Ухвала суду № 58159796, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/800/6217/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 810/5149/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Логістик" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ Логістик" (далі - ТОВ "РМ Логістик") звернулось в суд з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000112204 від 22 січня 2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 грудня 2014 року посадовими особами ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "РМ Логістик" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Софтпро-технолоджі" за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року та з ПМП "Домінанта" за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки, складено акт № 77/22-01/35735621 від 29 грудня 2014 року, яким встановлено порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 422 400,00 грн в т.ч. за липень 2014 року на суму 205 000,00 грн та за серпень 2014 року на суму 217 400,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000112204 від 22 січня 2015 року, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 528 000,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що між ТОВ "Софтпро-технолоджі" (виконавець) та ТОВ "РМ Логістик" (замовник) укладено договір № 140625-1Р від 25 червня 2014 року про надання послуг із прибирання територій, згідно з яким замовник доручає, а виконавець надає йому послуги із прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. М. Залізняка, 5.

Також, 28 липня 2014 року між ПМП "Домінанта" (виконавець) та ТОВ "РМ Логістик" (замовник) укладено договір № 140728 про надання послуг із прибирання територій, згідно з яким замовник доручає, а виконавець надає йому послуги із прибирання території об'єкту, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. М. Залізняка, 5.

На підтвердження реальності вчинення вищевказаних операцій, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, ТОВ "Софтпро-технолоджі" та ПМП "Домінанта" виписані позивачу наступні первинні документи: податкові накладні; виписка з банку; акти здачі-прийому наданих послуг.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до вимог чинного податкового законодавства України.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Акти здачі-прийому наданих послуг містять посилання на відповідні договори, в яких зазначено конкретний вид послуг, із повним змістом та обсягом послуг, які були надані контрагентами позивача.

Крім того, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність відповідачем обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування за вказаними операціями, а відповідно про правомірність віднесення позивачем сум за вказаними господарськими операціями до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на акти перевірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про нездійснення спірних господарської операцій за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 810/5149/15 - без змін.

Cтягнути з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судовий збір в сумі 9 504,00 грн. (девять тисяч п'ятсот чотири гривні) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак