Ухвала суду № 58173866, 26.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 629/4855/14-ц Головуючий суддя І інстанції Жмуд Н.М.

Провадження № 22-ц/790/48/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: - Пшенічної Л.В.,

- Хорошевського О. М.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк», ОСОБА_4 про визнання кредитного договору та договору застави майна недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона з 06.07.1996 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 Від даного шлюбу вони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу подружжям було придбано автомобіль DAEWOO, модель: Nexia 1,5 GL, рік випуску 2008.

Отримавши на свою адресу заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03.10.2014 року, позивачка дізналася, що в провадженні суду знаходиться справа за позовом ПАТ «Акцент Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на автомобіль. Із вказаного рішення позивачу стало відомо, що її чоловік таємно від неї уклав договір № НОМЕР_1 від 07.10.2008 року з ПАТ «Акцент Банк» на отримання кредиту в розмірі 13 354,79 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 06.10.2015 року.

Також, позивачу стало відомо про укладення договору застави рухомого майна № НОМЕР_1 від 07.10.2008 року, згідно якого ОСОБА_4 надав у заставу автомобіль. На підставі викладено, ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право спільної сумісної власності на автомобіль, визнати недійсним кредитний договір та договір застави від 07.10.2008 року, зобов»язати відповідачів повернути один одному в натурі все, що було отримано на виконання кредитного договору.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2015 рокув задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

З таким рішенням ОСОБА_3 не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання про судові витрати.

Посилається на те, що не підписувала згоду на укладання ОСОБА_4 кредитно - заставного договору та на передачу Позичальником Банку у заставу будь - якого майна, яке належить їй та позичальнику на праві спільної сумісної власності.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними кредитного договору та договору застави майна районний суд виходив із того, що позивачка не надала доказів, які свідчать про недійсність вказаних правочинів.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 було укладено договір № НОМЕР_1 від 07.10.2008 року з ПАТ «Акцент Банк» на отримання кредиту в розмірі 13 354,79 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 06.10.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ « Акцент - Банк» і ОСОБА_4 уклали договір застави рухомого майна, автомобіля DAEWOO, модель: Nexia 1,5 GL, рік випуску 2008.

ОСОБА_3 надала згоду на укладення ОСОБА_4 кредитно - заставного договору від 07. 10. 2008 року, а також на передачу Позичальником Банку у заставу автомобіля DAEWOO, модель: Nexia 1,5 GL, рік випуску 2008 з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за договором. ( а.с. 54).

Згідно ст. 6. Закону України «Про заставу», майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.

Так, відповідно до ст.28 Закону України «Про заставу», застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Відповідно до ст.593 ЦК України, встановлені такі підстави для припинення застави: припинення зобов»язання, забезпеченого заставою; втрата предмета застави, якщо заставодавець не змінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

- зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. У випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Судом апеляційної інстанції була призначена судово - почеркознавча експертиза на предмет дослідження підпису у заяві ОСОБА_3 про надання згоди на укладення ОСОБА_4 кредитно - заставного договору та передачу Позичальником Банку у заставу автомобіля DAEWOO, модель: Nexia 1,5 GL, рік випуску 2008.

Витрати по оплаті експертизи покладено на ОСОБА_3

Між тим, із відповіді Київського науково - дослідницького інституту судових експертиз від 24. 03. 2016 року вбачається, що відомості щодо оплати вартості судово - почеркознавчої експертизи в бухгалтерії інституту відсутні. ( т. 2 а.с. 75)

За змістом ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна надати докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачкою не надано доказів того, що вона не підписувала заяву про надання згоди на укладення кредитно - заставного договору і передачі у заставу автомобіля. ( т. 1 а.с. 54)

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд повно та всебічно з»ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: Л.В. Пшенічна

О.М. Хорошевський