Постанова № 58175505, 03.06.2016, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

03.06.2016

227/1514/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03червня2016 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Притуляка С.А.

При секретарі Коверченковій М.О.

Позивача ОСОБА_1

Представника відповідача ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій протиправними, зобовязання поновити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду ізпозовом до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, в якому просить визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання з 01.03.2016р. та вимоги повернути кошти, виплачені позивачеві у період з 29.04.2015р. по 29.02.2016р. у сумі 15917,70 грн.; визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання з 01.03.2016р. та необхідності повернення коштів, виплачених позивачеві у період з 29.04.2015р. по 29.02.2016р. у сумі 15917,70 грн., а також зобов'язати Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради відновити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання з 01.03.2016р. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно припинено виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання з 01.03.2016р. з тих підстав, що у власності позивача є у власності житлове приміщення за адресою: Житомирська область, м.Житомир, вул.Крошенська, 38/64. Зазначає, що їй належить лише 1/5 частка вказаної квартири, яка не виділена в натурі, площа даної частки складає 9 кв.м., що унеможливлює проживання там позивача із дитиною. До того ж, у вказаній квартирі мешкає колишній чоловік позивача разом із своєю родиною. В м.Добропілля вона орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1, однак письмових доказів надати не може.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, зазначила, що не вказала у своїй заяві до відповідача про наявність у неї у власності 1/5 частки квартири за адресою: Житомирська область, м.Житомир, вул.Крошенська, 38/64, оскільки з урахуванням мізерної її площі, не вважала її за житлове приміщення, придатне для проживання.

Представник відповідача проти позову заперечувала в повному обсязі, зазначивши, що виплату позивачеві щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання було припинено на підставі п.12 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505, у зв'язку із виявленням факту наявності у власності позивача житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, про наявність якого позивач не повідомила відповідача при зверненні із заявою про надання допомоги, надавши таким чином недостовірну інформацію.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 11.04.2011р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10.12.2014р. ОСОБА_1 призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

29.04.2015р. ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради від 11.06.2015р. ОСОБА_1 та дитині опікуном якої вона є - ОСОБА_5, було призначено відповідну допомогу у розмірі 1768,00 грн. на строк до 28.10.2015р.

Рішенням Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради від 11.12.2015р., на підставі заяви ОСОБА_1, виплату адресної допомоги було продовжено до 10.06.2016р.

Згідно довідки про взяття на облік особи, яка переміщуєтьсяз тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення №1422010631 від 11.06.15р., ОСОБА_1 взято на відповідний облік.

Розпорядженням Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради від 02.03.2016р. рахунок для виплати позивачеві допомоги на покриття витрат на проживання закрито, а виплату даної допомоги припинено з 01.03.2016р., у зв'язку із тим, що у володінні позивача перебуває житлове приміщення.

17.03.2016р. позивачеві направлено повідомлення про необхідність повернення сплачених їй коштів в якості адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для для покриття витрат на проживання за період з 29.04.2015р. по 29.02.2016р. у сумі 15917,70 грн., у зв'язку із тим, що позивач не повідомила про перебування у її володінні житлового приміщення.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №5429338 від 01.03.2016р., позивачеві ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/5 частка квартири, загальною площею 45,36 кв.м. (житловою площею 31,40 кв.м.), за адресою: Житомирська область, м.Житомир, вул.Крошенська, 38/64.

Як пояснила позивач, її частка вказаної квартири - 9 кв.м., в натурі не виділена, у даній квартирі мешкає її колишній чоловік зі своєю новою сім'єю, що унеможливлює використання її в якості житла та й взагалі дана частка квартири не може вважатися житловим приміщенням, у зв'язку з чим позивач і не вказувала про її наявність у своїй заяві про признання допомоги.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. (ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі - Порядок).

Так, згідно п.1 Порядку, він визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (п.2 Порядку).

Відповідно до п.6 Порядку, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сімї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сімї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Згідно п.п.4 п.12 Порядку, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

У даному випадку підставою для припинення виплати позивачеві грошової допомоги слугувало неповідомлення нею відповідача про наявність у власності житлового приміщення (1/5 частка квартири, загальною площею 45,36 кв.м. (житловою площею 31,40 кв.м.), за адресою: Житомирська область, м.Житомир, вул.Крошенська, 38/64), що було розцінено посадовими особами Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради як подання недостовірної інформації позивачем при зверненні із заявою про виплату грошової допомоги.

Виходячи з системного тлумачення положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, суд приходить до висновку, що завданням даного порядку є реалізація державної політики щодо забезпечення гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб шляхом надання грошової допомоги особі, яка, внаслідок тимчасової окупації певної території України або внаслідок проведення антитерористичної операції, вимушена була залишити своє житло, звичний спосіб життя, роботу тощо та переїхати в іншу місцевість та має нести витрати у зв'язку з цим кошти на оплату житла та комунальних послуг.

Відповідна допомога не надається в разі, якщо така особа має житло, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, та відповідно, в разі переїзду не несе витрати на оплату житла, зокрема його оренду.

Як встановлено судом, родина позивача складається з двох осіб: самого позивача та малолітньої ОСОБА_4, опікуном якої є позивач.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.379 ЦК України).

Згідно чинного Житлового кодексу норма жилої площі встановлено в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та має право щодо отримання адресної допомоги як особі, переміщеної з тимчасово окупованої території України відповідно до Постанови КМУ "Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки позивач не має у власності житлового приміщення, в якому вона, разом із своєю родиною, могла б фактично проживати, уникаючи таким чином витрат на оплату житла, зокрема його оренду.

Наявна ж у власності позивача 1/5 частка квартири, загальною площею 45,36 кв.м. (житловою площею 31,40 кв.м.), за адресою: Житомирська область, м.Житомир, вул.Крошенська, 38/64), що становить близько 9 кв.м. не може вважатися житловим приміщенням придатним для приживання позивача із дитиною в розумінні положень чинного законодавства, зокрема п.6 Порядку.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також, суд при вирішенні справи керується ст. 8 КАС України, відповідно до вимог якої суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Припиняючи виплату позивачеві грошової допомоги внаслідок неповідомлення нею відповідача про наявність у власності 1/5 частка квартири за адресою: Житомирська область, м.Житомир, вул.Крошенська, 38/64, та вимагаючи повернення вже сплаченої грошової допомоги, відповідач діяв неправомірно, не врахувавши того, що позивач фактично не має придатного для проживання приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно правових відносин з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача мотивовані тим, що чинним законодавством не передбачено норм житлового приміщення за наявності якого у власності грошова допомога не призначається, як і його вимоги про повернення сплаченої допомоги, безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Конституцією України, Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505, ст.ст. 2, 8, 9, 19, 69-72, 86, 94, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій протиправними, зобовязання поновити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання з 01.03.2016р. та вимоги повернути кошти, виплачені позивачеві у період з 29.04.2015р. по 29.02.2016р. у сумі 15917,70 грн.

Визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання з 01.03.2016р. та необхідності повернення коштів, виплачених позивачеві у період з 29.04.2015р. по 29.02.2016р. у сумі 15917,70 грн.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради відновити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщенним особам для покриття витрат на проживання з 01.03.2016р.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 551,20 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення у разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя

03.06.2016