Ухвала суду № 58173896, 02.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/3172/16 Головуючий 1 інстанції - Чудновська І.І.

Справа № 646/1009/16-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - трудові

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Гуцал Л.В.., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Сотнікової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Завод імені Малишева» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Завод імені Малишева» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства « Завод імені Малишева» , в якому після уточнень просив стягнути заробітну плату у сумі 5078 грн., середній заробіток за час затримки після звільнення на підставі ст. 117 КЗпП України у сумі 60270,4 грн.. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 07 вересня 2010 року працював інженекром-конструктором 3-ої категорії на ДП«Завод імені Малишева». 27.05.2013 року відповідно до ст. 38 КЗпП України був звільнений за власним бажанням. Кінцевий розрахунок з ним відповідачем не проведений. Відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України просив стягнути заробітну плату у сумі 5078 грн. та середній заробіток за час затримки у сумі 60270,4 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Посилалася на те, що після звільнення відповідач неодноразово повідомлявся про необхідність звернутися до підприємства для отримання заробітної плати, але не з»являвся за її отриманням. Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку представник відповідача вказувала на відсутність вини відповідача у непроведенні розрахунку з позивачем. Крім того, зазначала, що 27.12.2011 року порушено провадження про банкрутство відповідача та 26 квітня 2013 року постановою державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління накладено арешт на кошти боржника.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ДП«Завод імені Малишева» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум у розмірі 60 270,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, ДП«Завод імені Малишева» звернулось з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду, неповне з»ясування судом обставин по справі. Вказує на те, що в день звільнення позивач завчасно залишив підприємство не дочекавшись проведення остаточного розрахунку, що підтверджується даними електронної системи СКУД про проходи в останній робочий день позивача. Після звільнення позивача відповідач неодноразово повідомлявся про необхідність звернутися до підприємства для отримання заробітної плати, але не з»являвся за її отриманням. Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку представник відповідача вказувала на відсутність вини відповідача у непроведенні розрахунку з позивачем. Крім того, зазначала, що 27.12.2011 року порушено провадження про банкрутство відповідача та 26 квітня 2013 року постановою державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління накладено арешт на кошти боржника. На підставі вищевикладеного вважає, що правові підстави для нарахування та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку на користь позивача відсутні.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що остаточний розрахунок при звільненні відповідачем в день звільнення проведений не був.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є об»єктивним, зробленим при повному та всебічниму дослідженню обставин справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ДП «Завод імені В.О. Малишева» з 07.09.2010 року до 27.05.2013 року та був звільнений відповідно до наказу № 98 27.05.2013 року за власним бажанням.

Відповідно до довідки ДП «Завод імені В.О. Малишева» на момент звільнення ОСОБА_3, а саме станом на 27.05.2013 року сума заборгованость по заробітній платі склала 5078,76 грн., (заробітна плата за травень 2013 року- 903,64 грн., депонована заробітна плата за вересень 2010 року у розмірі 110,00 грн., оплата за час простою у розмірі 339,41 грн., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 341,46 грн.).

Згідно наданої ДП «Завод імені В.О. Малишева» довідки від 03.03.2016 року 29.02.2016 року ОСОБА_3 не виплачено депоновану заробітну плату у розмірі 5078,76 грн ( а.с. 48).

З вищевикладеного випливає, що ДП «Завод імені В.О. Малишева» при звільненні ОСОБА_3 не здійснило виплату всіх сум, що належали останньому від підприємства на день його звільнення 27.05.2013 року

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.. 117,237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз даних норм дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належали йому від власника або уповноваженого ним органу - є триваючим правопорушенням, тому працівник сам має право визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку з ним.

Як було встановлено судом, при звільненні позивачу не було здійснено остаточного розрахунку, у зв»язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі, яка була сплачена під час розгляду справи в суді, а саме 29.02.2016 року.

Відповідно до п.2 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р., середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки ДП «Завод імені В.О. Малишева» від 18.02.2016 року за № 152/Р середньогодинна заробітна плата становить 10,84 ( 2750,62 грн./253,81 год). Середньоденний заробіток становить 86,72 грн. ( 10,84 грн.* 8 год). Середньомісячний заробіток становить 1853,64 грн. ( 159 н.год + 183 н.год)/ 2* 10,84 грн.).

Позивачем наданий розрахунок, а саме відповідно до довідки середньоденний заробіток складає 86,72 грн., кількість днів прострочення складає - 695 робочіх днів.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.05.2013 року по 29.02.2016 року становить 60270,4 грн., та підлягає стягненню з відповідача на корить позивача.

Відповідачем не доведена відсутність вини у затримці остаточного розрахунку. Встановлено, що до січня 2016 року розрахунок не проведений. Поважних причин порушення положень трудового законодавства представник відповідача не навів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод імені Малишева» відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ