Ухвала суду № 58164469, 25.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13943/15-ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л. А.Провадження № 22-ц/780/2401/16 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В. І.Категорія 26 25.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

25 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Поліщука М.А.,

за участю секретаря - Петленко І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом третьої особи ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив у рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 1387422,67 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення в нежитловій будівлі загальною площею 132,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 31 травня 2007 року Білоцерковським управлінням житлово-комунального господарства, та зареєстрованого 31 травня 2007 року у Білоцерковському МБТ1 згідно витягу про реєстрацію права власності за №14747556. реєстраційний номер: 19056618, шляхом визнання права власності на це приміщення за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк».

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 11 травня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1277/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 93 000,00 дол. США з розрахунку 14,5% річних за користування кредитом на строк до 10 жовтня 2022 року. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитами ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_3 за договором іпотеки №1277/Zфквіп-07 від 11 жовтня 2007 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення в житловій будівлі загальною площею 132,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В частині надання кредитних коштів банк свої зобов'язання виконав, надавши відповідачеві кредит в розмірі та строки, передбачені кредитним договором. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Станом на 07 серпня 2015 за відповідачем наявна заборгованість у сумі 1 387 422,67 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом - 1132206,27 грн.;сума заборгованості за відсотками - 167085,68 грн.; пеня - 83167,34 грн.;сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 2773,74 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 2189,64 грн. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 травня 2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК».

Третя особа ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки недійсним з тих підстав, що вказаний договір був укладений без його згоди.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року у задоволенні обох позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині відмови у зустрічному позові та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 11 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1277/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 93 000,00 дол. США з розрахунку 14,5% річних за користування кредитом на строк до 10 жовтня 2022 року. 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитами ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК». З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_3 за договорам іпотеки №1277/Zфквіп-07 від 11 жовтня 2007 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення в нежитловій будівлі, загальною площею 132,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 31.05.2007 року Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства, та зареєстрованого 31 травня 2007 року у Білоцерківському МБТ1 згідно витягу про реєстрацію права власності за №14747556, реєстраційний номер: 19056618. В частині надання кредитних коштів банк свої зобов'язання виконав, надавши відповідачеві кредит в розмірі та строки, передбачені кредитним договором. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 07 серпня 2015 за відповідачем наявна заборгованість у сумі 1 387 422,67 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом - 1132206,27 грн.;сума заборгованості за відсотками - 167085,68 грн.; пеня - 83167,34 грн.;сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 2773,74 грн.;

сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 2189,64 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовів, суд обґрунтовано виходив з положень ст. ст. 261, 267, 530, 509, 526, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 6, 7, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», ст. 65 СК України та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.ст. 509, 526 ЦК України новий кредитор має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу

про усунення порушення.

Відповідно до п.4.2 договору іпотеки, у випадку порушення іпотекодавцем обов'язків за цим та\або кредитним договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

У матеріалах справи наявний лист-вимога від 18 серпня 2015 за вих..№ 31.4-08/7041/15 ПАТ «Дельта Банк», адресований ОСОБА_3 (а.с. 17). Проте суду не надано підтвердження про направлення та отримання іпотекодавцем даної вимоги (а.с. 18-20), а 26 серпня 2015, в порушення вимог п.4.2 договору, без дотримання вимог щодо надання строку для виконання цієї вимоги, банк направив позов до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що даний позов є передчасним та не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_2 - про визнання недійсним іпотечного договору з підстав ненадання ним згоди на укладення договору, суд виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Так, ПАТ «Дельта Банк» було надано для огляду власноручно написану заяву ОСОБА_2 від 11 жовтня 2007 про надання згоди на отримання ОСОБА_3 кредиту в розмірі 93000грн. для розвитку бізнесу. Засвідчив про те, що йому відомі всі умови отримання та повернення кредитних коштів та зобов'язався нести солідарну відповідальність щодо виконання всіх умов кредитного договору № 1277/ФКВ-07 від 11 жовтня 2007. Достовірність заяви представником ОСОБА_2 не оспорювалася.

Кредитний договір № 1277/ФКВ-07 та договір іпотеки №1277/Zфквіп-07 укладалися 11 жовтня 2007року. Договір іпотеки посвідчувався нотаріально приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та встановлювалася заборона відчудження іпотечного майна.

Цього ж дня, 11 жовтня 2007 року була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 заява ОСОБА_2 про надання згоди на передачу в іпотеку дружиною ОСОБА_3 нежилого приміщення в житловому будинку, загальною площею 132,4 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтвердив нотаріус у листі № 40/01-16 від 10 лютого 2016 року на запит суду та надав завірену копію відповідної заяви (а.с. 199-200).

Відповідно до положень ч.1, ч.3 ст.65 СК України, чоловік та дружина розпоряджаються майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Підтвердження такої згоди було надане суду першої інстанції представником ПАТ «Дельта банк» та підтверджене нотаріусом.

Доводи ОСОБА_2 щодо вчинення неправомірних дій при посвідченні заяви від його імені суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоведеними, оскільки ОСОБА_2 до правоохоронних органів не звертався. Як пояснив представник третіх осіб, вони достовірно не пам'ятають обставини укладення угод та підписання відповідних заяв.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог за зустрічним позовом.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти у своїх апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги банку не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки до апеляційної інстанції не надано доказів дотримання банком вимог закону та умов договору щодо направлення позичальнику листа-вимоги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб відхилити, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: