Ухвала суду № 58160793, 31.05.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

31 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., -

розглянувши заяву Київської митниці ДФС (далі - Митниця) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и л а:

Київський окружний адміністративний суд постановою від 4 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 лютого 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Митниця 25 квітня 2016 року звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року заяву Митниці залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви.

На виконання цієї ухвали 23 та 26 травня 2016 року до Верховного Суду України надійшли необхідні документи.

У заяві Митниця посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Митного кодексу України (далі - МК).

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 4, 25, 30 червня, 8, 28 липня 2015 року, 4 лютого, 10 та 22 березня 2016 року (справи №№ К/800/7143/14, К/800/55695/14, К/800/23984/14, К/800/64686/13, К/800/7351/14, К/800/20819/15, К/800/33362/14, К/800/6619/15, К/800/1869/14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права.

Так, в оскаржуваному рішенні, суд касаційної інстанції виходив із того, що позивач подав митному органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом. Визначена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 МК. Митний орган не підтвердив належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, при цьому, правильність визначення митної вартості товару позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для її визначення за іншим методом не довів.

Водночас у дев'яти рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, цей суд, виходив із того, що під час здійснення контролю у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, внаслідок чого витребувано додаткові документи. Оскільки витребувані документи митному органу не було надано, або, як зазначено у деяких рішеннях, було надано не в повному обсязі, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що митний орган, прийнявши рішення про визначення митної вартості товару за іншим методом, ніж було задекларовано, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Митниці.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Митницею заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко