Рішення № 58160432, 26.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

26 травня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Шебуєвої В.А.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - АстафєвоїІванни Віталіївни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 р.,

встановила:

у лютому 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в розмірі 981 615 грн. 13 коп., посилаючись на те, що позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання. Оскільки він набув право вимоги за Договором купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 р., укладеним між ним та ПАТ «УкрСиббанк», позивач просив стягнути на його користь вказану заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - Астафєва І.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При зверненні до суду позивач зазначав, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 04.09.2007 р. було укладено Кредитний договір, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 80 000 дол. США на строк до 04.09.2028 р. Того ж дня було укладено додаткові угоди та укладено з ОСОБА_2 Договір порук на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Оскільки позичальник не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання, станом на 09.01.2014 р. утворилась заборгованість в сумі 981 615 грн. 13 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 632 283 грн. 23 коп. та заборгованості по відсоткам - 349 331 грн. 91 коп. Позивач набув право вимоги за даним кредитним договором на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ПАТ «УкрСиббанк» 08.12.2011 р., а тому просив стягнути вказану заборгованість на свою користь з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту передачі права вимоги, розрахунок заборгованості проведено лише з 19.12.2011 р., відсутні первинні документи щодо видачі кредиту, не було додержано умов договору про дострокове стягнення заборгованості.

Такий висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.

Як закріплено в ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як видно з матеріалів справи, відповідач не заперечувала проти факту укладення 04.09.2007 р. Кредитного договору та отримання коштів. В листопаді 2014 р. ОСОБА_1 зверталась до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, однак ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2015 р. позов було залишено без розгляду.

В ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Така заміна здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

08.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який був нотаріально посвідчений (а/с 31 т. 1). В Додатку до Договору зазначено про кредитний договір, укладений 04.09.2007 р. з ОСОБА_1 Перехід права вимоги в такому порядку не вимагав згоди боржника. Тому доводи представника ОСОБА_1 про те, що позивач не має права заявляти вимогу до позичальника про дострокове стягнення заборгованості, є необґрунтованими.

Представником позивача було надано до справи розрахунки, з яких вбачається, що позичальник вносила кошти на погашення тіла кредиту, в зв'язку з чим залишок тіла кредиту становить 79 104, 62 дол. США. Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

23.01.2014 р. позичальнику та поручителю було направлено поштою (рекомендованим листом) вимогу про погашення наявної заборгованості по кредитному договору та зазначено про право нового кредитора вимагати дострокового погашення всієї суми заборгованості з дотриманням умови, зазначеної в п. 12.1 Договору про надання споживчого кредиту (а/с 29 т.1).

Представник ОСОБА_1 при розгляді справи в суді першої інстанції подавала заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на положення ст. 261 ЦК України, оскільки вважала, що заборгованість виникла ще до 19.12.2011 р. Однак вказана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 зверталась 06.11.2012 р. до позивача із заявою про реструктуризацію наявної заборгованості, укладення нового кредитного договору на таких самих умовах (а/с 73 т. 1), 04.04.2014 р. - із заявою про надання розрахунку заборгованості та здійснювала часткове погашення відсотків по кредиту у серпні 2015 р. (а/с107 т.2).

Враховуючи викладене, рішення по справі слід скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Астафєвої ІванниВіталіївни задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити та стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість в сумі 981 615 грн. 13 коп. та судовий збір в сумі 7 673 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий

Судді

№ справи: 754/2835/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4913/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.