Ухвала суду № 58164397, 30.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10285/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/2764/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 30.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Березовенко Р.В., Приходька К.П.,

за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автобанн», ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Автобанн» (далі - ТОВ «Автобанн») та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 620 813 грн. 61 коп.

01 березня 2016 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення даного позову, в якій просила накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, а саме: нежиле приміщення №19 (в літ. 2А), загальною площею 34,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, нежиле приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень №20) (в літ. 2А), загальною площею 65,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1; житловий будинок по АДРЕСА_2.

Також позивач просила накласти арешт на майно, яке належить ТОВ «Автобанн», а саме: нежиле приміщення №19 (в літ. 2 А), загальною площею 34,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, нежиле приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 20) (в літ. 2А), загальною площею 65,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1, грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих у АТ «Сбербанк Росії», АТ «УкрСиббанк», Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» та АБ «Укргазбанк», а також інше рухоме, нерухоме майно та кошти.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, а саме: нежиле приміщення №19 (в літ. 2А), загальною площею 34,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, нежиле приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 20) (в літ. 2А), загальною площею 65,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1; житловий будинок по АДРЕСА_2.

Накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «Автобанн», а саме: нежиле приміщення №19 (в літ 2 А), загальною площею 34,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, нежиле приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 20) (в літ 2А), загальною площею 65,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1, грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих у АТ «Сбербанк Росії», АТ «УкрСиббанк», Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» та АБ «Укргазбанк».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з положеннями п.1 ч.1, ч.3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції у порушення вимог ч.3 ст.152 ЦПК України не пересвідчився у співмірності вжитих заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а саме, співмірності вартості майна, на яке накладено арешт, розміру позовних вимог. З'ясування вказаних обставин має суттєве значення для правильного вирішення даного питання.

Так, зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_3 просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 620 813 грн. 61 коп.

Як видно з доданих до апеляційної скарги висновків про вартість об'єкта оцінки, складених інформаційно-консталтинговою фірмою «РЕНОМЕ» на замовлення ОСОБА_2, ринкова вартість нежилого приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 20) (в літ. 2А), загальною площею 65,00 кв.м., розташованого в м. Києві, Харківське шосе, 201-203 станом на 16 березня 2016 року складає 3 627 770 грн. 13 коп., а ринкова вартість нежилого приміщення № 19 (в літ. 2 А) загальною площею 34,00 кв.м. розташованого в м. Києві, Харківське шосе, 201-203 станом на 16 березня 2016 року складає 1 374 525 грн. 91 коп. (а.с. 22-23). Однак суд першої інстанції вказаних обставин не з`ясував.

Крім того, забезпечуючи позов та накладаючи арешт на нежиле приміщення №19 (в літ. 2 А), загальною площею 34,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, нежиле приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 20) (в літ. 2А), загальною площею 65,00 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201-203 та квартиру АДРЕСА_1, суд зазначив, що це майно належить ОСОБА_2 та ТОВ «Автобанн». Проте, матеріали справи не містять доказів, що зазначене нерухоме майно належить ТОВ «Автобан». Натомість, як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта» від 27 жовтня 2015 року, єдиним власником вказаного вище нерухомого майна є ОСОБА_2 (а.с.55-59).

Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що житловий будинок по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2, а у відповідача ТОВ «Автобанн» відкриті розрахункові рахунки у АТ «Свербанк Росії», АТ «УкрСиббанк», Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», АБ «Укргазбанк».

Крім того, суд першої інстанції, у порушення вимог ч.3 ст.151 ЦПК України, не навів в оскаржуваній ухвалі обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню в касаційному порядку згідно зі ст.324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді