Ухвала суду № 58160194, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/5726/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Плішка Д.В.,

представників відповідачів: Сваток І.Г., Михайлюк-Філімонової Є.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року

у справі № 826/18575/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017»

до Міністерства доходів і зборів України,

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» (далі - ТОВ «Комплектсервіс-2017») звернулось в суд з позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язано зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» в Єдиному реєстрі податкових накладних в день їх подання в Єдиний реєстр податкових накладних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ДПІ укладено договори від 06 березня 2013 року № 060320131 та від 05 серпня 2013 року № 22 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Так, позивачем засобами електронного документообігу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних подано податкові накладні від 29 жовтня 2013 року № 67, від 31 жовтня 2013 року № 75, від 31 жовтня 2013 року № 76, від 01 листопада 2013 року № 1, від 05 листопада 2013 року № 8, від 05 листопада 2013 року № 10, від 05 листопада 2013 року № 11, від 08 листопада 2013 року №15, від 12 листопада 2013 року № 20, від 15 листопада 2013 року № 23, від 15 листопада 2013 № 25 та отримано квитанції.

Вказані податкові накладні податковим органом не прийнято.

Фактичною підставою відмови у реєстрації податкових накладних, стали висновки відповідача про те, що виявлено помилки, а саме: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документах, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у податкового органу були відсутні підстави для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон) визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що зазначене в податкових накладних місцезнаходження юридичної особи має відповідати даним, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно даних, які містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням позивача є: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, будинок 5, літера Б, кімната 701-1.

Така ж адреса зазначена позивачем у поданих контролюючому органу засобами електронного документообігу податкових накладених.

З огляду на те, що в податкових накладних, які надсилалися позивачем для реєстрації, місцезнаходження відповідає даним, що містяться в Єдиному державному реєстрі, попередні судові інстанції дійшли юридично правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних позивача та зобов'язання Міністерства доходів і зборів України зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в день їх надходження в Єдиний реєстр податкових накладних.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев М.І. Костенко