Ухвала суду № 58160157, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/37354/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року

у справі №820/2100/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим"

до Харківської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" звернулося до суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

З урахуванням уточнених позовних вимог товариство просило суд:

- скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.10.2014 року №807100001/2014/00106 Харківської митниці Міндоходів.

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування заявленої митної вартості від 22.10.2014 року №807000003/2014/001707/2 Харківської митниці Міндоходів, внаслідок чого була надмірно сплачена сума до державного бюджету у розмірі - 30509,60 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, позов задоволено повністю.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.10.2014 року №807100001/2014/00106 Харківської митниці Міндоходів.

Скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості від 22.10.2014 року №807000003/2014/001707/2 Харківської митниці Міндоходів.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що орган доходів і зборів неправомірно відмовив товариству у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом. Відтак, спірні рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товарів та про оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів є протиправними і з цих підстав підлягають скасуванню.

Не погоджуючись рішеннями судів попередніх інстанцій, Харківська митниця Державної фіскальної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрохим" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та компанією "SABIC SALES EUROPE B.V." укладено контракт №SABIC-PM/6213 від 01.01.2013 року.

На виконання вищевказаного контракту, 21.10.2014 року в Україну за МД №807100001/2014/006019.001 був ввезений товар: полімери етилену у первинних формах: поліетилен нелінійний високого тиску низької щільності у гранилах марки SABIC LD PE 2100TN00 00900-22000 кг., не лінійний питомою густиною 0,920 - 0,923 г/см3. при 23 град. цельсії, без вмісту співполімерів та неорганічних домішок з вмістом етилену не менш 99,2%, хімічно не модифікований, кількість 22000 кг. Торгівельна марка: SABIC. Виробник: SABIC Petrochemicals В.V., Нідерланди.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію (МД) №807100001/2014/006019 від 21.10.2014 року та наступні документи: договір №SABIC-PM/6213 від 01.01.2013 року; Додаток С, Додаткова угода №2 від 31.12.2013 року; Додаток D, Додаткова угода №2 від 04.09.2013 року; Додаток C, Додаткова угода №4 від 09.10.2013 року; Додаток В Додаткова угода №11 від 29.09.2014 року; інвойс №1846060777 від 01.10.2014 року; платіжне доручення №1 від 13.10.2014 року, №2 від 14.10.2014р., №3 від 15.10.2014 року, №4 від 16.10.2014 року, №5 від 17.10.2014 року, №6 від 20.10.2014 року, інвойс №1849026961 від 15.10.2014 року, №1846061562 від 15.10.2014 року, лист від виробника стосовно встановлених цін для ТОВ «Дніпрохим» від 21.10.2014 року; міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 15.10.2014 року, договір №020714 від 02.07.2014 року, довідка про транспортно - експедиційні витрати; сертифікат якості від 15.10.2014 року, декларацію країни відправника MNR 14NL1А3В3822661С84 від 15.10.2014 року з перекладом; лист від виробника стосовно експортної декларації від 21.10.2014 грн.

Проведено консультацію між митним органом та декларантом (повідомлення 427833fa-9273-4cll-aa3b-8027f47f8023), відповідно до вимог статті 57 МК України, митним органом позивачу було запропоновано надати додаткові документи згідно статтей 53, 58 МК України.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Скаржник в касаційну скаргу мотивує тим, що під час митного оформлення цього товару спрацювала система аналізу ризиків за напрямом митної вартості, тому у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Скаржник зазначив, що додатково надані товариством документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

В даній справі приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що під час митного оформлення спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

Наявні у справі дані про проведення консультацій між митним органом та декларантом не містять детальних відомостей про виконання митним органом обов'язку щодо надання належного роз'яснення декларанту неможливості застосування першого-пятого методів визначення митної вартості товару через недостатність наданих ним документів.

Як вбачається з рішення від 22.10.2014 року, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статтей 54, 55, 58 Митного кодексу України, оскільки декларантом повідомлено митницю про неможливість надання всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості на даний момент з проханням прийняти рішення про коригування митної вартості.

Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація ЄАІС ДМСУ по фактам митних оформлень, Рішення про коригування митної вартості за інформацією спрацювання ризику АСАУР: №125000003/2014/000575/2 від 30.09.14 року.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до митного органу з проханням випустити товар, що декларується, у вільний обіг.

04.12.2014 року листом №04/121 позивачем додатково подано документи для перегляду рішення про коригування митної вартість товару. (а.с. 91-109)

15.12.2014 року листом №061/01-12/9102 Харківська митниця Міндоходів відмовила у перегляді рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 22.10.2014 року №807000003/2014/001707/2.

Із аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Таким чином, товариство надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі №820/2100/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді