Постанова № 58159571, 31.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р. Справа № 820/710/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 820/710/16

за позовом ОСОБА_3

до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати Наказ №243 від 03.12.2015 року Красноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №000911702 від 22.01.2016 року.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що зазначені рішення неправомірними, необґрунтованими та безпідставними через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі № 820/710/16 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Південної обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підставі п.п.78.1.1 та п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України Красноградською ОДПІ було винесено наказ від 03 грудня 2015 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питання отримання доходів у вигляді додаткового блага за ознакою 126, що підлягають обовязковому декларуванню за 2013 рік. (а.с.65-67)

Даний наказ 04.12.2015 року разом з повідомленням було направлено на адресу позивача. (а.с.60)

Відповідно до повідомлення «Укрпошти» конверт з наказом повернувся до ДПІ через закінчення терміну зберігання.

З 15.12.2015 року по 17.12.2015 року Відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої було складено акт №174/20-16-17/292840047 від 24.12.2015 року, яким встановлено порушення п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України. (ас.с12-25)

На підставі вказаного акту перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення №0000911702 від 22.01.2016 року, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 68465,69 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17116,42 грн. (а.с.29)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення норм законодавства, позивач не включив до сукупного оподатковуваного доходу доходів у вигляді додаткового блага від юридичної особи та не сплатив податок з доходів фізичних осіб з таких доходів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно п.п.78.1.1 та п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; 78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було не подано податкову декларацію за 2013 рік. (а.с.24)

Відповідно до п.п.79.1, 79.2, 79.3 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що перевірку щодо позивача було проведено на підставі та у межах чинного законодавства.

Разом з тим, на підставі вказаного акту перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення №0000911702 від 22.01.2016 року, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 68465,69 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17116,42 грн.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення послугував висновок ДПІ про порушення податкового законодавства, зроблений на підставі даних, отриманих від ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», про що свідчать про анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором на загальну суму 405438,17 грн. і яку було включено банком до декларації 1-ДФ.

Згідно з п.п. д п.п. 164.2.17, п. 164.2, ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду у якому такий борг було анульовано (прощено), боржник самостійно сплачує податок з таких доходів і відображає їх у річній Податковій декларації.

Додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу) (п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України)

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа дирекції ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» від 11.02.2016 року №114-21-0-00/92 позивачу анульовано (прощено) заборгованість у розмірі, що загалом складає еквівалент 194 068,05 грн., у тому числі за: сумою основоного боргу 0,00 грн., нарахованими відсотками 175 961,22 грн., розрахована пеня і штрафи за порушення строків повернення заборгованості з кредитним договором 18 106,83 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що прощені позивачу нараховані відсотки, пеня та штраф не є його доходом та додатковим благом, оскільки їх нарахування є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованих відсотків, пені та штрафу не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати їх, так і не стягувати. Нараховані відсотки, пеня та штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту164.2 статті 164 ПК.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Красноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №000911702 від 22.01.2016 року є таким, що прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на встановлені обставини та викладені висновки, колегія суддів вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції ухваленою з порушенням вищеназваної правової норми, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 820/710/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Красноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №000911702 від 22.01.2016 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до Південної обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №000911702 від 22.01.2016 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови виготовлений 06.06.2016 р.