Ухвала суду № 58159364, 01.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4045/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09.11.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.10.2015р. №0001132202 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 75000грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентом дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Твердження відповідача про безтоварність спірних операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими первинними документами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2016р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, з 28.09.2015р. по 06.10.2015р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Нік Нафта» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальниками за листопад, грудень 2014р., квітень, травень, червень 2015р. та правомірності формування податкових зобовязань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у постачальників ТОВ «Нік Нафта» за листопад, грудень 2014р., квітень, травень, червень 2015р., формування витрат і доходів, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування за листопад, грудень 2014р., квітень, травень, червень 2015р. За результатами перевірки складений акт №2034/14-02-2201/3835 від 13.10.2015р., яким встановлено порушення п.198.1., п.198.2., п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 50000грн. за січень 2015р. /т.1 арк. 15-90/.

Листом від 27.10.2015р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва були внесені зміни до вказаного акту перевірки, згідно яких встановлено порушення п.198.1., п.198.2., п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 50000грн. за квітень 2015р. /т.1 а.с.91-100/

На підставі чого винесеного податкове повідомлення-рішення від 27.10.2015р. №0001132202 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 50000грн. та за штрафними санкціями у сумі 25000грн. /т.1 а.с.13/

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2014р. ТОВ «Нік-Нафта» був укладений договір №0081 про надання юридичних послуг з ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій». /т2. а.с.117/

30.12.2014р. ТОВ «Нік Нафта» та ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій» підписали акт здачі-прийому (надання послуг) №93, відповідно до якого позивач прийняв від контрагента-постачальника юридичні послуги на суму 300000грн., у тому числі ПДВ на суму 50000грн. /т2. а.с.120/

ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій» видало на адресу позивача податкову накладну №93 від 30.12.2014р. на суму податку на додану вартість в розмірі 50000грн. (т.1 а.с.150)

Зазначену суму податку на додану вартість ТОВ «НІК-НАФТА» врахувало у власному податкову обліку в якості податкового кредиту.

ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва зазначає, що завищення ТОВ «Нік-Нафта» задекларованого податкового кредиту було сформоване шляхом включення до податкового кредиту суми податку на підставі податкової накладної без надання документів, які засвідчують факт реального здійснення таких господарських операцій між двома фірмами, зокрема видаткові та податкові накладні, облікові регістри не містять по суті інформації, яка б свідчила про фактичне наданні юридичних послуг. Позивачем на запит перевіряючого не були надані документи, які підтверджують реальність угоди між позивачем та ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій».

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками податкової інспекції про нереальність спірних операцій позивача з контрагентом ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій» виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобовязані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, повязаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На вимогу суду, позивачем також не надано будь-яких підтверджень економічної доцільності здійснених господарських операцій.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ніякої господарської операції з купівлі юридичних послуг не відбувалося, а позивачем лише було штучно завищено свій податковий кредит на 50000грн. на підставі документів, спеціально складених для цього. Суд прийшов до таких висновків на підставі наступного:

- на час проведення перевірки у позивача, окрім податкової накладної та акту виконаних робіт, були відсутні будь-які інші документи щодо проведення зазначеної операції. Звіт про надані юридичні послуги /т.2 а.с.121/ було надано лише в судове засідання, до цього часу податківцям не надавався, та позивач не посилався на його існування;

- зміст договору про надання юридичних послуг від 20.11.2014р. та акт здачі-прийому робіт носить загально-абстрактний характер, з якого неможливо зрозуміти, про які саме послуги домовлялися сторони та які послуги фактично були надані;

- наданий в судове засідання Звіт, також не може обґрунтувати виконання ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій» конкретних юридичних послуг, оскільки судові справи, на які в ньому зроблені посилання (адміністративні справи №814/2725/14 та №814/1242/14) не співпадають з періодом дії зазначеного договору ні за часом подання позову, ні за часом завершення судового процесу: дія договору 20.11.2014 р. 30.12.2014р., а позов по адміністративній справі №814/2725/14 подано 09.09.2014р., постанову суду першої інстанції 20.01.2015р., по справі №814/1242/14 судом першої інстанції було закінчено розгляд ще у травні 2014 р.;

- ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій» не знаходиться за своїм місцезнаходженням, має у своєму штаті всього одну особу - директора, який має середньо освіту, не має юридичної освіти, з 1994 р. зловживає спиртними напоями, та підприємство віднесено податковим органом до ризикованого платника податків;

- розрахунки між ТОВ «Нік-Нафта» та ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій» здійснювались у готівковій формі, що вказує на неприродний характер взаємовідносин. Походження 300000грн. готівки у ТОВ «Нік-Нафта» ніяким чином не пояснено. Видаткові касові ордери №3 та №4 про отримання ТОВ «Лідер інноваційних торгових операцій» 280000грн. є сумнівними документами, та не можуть бути доказами здійснення розрахунків між підприємствами. /т.2 а.с.35/

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-Нафта» залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія