Рішення № 58169789, 04.04.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4566/15-ц

Провадження № 2/0203/131/2016

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Науменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську у порядку заочного розгляду справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору комісії та розписки, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач пред'явив через суд зазначений позов, в якому просив суд визнати недійсним договір комісії, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.04.2009 р. на придбання транспортного засобу - автомобіля марки Lexus GX470, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, визнати недійсною розписку ОСОБА_2 від 26.04.2009 р. до договору комісії на купівлю автомобіля від 26.04.2009 р., укладеного між комітентом ОСОБА_3 та комісіонером ОСОБА_2 про отримання грошових коштів на придбання автомобіля Lexus GX470, покласти судові витрати на відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, наполягаючи на задоволенні позовних вимог з наведених у позовній заяві підстав. В подальшому представник позивача в поданій через канцелярію суду заяві клопотала про розгляд справи у її відсутності, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, заперечень проти позову не подав, в судове засідання не прибув, представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про відкладення розгляду не клопотав.

Відповідач ОСОБА_8, заперечень проти позову не надала, відмовилася від отримання судової повістки про виклик до суду на 04.04.2016 р., свого представника до суду не направила, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача в особі його представника відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про відкладення розгляду не клопотали, що згідно ст. 36 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.03.1982 р., який був припинений в результаті його розірвання на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2010 р. (а.с.10). З 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 триває спір з приводу поділу спільного майна подружжя, який розглядається судом.

Також судом встановлено, що 26.04.2009 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір комісії на купівлю транспортного засобу, предметом якого є зобов'язання ОСОБА_2 за дорученням, за рахунок та в інтересах ОСОБА_3 придбати транспортний засіб марки Lexus GX470 2008 р.в. шляхом укладення договору купівлі-продажу від свого імені. Згідно із розпискою від 26.04.2009 р., яка була підписана ОСОБА_2, за договором комісії на купівлю автомобіля від 26.04.2009 р., укладеного між комітентом ОСОБА_3 та комісіонером ОСОБА_2, на виконання цього договору з метою придбання автомобіля Lexus GX470 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 600 000,0 грн., що еквівалентно 70 000,00 дол. США на дату написання даної розписки за курсом НБУ (а.с.11-13, 14-15, 16).

Судом в даній справі також встановлено, що ОСОБА_2 транспортний засіб марки Lexus GX470 2008 р.в. був придбаний та первинно зареєстрований 27.04.2009 р. на своє ім?я, тобто за ОСОБА_2 (а.с. 83), ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та належав їй на підставі свідоцтва про реєстрацію серія НОМЕР_2, виданий держ. номерний знак НОМЕР_3.

03.12.2010 р. зазначений вище транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації за заявою власника.

03.12.2010 р. зазначений вище транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі довідки - рахунку серії №КІМ368288 від 03.12.2010 р. (ТОВ «Авто-Бізнес»).

04.12.2012 р. зазначений вище транспортний засіб був знятий з обліку для реалізації за заявою власника.

05.12.2012 р. у Центрі ДАІ 5306 смт Чутово Полтавської області транспортний засіб зареєстрований на гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі довідки - рахунку серія №ДПІ257229 від 04.12.2012 р. /СП відділ реєстрації №13 ТОВ «АВТ МАРКЕТ/ (а.с. 83).

Згідно зі ст. 1011 та ч. 3 ст. 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Згідно зі статтею 1018 ЦК майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

За змістом частини 1 статті 190 ЦК майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 1022 ЦК після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Утім, ані звіту, ані передачі майна комісіонером (відповідач - 1) у власність комітента (відповідач - 2) фактично не відбувалося.

Відповідно до наведеного вище руху перебування майна - транспортного засобу Lexus GX470 2008 р.в. - у власності право власності за відповідачем - 2 на зазначений транспортний засіб ніколи зареєстровано не було: так, власниками даного майна, починаючи з 27.04.2009 р., були ОСОБА_2, з 03.12.2010 р. - ОСОБА_4, з 05.12.2012 р. ОСОБА_5

На переконання позивача, договір комісії є недійсним з підстав, передбачених ч. 3 ст. 215 та ч. 3 ст. 203 ЦК України, та реально спрямований на виведення майна зі складу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та суд погоджується із слушністю доводів позивача.

За змістом статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належить, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України; в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд з'ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Судом встановлена відсутність настання правових наслідків, обумовлених спірним договором; іншого суду доведено не було.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 зазначеного вище кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На переконання суду, позивач виконав обов'язок доказування, надав докази відповідно до ст. 57-59 ЦПК України на підтвердження своїх вимог; оскільки відповідачі не скористалися правом брати участь у судових засіданнях та правом надання запереч проти позову, суд позбавлений можливості дійти до іншого висновку у справі, яка розглядалася.

Що стосується вимоги позову про визнання недійною розписки від 26.04.2009 р., то, відмовляючи в її задоволенні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Ст. 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1).

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Обираючи такий засіб захисту права, як визнання недійсною розписки, поза увагою позивача залишилося те, що такий документа, як розписка, видавався на підтвердження отримання грошових коштів за договором комісії та не є правочином, та чинним ЦК України (ст. 16) не передбачено такого способу захисту, як визнання розписки недійсною, тому підстави для задоволення даної вимоги позову відсутні.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 57-60, 88, 224, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним договору комісії та розписки - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір комісії, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.04.2009 р. на придбання транспортного засобу - автомобіля марки Lexus GX470, 2008 року випуску.

Відмовити в задоволенні вимоги позову про визнання недійсною розписку ОСОБА_2 від 26.04.2009 р. до договору комісії на купівлю автомобіля від 26.04.2009 р., укладеного між комітентом ОСОБА_3 та комісіонером ОСОБА_2 про отримання грошових коштів на придбання автомобіля Lexus GX470.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 60 (шістдесяти) грн. 90 (дев'яноста) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 60 (шістдесяти) грн. 90 (дев'яноста) коп.

Відповідач має право подати до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а так само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.В.Колесніченко