Ухвала суду № 58159370, 01.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/53/14

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року по справі за позовом приватного підприємства "Галич" до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про скасування акта, приписів, протоколів та постанов, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2014 року приватне підприємство "Галич" звернулось до суду з позовом до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 27.02.2014р. (т.1 а.с. 157) просило:

- визнати неправомірними дії інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області зі складання ОСОБА_1 перевірки, протоколів та приписів №271, 272 від 23.12.2013р. відносно правопорушень позивача у сфері містобудування;

- скасувати постанову №1-7/14-7-14 від 08.01.2014р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанову №2-7/14-8-14 від 08.01.2014р. про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позову зазначалося, що проведення відповідачем позапланової перевірки не відповідає вимогам законодавства, як і отримані за наслідками перевірки дані та складені в подальшому приписи та протоколи про адміністративне правопорушення. Крім того, позивач зазначив, що згідно ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" притягнення до відповідальності можливе лише протягом 6 місяців з дня виявлення правопорушення але не пізніше як через три роки з дня його вчинення, в той самий час як автостоянка за адресою пр. Корабелів 18, у м.Миколаєві функціонує з 2005 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано приписи № 271, 272 від 23.12.2013р.

Визнано протиправними та скасовано постанови № 1-7/14-7-14 та № 2-7/14-8-14 від 08.01.2014р.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У звязку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року прийнято відмову приватного підприємства "Галич" від частини позовних вимог щодо визнання неправомірними дії відповідача зі складання ОСОБА_1 перевірки, протоколів та приписів. Провадження по справі в цій частині закрито.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року апеляційну скаргу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області залишено без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 року ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судова колегія суду апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановила, що з урахуванням заяви ПП «Галич» про зміну позовних вимог від 12.03.2014 року (а.с.157), останній просив суд визнати неправомірними дії інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області зі складання ОСОБА_1 перевірки, протоколів та приписів №271, 272 від 23.12.2013р. відносно правопорушень позивача у сфері містобудування та скасувати постанови №1-7/14-7-14 від 08.01.2014р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та постанови №2-7/14-8-14 від 08.01.2014р. про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, 16.09.2015 року ПП «Галич» згідно заяви за вх.. №13025 відмовилось від позову в частині визнання неправомірними дії інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області зі складання ОСОБА_1 перевірки, протоколів та приписів №271, 272 від 23.12.2013р. №1015 відносно правопорушень позивача у сфері містобудування (а.с.288).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 року провадження по справі в цій частині закрито, зазначена ухвала сторонами не оскаржувалась та є чинною на сьогоднішній день.

З урахуванням викладеного предметом спору є законність винесення постанов №1-7/14-7-14 від 08.01.2014р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014р. про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин у інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області не було повноважень щодо накладення штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України № 439/2011 від 08 квітня 2011 року, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну інспекцію архітектурно-будівельного контролю, яка затверджена Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011, Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 листопада 2012 року № 187 «Про уповноваження територіальних органів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)» уповноважено керівників територіальних органів та їх заступників від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України здійснювати розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності.

З огляду на викладене, вказаний наказ на момент розгляду справи про правопорушення був чинним.

Повноваження посадових осіб Інспекції складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону встановлені пунктом 2 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтею 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», підпунктом 2 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Повноваження посадових осіб Інспекції видавати обов'язкові до виконання приписи встановлені частиною 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пунктами 3 та 9 частини 4 статті 41 зазначеного Закону та підпунктом 3 пункту 11 Порядку № 553 передбачено, що посадові особи Інспекції мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

- усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин до повноважень апелянта, а саме Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, входило таке право як накладення штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду Україні від 14.04.2016 року по зазначеній справі.

Щодо наявності складу адміністративного правопорушення у сфері містобудівної діяльності судова колегія вважає зазначити наступне.

Відповідно до п.11. ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

З матеріалів справи встановлено, що експлуатація автостоянки розпочалась в 2005 році граничний термін покладення відповідальності - 2008 рік.

Спорудження (зведення) тимчасової споруди було розпочато в 2009 році і відповідачем було зафіксованои обидва факти (експлуатація автостоянки та зведення тимчасової споруди) 12.07.2010 року під час перевірки ПП "Галич" співробітниками ДАБІ вперше.

За результатами перевірки було складено ОСОБА_1 перевірки №45-Д від 12.07.2010р., в якому зафіксовано факт будівництва навісів розміром в плані 12х5 та 4х4 метри без відповідного дозвілу ДАБК, при цьому відповідачем не було вжито жодних заходів реагування або притягнення позивача до відповідальності.

Спорудження цих тимачасових споруд здійснювалось під час дії переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджений Постановою КМУ від 30.09.2009 року № 1104.

Згідно п.24 Переліку зведення тимчасових будівель та споруд, у тому числі контейнерного типу, без улаштування фундаментів.

Згідно п.25. Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого Постановою КМ України від 30.09.2009р., № 1104 "Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт" (в ред. діючої на момент початку будівництва) улаштування малих архітектурних форм, пристроїв вуличної реклами з легких конструкцій без улаштування фундаментів - відбувається без дозволу.

Згідно ч.4.ст.15 Закону України, від 06.09.2005р., № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів", єдиним документом, що дає право на функціонування автостоянки є дозвіл.

Відповідно до п. 1.6.2.1 Положення про порядок надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд (у сфері послуг), автостоянки є об'єктом сфери послуг, а не будівлями.

Згідно п. 2 Положення не передбачено для отримання дозволу подання документів про введення автостоянки в експлуатацію. Єдиним документом, що вимагається від власників автостоянок є документ про право користування земельною ділянкою.

Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Апелянт посилається на думку експерта ОСОБА_2, викладену в листі від 05.03.2014 року і зазначає, що оскільки тимчасова споруда за своїми зовнішними розмірами є більшою за 30 м2 то така споруда не може вважатись тимчасовою.

Однак, згідно технічного висновку №25.02.2014р. про результати обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій автостоянки з розміщенням КПП (тимчасових споруд) поблизу житлового будинку №18 по пр.Корабелів в м.Миколаєві експерта ОСОБА_3, який має відповідну кваліфікацію, зазначено що споруди на автостоянці відносяться до тимчасових, виконані з полегшених конструкцій і встановлені без улаштування фундаментів.

Згідно до ч.2 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п.1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011р. № 244, тимчасова споруда має аналогічне визначення, що зазначено в Законі.

Разом з тим, відповідно до ч.2 п.2 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року, тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей, павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру, або не мати такого приміщення.

Згідно висновку експерта ОСОБА_3 зазначаєтсья, що предметом дослідження були три тимчасові споруди, кожна з яких площею становить менше 30 м2. Зазначене також підтверджується проектом, за яким здійснюється спорудження об'єкта.

При цьому, доки спорудження не завершене, що не заперечується сторонами по справі, не можливо встановити остаточний розмір та кількість тимчасових споруд, що зводяться.

Якщо фактично об'єкт є незавершеним, то про його розміри та функціональні особливості можна говорити лише по проектному рішенню, яке було затверджене в листопаді 2013 року.

Крім того згідно п.2.1. Правил пожежної безпеки на ринках України, затверджених Наказом МНС України від 17.01.2005р. №30 павільйон це торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, який призначається для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщується в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.

Згідно розділу 3 Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої Наказом Держкомстату України від 24.10.2005 №327 павільйон це різновид об'єкта роздрібної торгівлі, який розташований в споруді легкого, некапітального будівництва з невеликою торговою залою і допоміжними приміщеннями .

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем порушено строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності та враховуючи те, що будівля є тимчасовою спорудою, судова колегія вважає доводи апелянта, що для її будівництва необхідно мати затверджену проектну документацію державних стандартів, норм і правил, після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт не обґрунтованими.

З огляду на зазначене судова колегія суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області безпідставно прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафу, а тому позовні вимоги обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки вмотивовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року в частині скасування постанов інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №1-7/14-7-14 від 08.01.2014р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014р. про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст постанови складено та підписано 06.06.2016 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик