Ухвала суду № 58178269, 01.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/2113/16 Головуючий у 1 інстанції: Кучеренко Н.В.

Є.У.№ 320/6313/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 11.08.2012 року між ним та відповідачем була укладена боргова розписка, за якою він передав відповідачу грошову суму в розмірі 1000 доларів США та 4350 грн. Не зважаючи на неодноразові звернення відповідач борг не повертає.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 26340 грн., а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу в розмірі 26340 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 263,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання особа, яка подала апеляційну скаргу та її представник вдруге не зявилися.

ОСОБА_3 11 травня 2016 року подала про відкладення розгляду справи, призначеної на 11 травня, посилаючись на хворобу. (а.с.162). У чергове засідання, призначене на 1 червня 2016 року ані особа, яка подала апеляційну скаргу, ані представник не зявилися, представник ОСОБА_3 подав заяву про відкладення слухання справи також посилаючись на хворобу.

Відповідно до ст. 169 ЦПК суд відкладає розгляд справи лише у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Судова колегія відхилила клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що у відповідності до ст. 27 ЦПК України участь в судовому засіданні є правом особи, яка бере участь у справі. Суд не вбачив підстав для відкладення розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 305 ЦПК України, оскільки згідно даної норми процесуального права судове засідання відкладається в разі неявки в судове засідання за клопотанням особи, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Проте, з матеріалів справи не вбачається будь-яких поважних причин для неявки в судове засідання 11 травня 2016 року представника апелянта, а також не надано відомостей про причини неявки в судове засідання 1 червня 2016 року самого апелянта.

До того ж за змістом ст. 169 ЦПК підставою для відкладення розгляду справи є лише перша неявка в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, друга ж неявка незалежно від причин не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Протягом всього часу розгляду судом першої та апеляційної інстанції відповідач та її представник до суду неодноразово не зявлялися, та суд за їх клопотанням відкладав розгляд справи, вживав заходи для надання їм можливості реалізувати свої права щодо участі у судовому засіданні та наданні доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Також судом першої інстанції вживалися заходи щодо сприяння у витребуванні доказів на реалізацію положень ст. 10 ЦПК.

За матеріалами справи позивач послався на те, що згідно копії розписки від 11 серпня 2012 року, відповідач взяла в борг у позивача 1 000 доларів США та 4 350 грн. /а.с.7/.

Оригінал розписки також міститься в справі ( а.с.97).

Позивач послався на те, що між сторонами існували відносини з позики грошових коштів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, не його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позаяк за ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, суд першої інстанції розцінив як таким, що порушує права позивача невиконання відповідачкою умов договору позики.

Заперечуючи проти позову, відповідач заперечує як факт підписання нею розписки так і отримання у позику грошей взагалі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що у оригіналі розписки міститься дописка літери «і», між запозиченою грошовою сумою у доларах та гривнях, що на її думку призвело до безпідставного стягнення.

За клопотанням відповідача та для вирішення питання про те, чи виконаний підпис та рукописний текст у розписці від 11 серпня 2012 року, була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області.

Однак, незважаючи на попередження відповідача у разі ухилення від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, суд може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (ч. 1 ст. 146 ЦПК України), додаткові матеріали та документи не надала,

Не були додані такі матеріали і до апеляційної скарги.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач подала клопотання до апеляційного суду про призначення експертизи як з тих питань, з яких вона вже призначалася судом першої інстанції, так і з питань наявності або відсутності дописки літери «і» між грошовими сумами у гривнях та доларах.

Судова колегія відхилила заявлене клопотання. Так, з матеріалів справи вбачається, що призначена судом першої інстанції експертиза не була проведена виключно з причин ненадання відповідачкою необхідного для проведення експертизи дослідницького матеріалу.

Посилаючись на поважність причин ненадання вільних та експериментальних зразків підпису та поважність неоплати витрат експерта, відповідач не надала доказів на підтвердження наявності у неї тривалої хвороби, яка б з часу задоволення її клопотання про призначення експертизи та до подання нею апеляційної скарги унеможливлювала б виконання вимог експерта.

До апеляційної скарги також не надані ані зазначені вільні зразки підпису, ані довідки про тривалу хворобу принаймні з 20 січня 2016 року до апеляційного розгляду справи.

Вимоги про призначення експертизи з метою встановлення наявності дописки не впливають на сутність заявлених вимог, позаяк відповідач не посилається на те, що в розписці були дописані грошові суми, а наявність чи відсутність між ними літери «і» не впливає на зміст розписки. Так, у розписці зазначені взяті у позику грошові суми у гривнях та доларах.

Відповідач взагалі заперечує проти отримання грошових сум, не зазначає про те, що отримувала лише гривні чи лише долари. До того ж в розписці не зазначено, що 4350 гр. є еквівалентом 1000 доларів, і це узгоджується з фактичними обставинами, тому що на час, яким датована розписка, курс долара становив 799,3 гр. за 100 доларів.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те, що з розписки не вбачається що гроші у борг бралися в доларах не є переконливим як з огляду на зазначені курси валют так і з огляду на зміст розписки.

Іншим доводам відповідачки судом першої інстанції надана належна правова оцінка, зокрема, суд визнав необґрунтованими посилання відповідача про нібито неотримання грошових коштів за спірним договором, оскільки відповідно до Постанови Верховного Суду України № 6-63 цс 13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 січня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: