриманні житла протягом вказаного періоду часу.

Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 відсутній за місцем своєї реєстрації на АДРЕСА_1 і не проживає в цьому житлі понад один рік, в судовому засіданні не встановлено поважності причини його відсутності чи наявність домовленості між ним і власником житла щодо порядку користування будинком, тому ОСОБА_3 слід визнати таким, що втратив право користування житлом - будинком АДРЕСА_1.

З огляду на те, що представник позивача просила усі судові витрати залишити за позивачем, суд, виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого ст.11 ЦПК України, вважає за можливе не стягувати при задоволенні позову з відповідача судові витрати.

Керуючись ст.156 Житлового кодексу України, ст.ст. 401, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житлом - будинком АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.