Рішення № 58172843, 08.06.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/10501/15-ц

Провадження № 2/639/614/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Антохіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистим майном, витребування майна з чужого незаконного володіння, суд

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якому просив суд визнати його особистою власністю квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача передати йому дану квартиру.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 20.10.2001 року він уклав шлюб з ОСОБА_3

За час шлюбу, а саме 19.09.2002 року, за власні кошти позивача, які у нього були від продажу квартири по АДРЕСА_2, була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу було оформлена на ім'я ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

З моменту придбання квартири подружжя мешкала за вищевказаною адресою.

ОСОБА_4 ні де не працювала, пенсіонеркою вона стала лише у 2011 році, всі роки подружжя жило на гроші позивача.

На при кінці 2015 року ОСОБА_1 дізнався про те, що квартира АДРЕСА_1 йому не належить.

Дана квартира у 2009 році була продана жінкою позивача гр. ОСОБА_2

Позивач вважає, що хоча договір купівлі-продажу квартири і був оформлений, однак він не породжував будь-яких обов'язків, тому що гроші за квартиру не сплачувалися, та за життя ОСОБА_4 не ставилося питання про її звільнення з квартири.

Вищевикладені обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Четверикова В.О. заявлений позов підтримала, просила його задовольнити. В подальшому в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлялась, про причину неявки суд не повідомила.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на його безпідставність.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. 19.09.2002 року, за реєстровим №8213. Право власності було зареєстроване в КП «Харківське міське БТІ» 21.07.2008 року. (а.с. 7-8)

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що хоча договір купівлі-продажу спірної квартири і був оформлений на ім'я ОСОБА_4, однак фактично дана квартира була придбана за особисті гроші позивача ОСОБА_1, а тому за ним повинно бути визнано право особистої власності.

Стаття 24 КпШС України, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, зазначає, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також

одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Разом з тим, як було встановлено судом, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.04.2009 року квартиру АДРЕСА_1 визнано особистою приватною власністю ОСОБА_4, на яку не має права власності ОСОБА_1. Рішення набрало законної сили. (а.с. 89-90)

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішенням суду від 24.04.2009 року, яке набрало законної сили, квартира АДРЕСА_1 визнана особистою приватною власністю ОСОБА_4, на яку не має права власності ОСОБА_1, у зв'язку з чим позовні вимоги останнього в частині визнання даної квартири особистою власністю позивача є безпідставними.

15 серпня 2009 року між ОСОБА_4 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 передає у власність, а ОСОБА_2 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язується сплатити за неї оговорену суму грошей. Договір було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Жовнір Я.В., зареєстровано в реєстрі за №2532. (а.с. 83)

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. (ст. 182 ЦК України)

Право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано 16.09.2009 року, про свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23866396 від 16.09.2009 року. ( а.с. 84)

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Таким чином, з 16.09.2009 року право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 було припинено у зв'язку з її відчуженням на користь ОСОБА_2

Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, ОСОБА_2, як власник квартири АДРЕСА_1 не може бути позбавлена цього права чи обмежена у його здійсненні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача передати йому вищезазначену квартиру є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 і вважає необхідним відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК, ст. 11, 182, 317, 319, 321, 655 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистим майном, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович