Ухвала суду № 58171235, 07.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10243/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1086/2016

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Горблянського Я.Д.,

секретар Яковин М.Я.,

з участю:позивача ОСОБА_2

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» про визнання недійсним наказу про звільнення за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

у липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що працював на ВАТ «Пресмаш» охоронником відділу охорони. 07.07.2015 видано наказ, а 20.07.2015 відповідач повідомив про його звільнення за втрату довір'я. Посилаючись на незаконність виданого наказу, просив визнати недійсним наказ № 37/07 від 07.07.2015 про звільнення його з роботи за ч. 2 ст. 41 КЗпП України.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ № 37/07 від 07.07.2015 по ВАТ «Пресмаш» про звільнення ОСОБА_2 з роботи за ч. 2 ст. 41 КЗпП України.

В апеляційній скарзі представник ВАТ «Пресмаш» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що 15.12.2014 на ВАТ «Пресмаш» надійшло повідомлення про досудове розслідування за ч. 1 ст. 185 КК України відносно ОСОБА_2, затриманого 12.12.2014 міліцією біля території підприємства з належними ВАТ «Пресмаш» матеріальними цінностями. Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.12.2014 охоронник відділу охорони ВАТ «Пресмаш» ОСОБА_2 на добовому чергуванні близько 17.30, маючи за родом діяльності доступ до виробничих приміщень заводу, зайшов у приміщення цеху № 32, звідки умисно з метою таємного викрадення демонтував 16 чавунних плиток з підлоги. Івано-Франківським міським судом здійснюється кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України. Вирішуючи спір суд неправильно застосував п. 2 ст. 41 КЗпП України, не врахувавши, що при встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довіри до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою. Втрата довіри обумовлена винними корисливими діями працівника, що дає підставу роботодавцю не довіряти такому працівникові. Це крадіжки цінностей, використання їх у своїх особистих цілях, порушення правил зберігання матеріальних цінностей, халатне відношення до роботи тощо. Не врахував суд і те, що для правових наслідків звільнення з цих підстав не має значення, чи працівник свідомо й умисно вчиняв винні дії, чи легковажно ставився до своїх обов'язків або ж з необережності допустив дії, що дають ґрунтовні підстави для втрати довіри до нього. Наказ № 37/07 від 07.07.2015 про звільнення ОСОБА_2 з роботи видано з дотриманням трудового законодавства. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ВАТ «Пресмаш» апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу № 60 від 04.10.2010 ОСОБА_2 працював на ВАТ «Пресмаш» охоронником відділу охорони по 08.07.2015 року. 07.07.2015 видано наказ, а 20.07.2015 відповідач повідомив його про звільнення за ч. 2 ст. 41 КЗпП України (втрата довір'я) та видав йому наказ про звільнення і трудову книжку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що існує вичерпний перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність. Такий Перелік затверджений постановою Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24 і посада охоронника, сторожа в ньому не зазначена. До ОСОБА_2, як охоронника, незаконно застосовано норми п. 2 ст. 41 КЗпП України, тому що він не відноситься до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності.

При цьому суд правильно керувався п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, згідно якого крiм пiдстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договiр з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу може бути розiрваний також у випадках: винних дiй працiвника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності цiнностi, якщо цi дiї дають пiдстави для втрати довiр'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Також суд врахував роз'яснення, дані в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" про те, що звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності (зайнятий прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Ключовим моментом у визначенні, чи відноситься працівник до осіб, які можуть бути звільнені на підставі втрати довір'я до них, є поняття безпосереднього обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Водночас не можуть бути працівниками, на яких у відповідних випадках поширюється дія пункту 2 статті 41 КЗпП України, сторожі, охоронці та інші працівники, які здійснюють функції охорони.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 працював на ВАТ «Пресмаш» охоронником відділу охорони та по характеру своєї роботи не відносився до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності.

Виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, не становить основний зміст трудових обов'язків позивача і не носить відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

З огляду на викладене, посилання апелянта на вчинення позивачем розкрадання як обставину для його звільнення з підстав втрати довіри і тоді, коли зазначені дії не пов'язані з його роботою, у даному конкретному випадку не заслуговують на увагу.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до ОСОБА_2, як охоронника, незаконно застосовано норми п. 2 ст. 41 КЗпП України, тому що він не відноситься до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено. Норми матеріального права судом застосовано правильно.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є законним, а наведені в апеляційній скарзі доводи не обґрунтованими.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А. Горблянський Я.Д.