Рішення № 58167544, 06.06.2016, Оболонський районний суд міста Києва

06.06.2016 Справа № 756/11912/15-ц

Справа № 756/11912/15-ц

Провадження № 2/756/963/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

секретарів - Мишковець М.В., Алфьорової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1», товариство з обмеженою відповідальністю «КМБ КОРП СОЛЮШИНЗ», прокуратура Оболонського району м.Києва, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві, про стягнення грошової компенсації,

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Київміськбуд-1», ТОВ «КМБ КОРП СОЛЮШИНЗ», прокуратура Оболонського району м.Києва, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві, про стягнення грошової компенсації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з березні 1993 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі подружжя ОСОБА_2 набули у спільну сумісну власність цінні папері - прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ «Київміськбуд-1», у кількості 398 штук та 500 штук. Позивач вважає, що такі акції підлягають поділу шляхом виплати на її користь грошової компенсації. Протягом останніх декількох років між сторонами триває процес поділу спільного майна подружжя. Під час розгляду інших справи, які стосувалися поділу іншого майна подружжя ОСОБА_2, позивачу через її представників стало відомо, що відповідач у 2014 році уклав договори купівлі-продажу цінних паперів - акцій ПАТ «Київміськбуд-1», за умовами якого покупцем зазначених цінних паперів стало ТОВ «КМБ КОРП СОЛЮШИНЗ». Позивач звертає увагу, що зазначені договори купівлі-продажу цінних паперів укладені без згоди дружини ОСОБА_1, а також в період дії постанови слідчих органів про накладення арешту на всі майнові активи ОСОБА_2 Відтак, позивач вважає, що вона має право на отримання грошової компенсації вартості цінних паперів. Крім того, зазначає, що відповідач приховав від ОСОБА_1 вказане майно, використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя та не в інтересах сім'ї, що є підставою для збільшення розміру частки позивача до 3/4 частин пакетів акцій.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію вартості 3/4 частин пакету цінних паперів (акцій), на загальну суму 13470,00 грн., що в цілому складається з - 398 штук простих іменних акцій емітента ПАТ «Київміськбуд-1», код ЄДРПОУ 24595667, номінальною вартістю цінного паперу - 20,00 грн., загальною ціною за пакет цінних паперів в сумі 7960,00 грн., - 500 штук простих іменних акцій емітента ПАТ «Київміськбуд-1», код ЄДРПОУ 24595667, номінальною вартістю цінного паперу - 20,00 грн., загальною ціною за пакет цінних паперів в сумі 10000,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позовні вимоги. Зазначили, що відповідач привласнив грошові кошти, які отримав від продажу акцій. Крім того, наполягали, що розірвання шлюбу між сторонами на підставі рішення суду Молдавської Республіки не може бути визнано на території України, копія рішення суду надана відповідачем неапостильовано, а тому є неналежним доказом факту розірвання шлюбу між сторонами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову. Вказала, що на час подання ОСОБА_1 позову до суду спірні цінні папери вибули з власності відповідача на підставі укладених ним договорів купівлі-продажу за участю професійного учасника ринку цінних паперів - торговця цінними паперами. Розірвання шлюбу відбулося після того, як відповідачем були укладені вказані договори продажу. За приписами ст. 65 СК України вважається, що при укладенні договорів в простій письмовій формі відповідач діяв за згодою дружини, а тому окрема письмова згода останньої не вимагалася. Розрахунок за вказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів був здійснений шляхом передачі у власність відповідача інших цінних папері - акцій та іменних інвестиційних сертифікатів. Пакет акцій у кількості 500 штук був набутий у власність відповідачем на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва після припинення подружжям ведення спільного домашнього господарства, а тому не особистою приватною власністю ОСОБА_2

Треті особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

09 березня 1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, зареєстрований ВРАГСом Мінської райдержадміністрації, актовий запис № 191. (а.с. 10)

За час спільного проживання сторін у зареєстрованому шлюбі відповідачем ОСОБА_2 набуто у власність цінні папери - акції, емітовані ПрАТ «Київміськбуд-1», у загальній кількості 898 штук, номінальною вартістю одного цінного паперу - 20,00 грн. Вказані акції є іменними, випущені у бездокументарній формі.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За правилами ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до положень ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: грошові кошти, акції та інші цінні папери, тощо.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом під час її розгляду, за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 відповідачем набуті у власність цінні папери - іменні акції, емітентом яких є ПрАТ «Київміськбуд-1». Загальна кількість цінних паперів становить 898 штук. Цінні папери є об'єктом спільної сумісності власності подружжя ОСОБА_1, оскільки придбані за спільні кошти. Такі обставини не заперечувалися представниками сторін під час розгляду справи.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акція є неподільною.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Таким чином, правочини направлені на придбання, відчуження цінних паперів за участю юридичної особи мають вчинятися в письмовій формі. Нотаріальне посвідчення для такого виду договорів чинним законом не передбачено.

15 грудня 2010 року відповідач ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу цінних паперів № 25-Б-24/10, за умовами якого відчужив на ім'я останньої прості іменні акції, емітовані ПрАТ «Київміськбуд-1», у кількості 500 штук. Вказані обставини встановлені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року, яке набуло законної сили, а тому в порядку, передбаченому ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

За рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2013 року вказаний вище правочин визнаний недійсним, в порядку застосування наслідків недійсності правочину за ОСОБА_2 визнано право власності на прості іменні акції, емітовані ПрАТ «Київміськбуд-1», у кількості 500 штук.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача відносно того, що відповідачем вказаний пакет акцій набутий у особисту приватну власність, оскільки визнання права власності за рішенням суду відбулося під час припинення сторонами спільного проживання, з огляду на те, що вищезазначеним рішенням суду фактично повернуто цінні папери у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_2 шляхом визнання правочину з відчуження таких цінних паперів недійсним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків для сторін.

06 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «КМБ КОРП СОЛЮШИНЗ», за участю професійного торгівця цінними паперами ТОВ «Центральний брокер», був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-1395/14, за умовами якого відповідачем на користь третьої особи ТОВ «КМБ КОРП СОЛЮШИНЗ» відчужені цінні папери - іменні акції, бездокументарної форми випуску, емітентом яких є ПрАТ «Київміськбуд-1», у кількості 500 шт. (а.с. 33)

Угодою про внесення змін до вказаного договору від 02 липня 2014 року сторонами внесені зміни до розділу договору «Умови оплати цінних паперів», відповідно до яких розрахунок за спірні цінні папери здійснюється шляхом переказу на рахунок відповідача цінних паперів - інвестиційних іменних сертифікатів, емітентом яких є ЗНВПІФ «Лайф Сайенс» ТОВ «КУА «Холдінг Груп».

30 вересня 2014 року між ТОВ «КМБ КОРП СОЛЮШИНЗ», від імені та за дорученням якого діяв ТОВ «Брокерська компанія «Оптіма», та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-0914/1820, відповідно до якого відповідач відчужив на користь вказаної третьої особи прості іменні акції ПрАТ «Київміськбуд-1», у кількості 398 шт., номінальною вартістю 20,00 грн. Крім спірного пакету акцій, предметом даного договору також були акції, емітовані ПрАТ «Трест «Київміськбуд-1» (а.с. 35)

28 листопада 2014 року між сторонами укладений додатковий договір № 1 до вказаного договору, за змістом якого розрахунок за придбані цінні папери здійснюється шляхом перерахування на користь відповідача простих іменних акцій, емітованих ПАТ «Торговий Дім «Віан».

В результаті проведених операції з відчуження спірних цінних паперів відповідач ОСОБА_2 набув у власність інші цінні папери - акції, емітовані ПАТ «Торговий Дім «Віан», та інвестиційні іменні сертифікати, емітентом яких є ЗНВПІФ «Лайф Сайенс» ТОВ «КУА «Холдінг Груп». Вказані цінні папери зараховані на рахунок відповідача, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах, відкритого на ім'я ОСОБА_2, від 26 травня 2016 року.

Не знайшли свого підтвердженні матеріалами справи посилання представників позивача на удаваність додаткової угоди, укладеної 28 листопада 2014 року, до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-0914/1820, з огляду на наявний в матеріалах справи акт виконання зобов'язань від 30 вересня 2014 року. Відповідно до вказаного акту сторони засвідчили, що зобов'язання виконані ними у повному обсязі, претензій один до одного не мають. Разом з тим, на копії зазначеного акту виконання зобов'язань відсутній підпис представника відповідача ОСОБА_2 (а.с. 36-37)

За приписами ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові від 3 липня 2013 року у справі N 6-61цс13 Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України висловила наступна правову позицію.

За загальним правилом ч. 2 ст. 65 СК дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її (його) згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Така згода на укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згідно із ч. 3 ст. 65 ЦК повинна бути письмовою, у тому числі нотаріально посвідченою, якщо правочин підлягав вчиненню з таким посвідченням. Ці вимоги поширюються на вчинення будь-яких правочинів.

Вирішуючи спори між подружжям про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, судам слід ураховувати, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ст. 115 ЦК, ст. 85 Господарського кодексу України (далі - ГК)) та ст. 12 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства").

Згідно з положеннями ст. 10 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства" та ст. 116 ЦК учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

З огляду на положення ст. ст. 116, 147 ЦК подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Отже, учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого подружжя.

За таких підстав, суд доходить висновку, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 мав право розпорядитися належними відповідачу на праві власності цінними паперами, які засвідчують його участь в акціонерному товаристві, без згоди позивача. При цьому, в рахунок оплати договірної вартості спірних цінних паперів відповідачем отримані у власність не грошові кошти, а цінні папери, емітовані іншими господарськими товариствами.

Цивільним кодексом України в статті 204 встановлена презумпція правомірності правочину. В разі вчинення стороною правочину з порушенням ч. 2 ст. 65 СК України, такий правочин є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Позивачем не надано доказів, що на час вирішення даної справи правочини, на підставі яких припинено право власності відповідача на спірні цінні папери, визнані судом недійсними та відповідно застосовані правові наслідки недійсності правочинів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2, крім громадянства України, має також громадянство Республіки Молдова, про що зазначено у змісті договорів купівлі-продажу цінних паперів.

На час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 проживає на території Республіки Молдова в м. Кишиневі.

Згідно з ст. 26 Договору, укладеному між Україною та Республікою Молдова «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах» від 13 грудня 1993 року, розірвання шлюбу провадиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.

Якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу провадиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу.

У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в пункті 1, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.

У справах про розірвання шлюбу, в випадку, передбаченому в пункті 2, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, на території якого подружжя має місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, компетентними є органи обох Договірних Сторін.

У лютому 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Суду сектора Буюкань, мун. Кішінеу з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Рішенням Суду сектора Буюкань, мун. Кішінеу 14 травня 2015 року такий позов було задоволено.

Позивач оскаржила рішення суду першої інстанції про розірвання суду шляхом подання апеляційної скарги до Кишинівської Апеляційної палати. Представники позивача не заперечували ці обставини, зазначили, що ОСОБА_1 дійсно зверталася до вказаного суду Республіки Молдова, однак копії рішення не отримувала.

Рішенням Кишинівської Апеляційної палати від 03 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу було залишено без змін. Рішення Апеляційної палати є остаточним.

12 грудня 2015 року до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб внесено запис про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за актовим № 601.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що шлюб, укладений між сторонами, було розірвано 30 листопада 2015 року.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що на час поділу майна подружжя ОСОБА_2 спірні цінні папери позивачу на праві власності не належать. Відчуження цінних паперів відбулося до розірвання шлюбу, укладеного між сторонами. Доказів припинення спільного ведення господарства до розірвання шлюбу відповідачем не надано, а представниками позивача такі обставини заперечувалися. Відтак, спірні цінні папери не увійшли до обсягу спільного нажитого майна подружжя, наявного на час його поділу. В рахунок оплати договірної вартості спірних цінних паперів відповідачем отримані у власність цінні папери, емітовані іншими господарськими товариствами, такі цінні папери досі залишаються у власності відповідача.

Питання щодо розміру частки подружжя у спільному майні, способу та порядку його поділу вирішуються судом після визначення обсягу спільного майна подружжя, а тому з'ясуванню у даній справі не підлягають.

Посилання представників відповідача на зупинення обігу цінних паперів, набутих відповідачем у власність в результаті відчуження спірних акцій, не має правового значення для вирішення даної справи, оскільки рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення обігу простих іменних акцій ПАТ «Торговий Дім ВІАН» вперше було прийнято 28 липня 2015 року, тобто після укладення відповідачем договору та здійснення розрахунків між сторонами по договору.

Також як убачається з матеріалів справи, постановою заступника прокурора Оболонського району м. Києва Сисоєва Д.О. від 13 травня 2011 року на майнові активи ОСОБА_2 накладено арешт, у тому числі на 398 простих іменних акцій, емітентом яких є ПрАТ «Київміськбуд-1». Вказаний арешт накладений в порядку забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна в рамках кримінальної справи № 55-3532, порушеної відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України та інших осіб.

У листі Прокуратури сектора Буюкань мун.Кишинеу Республіки Молдова від 31 липня 2014 року №11-2014038041-7548, що адресований Прокуратурі м. Києва, зазначається, що постановою Першого заступника Генерального прокурора від 27 січня 2014 року було прийняте кримінальне провадження №42012110000000358, у відношенні ОСОБА_2 від судових органів України. 28 січня 2014 року ця справа була передана прокуратурі сектору Буюкань для здійснення кримінального провадження та їй присвоєно номер НОМЕР_1. Виходячи із санкцій статей КК Республіки Молдова (санкції статей 191 п.(5), 244 п.(2) Кримінального кодексу Республіки Молдова не передбачають конфіскації майна), які інкримінуються ОСОБА_2, недоцільно збереження арештів, накладених в межах кримінального провадження компетентними органами України.

Відтак, суд погоджується з твердженням представника відповідача що, з моменту передачі слідчими органами України кримінального провадження, виділеного в окреме провадження у відношенні ОСОБА_2, до слідчих органів Республіки Молдова, застосовані слідчими органами до ОСОБА_2 запобіжні заходи у межах цього кримінального провадження, не діяли.

Крім того, до участі в даній справі в якості третіх осіб були залучені Прокуратура Оболонського району м. Києва та ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС України в м. Києві. Вказані треті особи неодноразово повідомлялися про розгляд справи, отримали копії позовної заяви. Жодних заяв від органів, які у даній справі представляють інтереси держави, з приводу відчуження ОСОБА_2 арештованого майна на адресу суду не надходило.

Договори купівлі-продажу цінних паперів були укладені за участю професійного торговця цінними паперами, який здійснює свою діяльність на підставі виданої йому ліцензії та діяльність якого контролюється державою.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватне акціонерне товариство «Київміськбуд-1», товариство з обмеженою відповідальністю «КМБ КОРП СОЛЮШИНЗ», прокуратура Оболонського району м.Києва, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві, про стягнення грошової компенсації.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко