Ухвала суду № 58163146, 06.06.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3024/15-к

Провадження № 1-КП/359/205/2016

У Х В А Л А

6 червня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Туманової К.Л.,

за участю прокурора Маркицького А.М.,

за участю захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю обвинуваченого ОСОБА_3,

при секретарі судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110100002236 від 18.11.2014 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, інваліда ІІ групи, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого в силу вимог ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

встановив :

30.03.2016 р. ухвалою Апеляційного суду Київської області було скасовано ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2016 р. про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності та закриття кримінального провадження, і призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

11.04.2016 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110100002236 від 18.11.2014 року, щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Статтею 416 КПК України передбачено, що після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV (судове провадження у першій інстанції статті 314-391) цього Кодексу в іншому складі суду.

Відповідно до ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Судом 14.04.2016 року було призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.

Потерпілий ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду кримінального провадження повідомлявся належним чином. Разом з цим через канцелярію суду подав заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі .

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за не можливе призначити вказаний обвинувальний акт до судового розгляду. Вважав за можливе розпочати справу одразу з судового розгляду в супереч ст. 416 КПК України. Щодо відсутності в обвинувальному акті належним чином пред'явленого обвинувачення (формулювання обвинувачення). прокурор зазначив, що усунути вказаний недолік можливо шляхом допиту обвинуваченого у судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_2 вважав за необхідне закрити справу на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 та п. 3 ч.1 ст. 284 КПК України , та в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про закриття та кримінального провадження та звільнення обвинуваченого у зв'язку з вище вказаних підстав.

Захисник ОСОБА_1 вважав за можливе призначити справу до судового розгляду. Стосовно клопотання про закриття заявленого ОСОБА_2 поклався на розсуд суду.

Обвинувачений заперечував щодо призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, та вважав за необхідне закрити кримінальне провадження та звільнити його від кримінальної відповідальності під час підготовчого судового засідання.

Прокурор вважав за неможливе на даній стадії розглядати заявлене ОСОБА_2 клопотання та заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до Розділу ІV КПК України, судове провадження у першій інстанції включає в себе як підготовче судове засідання (глава 27 КПК України) так і судовий розгляд (глава 28 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Крім того, відповідно до Постанови пленуму ВСУ України № 1 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього (підготовчого), судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою (клопотанням) чи з обвинувальним висновком, (обвинувальним актом), а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

Отже, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності може бути розглянуто судом, лише у разі якщо обвинуваченому пред'явлено обвинувачення відповідно до вимог 3 ст. 285 КК України.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисників, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема як повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 даної статті, в обвинувальному акті повинні міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому, фактичні обставини кримінального провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення, відповідно до закону, є самостійними та обов'язковими складовими частинами обвинувального акту, які не можуть підміняти одна одну.

У той же час, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з даного обвинувального акту вбачається, що він не містить належним чином сформованого обвинувачення, висунутого ОСОБА_3 у передбаченому законом порядку, а саме, в розумінні ч. 4 ст. 110 КПК України.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що в обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування та правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Однак, викладення фактичних обставин провадження та правова кваліфікація дій обвинуваченого, не може замінити формулювання обвинувачення, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається в повному обсязі після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність. Таким чином, прокурором всупереч вимогам кримінального закону ОСОБА_3 фактично не висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, у передбаченому законом порядку, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Так, за таких обставин, та враховуючи той факт, що обвинуваченому фактично не висунуто обвинувачення, суд позбавлений можливості роз'яснити обвинуваченому в порядку 3 ст. 285 КПК України суть пред'явленого йому обвинувачення. За таких обставин клопотання заявлене захисником ОСОБА_2 щодо звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України не підлягає задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що захисник ОСОБА_2 також посилається у своєму клопотанні як на п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України так і на п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, що є юридично не грамотно, оскільки це різні підстави для закриття кримінального провадження.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України справу може закрити лише прокурор на досудовому слідстві згідно ч. 4 даної статті.

Необхідність дотримання норм процесуального закону щодо змісту обвинувального акту є передумовою дотримання гарантованого права обвинуваченого на захист. Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі "Камасінскі проти Австрії" № 9783/82). Так, Європейський суд з прав людини у своєму у рішенні від 26.06.2008 р. у справі "Ващенко проти України" зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51). Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 25.07.2000 р., у справі "Маттоціа проти Італії" зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції, що є гарантією обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції. Також Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, його правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування.

Статтею 109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

У порушення вимог ст. 109 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не містяться дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування - її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок), зокрема, повідомлення про закінчення досудового розслідування. Також, у реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено, що у даному кримінальному провадженні приймав участь захисник, а саме постанова про допуск захисника від 26.09.2012 р., однак відсутні данні про ознайомлення вказаного захисника з матеріалами досудового розслідування.

Крім того, у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості щодо виду заходу забезпечення кримінального провадження, застосованого під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_3

Невнесення до реєстру матеріалів досудового розслідування вищевказаних даних, тягне за собою невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому останній підлягає поверненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 109, 110, 291, 314, 315, 316, ч. 2 ст. 369, ст. 370, ч. 3 ст. 371, ст. 372, 395 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про закриття даного кримінального провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - відмовити.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110100002236 від 18.11.2014 року, щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - повернути прокурору Бориспільської місцевої прокуратури.

Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом двох тижнів з дня проголошення ухвали.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена частині повернення обвинувального акту в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали.

Суддя Бориспільського

міськрайоного суду К.Л. Туманова