Рішення № 58170716, 07.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4202/16 Справа № 186/1463/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демиденко С. М. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ремеза В.А.

суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

за участю секретаря - Синенка Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

цивільну справу за апеляційною скаргою комунального закладу «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно Наказу №179-к від 02.12.2011р., її було прийнято на роботу на посаду лікаря акушера-гінеколога приймального відділення з 01.12.2011р. на 0,25 ставки за сумісництвом. Цим самим Наказом встановлено оплату з розрахунку посадового окладу в розмірі 1 285грн. У подальшому її повідомили про те, що знайшли людину на 1,0 ставки, у зв'язку з чим повідомили про припинення з нею трудових відносин, і щоб після 04.08.2015р. вона вже не виходила на роботу.

Вона була ознайомлена з Наказом №167-аг від 17 липня 2015 року, в якому зазначалося про її звільнення, та в якому вона написала, що не згідна з цим.

Після звільнення їй відповідний наказ не надавався та не надсилався поштою. Лише 28.09.2015р. їй надали витяг з вищезазначеного наказу про прийняття на роботу та витяг з Наказу №90-к від 11.08.2015р. про її звільнення з 04.08.2015р. по п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору) з виплатою компенсації в кількості 70 днів. Між сторонами не укладався строковий договір.

ОСОБА_2 посилаючись на те, що звільнення її з роботи було незаконним, просила суд поновити їй строк для звернення до суду, оскільки строк нею було пропущено з поважних причин, та просила ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії відповідача стосовно звільнення, поновити її на роботі на тій самій посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2015р. по день винесення судового рішення, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 000грн., скасувати внаслідок їх незаконності накази про звільнення: №167-аг від 17.07.2015р. та №90-к від 11.08.2015р.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду з позовом. Визнано незаконним та скасовано наказ КЗ «Першотравенської ЦМЛ» ДОР № 167-аг від 17.07.2015р. про звільнення ОСОБА_2

Визнано незаконним та скасовано наказ КЗ «Першотравенської ЦМЛ» ДОР № 90-к від 11.08.2015р. про звільнення ОСОБА_2

Поновлено ОСОБА_2 на посаді лікаря приймального відділення КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради.

Стягнуто з КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5 339,55грн. та моральну шкоду в сумі 500грн.

В апеляційній скарзі КЗ «Першотравенської ЦМЛ» ДОР просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011р. між ОСОБА_2 та КЗ «Першотравенська ЦМЛ» ДОР» було укладено трудовий договір на роботу за сумісництвом на 0,25 ставки лікарем приймального відділення про що свідчить п.1 наказу №179-к від 02.12.2011р.

17.07.2015р. наказом № 167-аг «Про звільнення зовнішнього сумісника» ОСОБА_2 була попередження про звільнення з 04.08.2015р. на підставі ст.7, ст. 43-1 КЗпП України, п.8 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.1993р. №43 у зв'язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником.

З вказаним наказом ОСОБА_2 була ознайомлена 22.07.2015р., з яким вона не погодилася.

Наказом №90-к від 11.08.2015р. ОСОБА_2 була звільнена з 04.08.2015р. на підставі ст.7, ст. 43-1 Кодексу законів про працю України, п.8 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» з виплатою компенсації в кількості 70к.д.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 до КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд послався на те, що на час прийняття рішення про звільнення ОСОБА_2 з роботи за сумісництвом, а саме станом на 17.07.2015р.(день коли було видано наказ №167-аг від 17.07.2015р.) у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення її у зв'язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, оскільки інший працівник ОСОБА_3, звернулася з заявою про бажання працювати лікарем приймального відділення, вже після прийняття оскаржуваного рішення про звільнення, а саме 20.07.2015р., і відповідач не повідомляв та не пропонував ОСОБА_2 перейти 0,75 ставки.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення з суміщувальної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

Відповідно до п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну України від 28.06.1993р. № 43, звільнення з роботи за сумісництвом проводиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці, без виплати вихідної допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, іншого працівника, який не є сумісником, а саме лікаря ОСОБА_3 було прийнято на роботу на посаду лікаря приймального відділення на 0,25 ставки згідно наказу №23-к від 23.02.2015р., і у липні 2015р. між ОСОБА_3 та відповідачем була досягнута домовленість про надання їй на постійній основі 0,75 ставки на посаді лікаря приймального відділення, у зв'язку з чим 20.07.2015р. ОСОБА_3 звернулась з заявою на ім'я головного лікаря про надання їй 0,75 ставки лікаря приймального відділення з 05.08.2015р., і наказом №80-к від 20.07.2015р. ОСОБА_3 було надано 0,75 ставки лікаря приймального відділення з 05.08.2015р.

Таким чином колегія суддів враховуючи, що позивач була зарахована на посаду лікаря приймального відділення на 0,25 ставки, як працівник за сумісництвом, і її звільнення з вказаної посади відбулося у зв'язку з прийняттям на роботу іншого лікаря, яка приймалась на роботу на постійній основі, а не як сумісник, а тому звільнення позивача з суміщуваної роботи відбулося з дотриманням трудового законодавства.

Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення на роботі, скасуванні наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити оскільки заявлені вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги надану позивачем копію з виписки з наказу №90 від 11.08.2015р. про те, що вона була звільнена з займаної посади лікаря приймального відділення по п.2 ст. 36 КЗпП України, оскільки встановлено в ході розгляду справи що ОСОБА_2 була звільнена з посади, яку вона займала за сумісництвом саме на підставі ст.7, ст. 43-1 Кодексу законів про працю України, п.8 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Оскільки суд при розгляді справи не встановив дійсні обставини справи, та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради задовольнити.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 березня 2016р. скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до КЗ «Першотравенська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: