Ухвала суду № 58159681, 07.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 р. Справа № 815/6773/15

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1 судді - ОСОБА_2 судді - ОСОБА_3

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними результатів перевірки та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2015 року № Ф-0031201701, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними результатів перевірки та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2015 року № Ф-0031201701.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року в задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовлено.

ФОП ОСОБА_5 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 09 лютого 2016 року по справі № 815/6773/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 77 ПК України встановлено порядок проведення документальних планових перевірок.

Пунктом 77.1 ст. 77 ПК України встановлено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до п. 77.2 ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_4 було включено до плану - графіку перевірок на 4 квартал 2015 року у зв'язку з наявним ризиком, щодо несплати податків і зборів, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: підприємець здійснює підприємницьку діяльність у орендованих приміщеннях із застосуванням 2-х найманих працівників. У податковій звітності за формою 1-ДФ відображена сума нарахованої (виплаченої) заробітної плати найманим працівникам та сума нарахованого (виплаченого) ПДФО із заробітної плати, але фактично протягом 2012 -2014 років податок з доходів найманих працівників підприємець не перераховував. Відповідно інформації УПФ у Суворовському районі м. Одеси звітність про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого ЄСВ протягом за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року не надавав та страхові внески не сплачував. За період з 01.11.2013 року по 31.12.2014 року до податкових органів також звітність не надавалась та страхові внески не сплачувались.

Отже, у відповідності до вищезазначених положень ПК України, відповідач зобов'язаний був провести документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_4

Пунктом 77.3 ст. 77 ПК України встановлено, що забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 77.6 ст. 77 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

07 жовтня 2015 року відповідач видав наказ № 661 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» на підставі ст. 77 ПК України та ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (а.с. 97).

Відповідно до вказаного наказу відповідачем прийнято рішення провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З матеріалів справи вибачається, що копію наказу від 07.10.2015 року №661 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» відповідно плану-графіку на 4-й квартал 2015 року, в якому зазначено дата початку, підстава, тривалість перевірки, перелік питань, пов'язаних з перевіркою, перевіряємий період та письмове повідомлення від 07.10.2015 року №339/15-54-17-01 було вручено ФОП ОСОБА_4 особисто 13.10.2015 року, що підтверджується його розпискою від 13.10.2015 року та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні (а.с. 97-99). При врученні копії наказу позивачу також було пред'явлено оригінал наказу та повідомлено про необхідність надання документів до перевірки.

Направлення на перевірку ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 23.10.2015 року №320/15-54-17-01 на проведення документальної планової виїзної перевірки з 23 жовтня 2015 року пред'явлено 23.10.2015 року також особисто ФОП ОСОБА_4, про що вчинено запис у направленні (а.с. 100).

З встановлених вище обставин вбачається, що позивач надав згоду на проведення перевірки.

Разом з тим, фактична перевірка підприємця не проводилась, а було проведено обстеження місць здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 в рамках документальної планової виїзної перевірки та складені довідки обстеження за кожним місцем відвідування, у яких зазначено про відмову платника податків та його працівника пред'явити наявні документи, щодо здійснення підприємницької діяльності.

У зв'язку з тим, що станом на 30.10.2015 року позивачем не було надано документи до перевірки, відповідачем рекомендованим листом від 30.10.2015 року №12009/1715-54-17-01 надіслано запропонований перелік документів для надання, щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_5. ОСОБА_6 копію листа з переліком документів було вручено «особисто» позивачу при проведенні обстеження за місцем здійснення діяльності за адресою: м. Одеса, вул. Кримська, 62-А та повідомлено, що у разі не надання документів до перевірки, документи під час перевірки будуть вважатися відсутніми (а.с. 101).

У зв'язку з відмовою позивача надати документи 02.11.2015 року за №249/15-54-17-01 відповідачем було складено акт відмови від надання документів, щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 (а.с. 102).

З підстав ненадання жодного документу до перевірки, рекомендованим листом від 09.11.2015 року за №12522/1715-54-17-01 позивача було повідомлено, що відповідно п.44.6 ст.44 ПК України документи не надані до перевірки (в т.ч. книга обліку доходів) вважаються відсутніми (а.с. 103-104).

За результатами документальної планової виїзної перевірки відповідачем було складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року» №2489/15-54-17-01/НОМЕР_1 від 12.11.2015 року, відповідно до висновку якого, окрім іншого, зокрема встановлено заниження єдиного внеску із сум доходів, виплачених найманим працівникам за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року у сумі 37 750,12 грн. в порушення ч. 2 ст. 6, ст. 7, ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в т.ч. по періодам: за 2011 рік - 9696,00 грн., за 2012 рік - 10648,62 грн., за 2013 рік - 10762,56 грн., за 2014 рік - 6442,94 грн. (а.с. 107-126).

12 листопада 2015 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0031201701 про сплату ФОП ОСОБА_4 суму недоїмки зі сплати внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 750,12 грн. (а.с. 129).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вищий адміністративний суд України в постанові № К/800/29102/13 від 19.12.2013 року зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, оскільки наказ від 07.10.2015 року №661 виданий відповідачем у відповідності до положень законодавства України, а також те, що позивач фактично допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки на підставі даного наказу, а отже не використав своє право не допуску посадових осіб до проведення перевірки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання результатів перевірки, викладених в акті відповідача від 12.11.2015 року № 2489/15-54-17-01 /НОМЕР_1 протиправними.

Крім того, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.3 статті 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Таким чином, відповідно до положень ПК України контролюючий орган, у разі виявлення в ході перевірки порушення платником податків вимог законодавства, зобов'язаний скласти акт та відобразити у ньому виявлені порушення.

Аналогічні положення щодо обов'язку контролюючого органу скласти акт перевірки та порядок його складання закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 року за №34/18772.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, і документом, на підставі якого приймається податкове повідомлення-рішення, а тому оцінка акта, в тому числі і оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження податкового повідомлення-рішення. Складання акта перевірки відповідно до п. 86.3 ст. 86 Кодексу відноситься до компетенції податкового органу, що провів перевірку.

Як вибачається з матеріалів справи, Позивач звертався зі скаргою на протиправні, на його думку, дії працівників ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до прокуратури Суворовського району м. Одеси Одеської області (а.с. 34).

За результатами розгляду означеної скарги ГУ ДФС в Одеській області надані відповіді, у яких зазначено, що права платника податку не були порушені (а.с. 91-93, 156-157).

Як вже зазначалося раніше, в ході перевірки, проведеної на підставі наказу від 07.10.2015 року №661, відповідач дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_4 положень податкового законодавства, про що склав акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року» №2489/15-54-17-01/НОМЕР_1 від 12.11.2015 року.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач склав акт № 2489/15-54-17-01/НОМЕР_1 від 12.11.2015 року в межах компетенції та у відповідності до положень законодавства України та підстави для визнання протиправними результатів перевірки, викладених в цьому акті, відсутні.

Стосовно позовної вимоги визнати протиправною вимогу відповідача щодо сплати боргу (недоїмки) від 12.11.2015 року № Ф-0031201701, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавству.

Згідно ч. 8 ст.9 Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 4 статті 8 Закону визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У зв'язку з набранням чинності Закону України від 04.07.2013 року №406-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» з 01.10.2013 року адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюють органи Міністерства доходів і зборів України.

Так, відповідно до ч. 1 ст.25 Закону, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.4, ч.5 ст.25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску за перевіряємий період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року із сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору встановлено не нарахування єдиного внеску із сум заробітної плати за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року у сумі 37 750,12 грн., в т.ч. по періодам: за 2011 рік - 9696,00 грн., за 2012 рік - 10648,62 грн., за 2013 рік - 10762,56 грн., за 2014 рік - 6442,94 грн., чим позивачем порушено ч. 2 ст. 6, ст. 7, ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

У суді першої інстанції позивач визнав встановлені у акті порушення щодо не нарахування ним єдиного внеску із сум заробітної плати нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору та зазначив, що був юридично необізнаний щодо встановленого законодавством обов'язку.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 3, 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу при її сплату.

На виконання вищевикладених вимог чинного законодавства, контролюючим органом на суму податкового боргу (недоїмки) зі сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37 750,12 грн. була сформована податкова вимога №Ф-0031201701 від 12.11.2015 року, яка булла отримана позивачем 18.11.2015 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання протиправними результатів перевірки та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2015 року № Ф-0031201701 належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 815/6773/15, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 суддя ОСОБА_3