Ухвала суду № 58160053, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/31420/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

та секретаря: Коби Т.В.,

за участю:

представника позивача - Кофанової Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року

у справі № 808/4700/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Український графіт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ПАТ «Український графіт» звернулося до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2014 року №0000304620, №0000314620.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 25 червня 2014 року №217/28-04-46-20/00196204, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2014 року:

- № 0000304620, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 420 681 грн.;

- № 0000314620, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 990 426 грн. та 495 213 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

18 квітня 2013 року між ТОВ «Газтрейдінвест» та ПАТ «Український графіт» укладено договір постачання природного газу №18/04/13-01 за умовами якого Постачальник зобов'язується надавати у власність Покупцю в 2013 році природний газ, а Покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого газу, на умовах цього договору.

На виконання умов зазначеного договору між сторонами були підписані додаткові угоди від 10 грудня 2013 року №6, від 03 січня 2014 року №7, від 30 січня 2014 року №8, від 21 лютого 2014 року №9.

Дієздатність ТОВ «Газтрейдінвест» підтверджена ліцензією Національної комісії регулювання електроенергетики України серія АВ №527286 від 09 вересня 2010 року - строк дії з 09 вересня 2010 року по 08 вересня 2015 року.

Суди попередніх інстанцій на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли висновку про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме: податкові накладні, акти приймання передачі природного газу, укладеним між позивачем та ТОВ «Газтрейдінвест», акти приймання-передачі природного газу, укладені між позивачем та ТОВ «Газтрейдінвест» та погодженим газотранспортною організацією - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

Транспортування природного газу магістральними трубопроводами від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій відбувалось згідно договору №З/ЗП-12/804/24291/04 від 11 липня 2012 року, укладеним між позивачем та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів позивача здійснювалось відповідно до договору на розподіл природного газу № Т-ПР-11004/804/24456/04 від 10 грудня 2012 року, укладеним з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз».

Факт передачі природного газу від ТОВ «Газтрейдінвест» до позивача підтверджується актом надання послуг з транспортування газу № ЗП000003025 від 31 березня 2014 року в загальній кількості 764,762 тис. м3.

Використання придбаного позивачем природного газу у власній господарській діяльності підтверджується актом про витрати природного газу позивача від 31 березня 2014 року за березень 2014 року в розрізі постачальників, який підписаний представниками позивача та ПАТ «Запоріжгаз».

Розрахунки з контрагентом за поставлений товар відбувалися в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та рахунками на оплату.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних та інших первинних документів в акті перевірки відсутні.

Крім того, судами досліджено, що висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України при включенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за березень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Газтрейдінвест», зроблені виключно на підставі отриманих від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Газтрейдінвест» від 29 квітня 2014 року №1137/22-13/37145536 та за результатами аналізу даних компюьтерних автоматизованих інформаційних систем АІС Податковий блок.

Разом з тим, слід відзначити, що обставини, встановлені в акті перевірки ТОВ «Газтрейдінвест» по взаємовідносинам з ТОВ «Євро-Тек 2011», не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, відповідачем надано не було.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Також, судами попередніх інстанцій досліджено, що відомості стосовно наявності судових вироків щодо посадових осіб ТОВ «Газтрейдінвест» відсутні.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ НВП «Пластополімер» щодо придбання стрижня фторопластового Ф4 Ф 25х410.

На момент укладення позивачем та реалізації вказаного правочину ТОВ НВП «Пластополімер» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи, цивільну дієздатність та було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Виконання позивачем договору із зазначеним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» а саме: рахунком-фактурою №316 від 18 лютого 2014 року, видатковою накладною №ВН-316 від 06 березня 2014 року, податковою накладною №17 від 05 березня 2014 року на загальну суму 1413,97 грн., в т. ч. ПДВ 235,66 грн., прибутковим ордером №16-кап від 11 березня 2014 року та платіжним дорученням №25878 від 05 березня 2014 року.

Зауваження до форми і змісту податкової накладної та інших первинних документів в акті перевірки відсутні.

Судами попередніх судів досліджено, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ НВП «Пластополімер» відповідає вимогам чинного законодавства України, а дії позивача та вказаного контрагента вчинені на виконання договору поставки і направлені на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договору такого виду.

Також, на час здійснення вказаної господарської операції території Автономної республіки Крим не було надано статусу тимчасово окупованої території України відповідно до Закону України №1207-VII від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який набув чинності 27 квітня 2014 року, що свідчить про безпідставність вимог податкового органу в цій частині.

Враховуючи що позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

І відповідно, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо протиправності дій СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів в частині прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення від 08 липня 2014 року №0000304620, №0000314620.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев