Ухвала суду № 58159426, 31.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р.Справа № 818/96/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016р. по справі № 818/96/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає в затримці виплати ОСОБА_1 коштів по виконавчому листу від 28.08.2013 р. у справі № 6а/577/97/13 Конотопського міськрайонного суду Сумської області, та зобовязати Державну казначейську службу України здійснити виплату ОСОБА_1 по виконавчому листу від 28.08.2013 р. у справі № 6а/577/97/13 Конотопського міськрайонного суду Сумської області з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.10.2013 р. він звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 р. у справі № 6а/577/97/13 про стягнення на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2150,00 грн. При цьому сума коштів в розмірі 2150,00 грн. не перерахована позивачу у строк, визначений ч. 4 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що порушує його право на отримання зазначеної допомоги.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 суми коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 р. у справі № 6а/577/97/13. В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Державна казначейська служба України, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на належних та допустимих доказах, прийнято з порушенням норм права, неповним з`ясуванням обставин, що мають істотне значення по справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_2 Казначейство може здійснити лише після виконання інших виконавчих документів. Виконання рішення поза чергою є неможливим, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж позивач. Посилається на те, що питання передбачення коштів на певну мету у Законі про Державний бюджет України віднесено виключно до прерогативи Верховної Ради України, а не Казначейства. Зазначає, що Казначейство не може вплинути на те, скільки коштів буде виділено на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 у відповідному році. Посилається на рішення ЄСПЛ, згідно якого, строк виконання рішення у два роки та 7 місяців не є занадто довгим терміном, щоб становити підставу для обґрунтованості скарги за ст. 6 параграф 1 Конвенції. В апеляційній скарзі зазначає щодо недостатності призначень за Програмою для погашення заборгованості за поданими судовими рішеннями та наявність сформованої черги, в наслідок чого Казначейство позбавлено виконати виконавчий лист за судовим рішенням в строк з обєктивних причин.

ОСОБА_1 подав письмове заперечення, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року без змін.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В частині відмови в позові постанова не оскаржена.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2010 р., зміненим Апеляційним судом Сумської області, зобовязано Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених виплат.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 р. змінено спосіб виконання вказаного рішення суду, а саме ухвалено стягнути з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік у розмірі 2150,00 грн.

28.10.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про примусове виконання виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 р. у справі № 6а/577/97/13 (а.с.10).

08.06.2014 р., 01.04.2015 р., 08.12.2015 р. позивач звертався до Державної казначейської служби України з запитом, в якому просив надати інформацію про дату виплати належних йому коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 р. у справі № 6а/577/97/13.

Листами від 19.05.2015 р. та від 18.12.2015 р. Державна казначейська служба України повідомляла позивача, що після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, до виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області, виданого 22.11.2013 р. у справі № 6а/577/97/13 від 28.08.2013 р., Державною казначейською службою України будуть вжиті заходи щодо перерахування коштів на рахунок позивача.

Фактичні обставини справи визнаються сторонами.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову виходячи з таких підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі ОСОБА_3).

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Також вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Положеннями ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаним, що підтверджується листами Державної казначейської служби України від 19.05.2015 р. № 5-13/747-14818 та від 18.12.2015 р. № 5-13/4217-32166, в яких зазначено, що виконавчий лист від 28.08.2013 р. буде виконаний Державною казначейською службою України після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше.

Тобто на даний час рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області залишається не виконаним більше двох років.

Положеннями ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 р. (далі Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Згідно статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року). Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод"). У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Гордєєви і Гурбик проти України" від 17 січня 2006 року зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років вжити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, відповідно до правової позиції Європейського суду, у тому числі у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що відповідач у справі не надав суду жодних доказів на підтвердження своєї позиції та не довів правомірності своїх дій, з урахуванням того, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, то бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області є протиправною, у звязку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України, що полягає у затримці виплати ОСОБА_1 коштів по виконавчому листу від 28.08.2013 р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідач в даному випадку, як субєкт владних повноважень, державний орган, уособлює собою державу, яку представляє у спірних відносинах. Держава не може посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання обовязку, а відповідно невиконання такого обовязку не може вважатися правомірним. При цьому суд розглядає справу та встановлює бездіяльність не конкретних посадових осіб, а державного органу, якій представляє державу у публічних відносинах.

Таким чином, посилання позивача на брак коштів, як наслідок черговість не можуть бути підставою відмови у позові та правомірності невиконання рішення суду.

Теж стосується обґрунтувань відповідача з посиланням на вчинення дій у відповідності до норм Бюджетного кодексу, бюджетну програму, Закони Про державний бюджет, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників. Оскільки невиконання рішення суду в межах зазначених нормативних документів обумовлено саме відсутністю коштів.

Сам факт невиконання державою рішення суду за відсутністю коштів свідчить про протиправність невиконання.

Щодо посилань на рішення ЕСПЛ, то суд вважає, що до даного спору необхідно застосовувати саме рішення «Кечко проти України».

В рішенні по справі «Крапивницький проти України», ЕСПЛ вирішуючи спір на користь держави зазначив наступне .

«Зі свого боку заявник підтверджує факт виконання рішення Житомирського районного суду від 19.11.1998 року. Але він наполягає на тому, що процедура виконання вищезгаданого судового рішення була занадто довгою.

Відповідно до прецедентної практики Суд нагадує, що заявник, який отримує на внутрішньому рівні відшкодування шкоди за заявлене порушення Конвенції, більше не може вважатися "жертвою" порушення прав, передбачених Конвенцією, з боку однієї із договірних сторін ("Екле проти Німеччини" від 15.07.1982 року, серія А "51, стор. 30, § 66).

У цьому випадку Суд зауважує, що рішення Житомирського районного суду від 19.11.1998 року було повністю виконано і сума, визначена вищезгаданим судовим рішенням, була виплачена заявнику 8 червня 2001 року. Крім того, стосовно скарження заявника на надмірну тривалість виконання вищезгаданого рішення, Суд вважає, що приймаючи до уваги факти справи та загальну тривалість процедури загалом, два роки та сім місяців, ця тривалість не розглядатиметься яка така, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 § 1 Конвенції.

У звязку з вищенаведеним Суд вважає, що у розумінні статті 34 Конвенції заявник не може вважатися "жертвою" порушення прав щодо виконання рішення суду, оскільки воно було виконане під час подачі заяви до Суду.»

В даному ж спорі рішення суду не є виконаним.

Щодо інших вимог, які не задоволені судом, то апеляційна скарга не містить доводів неправомірності рішення суду, в скарзі відповідач вказує лише щодо неправомірності рішення в частині задоволення позову, а позивачем в цій частині постанова не оскаржена.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016р. по справі № 818/96/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2016 р.