Ухвала суду № 58162375, 07.06.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5917/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Осіпук В.В. Провадження № 22-ц/773/857/16 Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Мудренко Л.І.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

представника стягувача - ОСОБА_1,

представника боржника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою стягувача ОСОБА_3 про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась в суд із заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчих листів, мотивуючи заяву тим, що на виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 20 травня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки видані виконавчі листи, які нею та її представником не отримані та строк пред'явлення до виконання яких пропущено з поважних причин.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року заяву задоволено.

Постановлено поновити пропущений ОСОБА_3 строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів від 11.09.2015 року в цивільній справі № 161/5917/14-ц, провадження № 2/161/2199/14 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення за договором позики на предмет іпотеки.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_4, покликаючись на порушення процесуального закону, просила оскаржувану ухвалу суду скасувати.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає матеріалам справи, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про звернення стягнення за договором позики на предмет іпотеки задоволено - звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 в сумі 454770, 41 грн. Рішення суду набрало законної сили 02.06.2014 року. На виконання зазначеного рішення суду були видані виконавчі листи, строк пред'явлення яких до виконання сплив 03 червня 2015 року.

18 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернулась в суд із заявою про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів, зазначаючи, що строк пропущений з поважних причин, а саме: неналежне виконання її представником своїх обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 23 цього Закону стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ або до суду за місцем виконання.

Відповідно до ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано постановив ухвалу про задоволення заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що неналежне виконання представником заявниці своїх обов'язків як і юридична необізнаність не можуть бути поважними причинами пропуску процесуальних строків не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст.14 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За таких обставин, оскільки судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконується, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення заяви стягувача ОСОБА_3 про поновлення пропущенного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, відповідно до ст. 371 ЦПК України, з метою реалізації законних прав та інтересів стягувача.

Покликання боржника в апеляційній скарзі на розгляд справи у її відстуності є безпідставними, оскільки судом неодноразово надсилались судові повістки боржнику за адресою вказаною в матеріалах справи, така ж адреса зазначена нею і в апеляційній скарзі, однак остання, зловживаючи своїми процесуальними правами, не отримувала у відділенні зв'язку поштову кореспонденцію, яка надходила від суду (а.с. 49, 53, 89-90, 96-97).

Крім того, відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства сам по собі факт розгляду судом справи за відсутності осіб, які беруть участь в справі, не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання, не тягне за собою скасування правильного по суті рішення (ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 309 ЦПК України).

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді