Ухвала суду № 58158017, 02.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13603/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаряТкачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Технологія» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0001512202 від 06.03.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж Технологія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд:

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.03.2015 року №0001512202 на загальну суму 303 486,00грн. (за основним платежем - 202 324,00грн., штрафні санкції - 101 162,00грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, подало апеляційну скаргу, в якій податковий орган просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного відмовити.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що податковий орган, не врахував те, що документи, на відсутність яких він посилався в акті перевірки, не були обєктом перевірки, крім того згідно листа товариства від 29.12.2014 року за вих.№270 всі запитувані документи були надіслані ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 05.02.2015 року №257, виданого ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків, згідно із ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, ст.82 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Монтаж Технологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з TOB «Чиста Вода СП» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складений акт від 17.02.2015 року №175/26-54-22-02/37897189 (надалі акт перевірки).

В період з 05.02.2015 року по 11.02.2015 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Монтаж Технологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з TOB «ЧИСТА ВОДА СП» за період з 01.09.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої було складено ОСОБА_2 № 175/26-54-22-02/37897189 від 17.02.2015 року.

24.02.2015 року TOB «Монтаж Технологія» було подано заперечення на ОСОБА_2 перевірки № 175/26-54-22-02/37897189 від 17.02.2015 року та додаткові документи на які вказував податковий орган та які на думку податкового органу не були надані до перевірки, арк.9 ОСОБА_2 (рахунки-фактури, сертифікати відповідності товару, товарно-транспортні накладні).

10.03.2015 року TOB «Монтаж Технологія» отримало від ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва лист відповідь від 03.03.2015 року №4050/10/26-54-22-02, яким висновки за результатами перевірки, викладені в ОСОБА_2 залишили без змін, а заперечення TOB «Монтаж Технологія» без задоволення.

10.03.2015 року TOB «Монтаж Технологія» отримало від ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києва податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року №0001512202 за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.2 п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу від 02.12.2010р. №2755-VI (змінами та доповненнями).

Також контролюючим органом встановлено неможливість віднесення TOB «Монтаж Технологія» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в податковій декларації з податку на прибуток у 2014 році суму у розмірі 1 011 620,16 грн. за рахунок взаємовідносин у вересні 2014 року з TOB « Чиста Вода СП».

17.03.2015 року TOB «Монтаж Технологія» подано первинну скаргу на податкове повідомлення рішення №0001512202 від 06.03.2015 року.

Рішенням від 08.05.2015 року №7595/10/26-15-10-08-16 ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.03.2015 року №0001512202, а скарга TOB «Монтаж Технологія» без задоволення.

25.05.2015 року TOB «Монтаж Технологія» подано скаргу на податкове повідомлення рішення №0001512202 від 06.03.2015 року та рішення ГУ ДФС у м. Києві до ДФС України.

Рішенням від 12.06.2015 року №12230/6/99-99-10-01-01-25 ДФС України залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.03.2015 року №0001512202, та рішення прийняте за розглядом первинної скарги.

В апеляційній скарзі податковий орган посилається на відсутність рахунків-фактури, товарно-транспортних накладних, документів щодо перевізника та платника за перевезенням товару, інформація та документи щодо зберігання товару, матеріально-відповідальних осіб за зберігання товару.

З даного приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає слідуюче.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2015 року № К/800/10347/14.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за №1333/20071, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Отже, системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 звернув увагу судів на те, що належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, посилання податкового органу на нереальність операцій між ТОВ «Монтаж Технологія» та ТОВ «Чиста Вода СП» спростовуються наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2013 року між TOB «Монтаж Технологія», як Покупцем та TOB «Чиста Вода СП» (Продавець/Постачальник) було укладено Договір поставки №СПМТ012 (далі - Договір), за умовами якого, Продавець/Постачальник зобов'язався передати Покупцеві товар, а Покупець в свою чергу зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.

Відповідно умов Договору асортимент та загальна кількість товару та ціна визначається у рахунках-фактурах Умови постачання продукції - само вивіз.

Оплата - безготівковий розрахунок на підставі виставлених рахунків-фактур на кожну партію товару.

Так, в вересні місяці 2014 року Продавцем/Постачальником було виставлено Позивачу такі рахунки:

- №41 від 01.09.2014р. на загальну суму 194 029,28грн.

- №49 від 03.09.2014р. на загальну суму 218 986,76грн. №54 від 08.09.2014р. на загальну суму 66 754,33грн. №61 від 12.09.2014р. на загальну суму 162 202,96грн. №62 від 16.09.2014р. на загальну суму 476 676,38грн. №63 від 17.09.2014р. на загальну суму 15 158,16грн. №64 від 26.09.2014р. на загальну суму 265 791,83грн.

на загальну суму 1 213 944,18грн. (в тому числі НДС - 202 324,03грн.). Відповідно до видаткових накладних:

- №136 від 01.09.2014р. на загальну суму 194 029,28грн.

- №137 від 03.09.2014р. на загальну суму 218 986,76грн.

- №142 від 08.09.2014р. на загальну суму 66 754,33грн.

- №143 від 12.09.2014р. на загальну суму 162 202,96грн. №146 від 16.09.2014р. на загальну суму 476 676,38грн. №150 від 17.09.2014р. на загальну суму 15 158,16грн.

- №155 від 26.09.2014р. на загальну суму 265 791,83грн.

в період з 01.09.2014р. по 26.09.2014р. TOB «Чиста Вода СП» відпустило TOB «Монтаж Технологія» товар на загальну суму 1 213 944,18грн. (в тому числі НДС - 202 324,03грн.)

На виконання умов Договору в вересні місяці 2014 року Позивач сплатив TOB «Чиста Вода СП» грошові кошти в сумі 1 213 944,18 що підтверджується такими банківськими виписками:

- №260 від 03.09.2014р. на суму 250 000,00грн;

- №271 від 12.09.2014р. на суму 150 000,00грн;

- №274 від 17.09.2014р. на суму 642 800,00грн;

- №473 від 22.09.2014р. на суму 11 539,86,00грн;

- №285 від 26.09.2014р. на суму 200 000,00грн;

- №291 від 30.09.2014р. на суму 100 000,00грн;

В свою чергу TOB «Чиста Вода СП» виписало TOB «Монтаж Технологія» податкові накладні на підставі яких TOB «року» і було сформовано податковий кредит в вересні місяці 2014 року на суму 202 324,03грн..

Крім того, поставка товару підтверджується таким товарно-транспортними накладними за вересень 2014 року:

№01/09 від 01.09.2014р.;

№03/09 від 03.09.2014р.;

№08/09 від 08.09.2014р.;

№12/09 від 12.09.2014р.;

№16/09 від 16.09.2014р.;

№17/09 від 17.09.2014р.;

№26/09 від 26.09.2014р.;

Щодо твердження податкового органу про те, що «до перевірки не надано рахунків-фактур та сертифікатів відповідності на товар, також не надано товарно-транспортні накладні та документи щодо перевізника», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є хибними та не відповідають дійсності, оскільки на запит податкового органу від 18.12.2014 року TOB «Монтаж Технологія» надало пояснення та всі первинні та бухгалтерські документи, що не заперечується самим податковим органом та про що зазначено в ОСОБА_2 на сторінці 1.

Так до податкового органу були надані: договір;податкові накладні; розрахунок-коригувань до податкової; видаткові накладні; рахунки-фактури;товарно-транспортні накладні; банківські виписки; оборотно-сальдові відомості.

Колегія суддів наголошує, що надання до податкового органу вищевказаних документів підтверджується листом TOB «Монтаж Технологія» від 29.12.2014 року №270 (а.с. 108), що був наданий на запит ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковим органом при здійсненні перевірки та розгляду заперечення на акт перевірки не надано правової оцінки поданим документам та інформації що в них міститься, проігноровані надані рахунки та товарно-транспортні документи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в запиті податкового органу не було вимоги щодо надання сертифікатів відповідностей, тому дані сертифікати були надані до заперечення. Податковий орган розглянувши заперечення, в своєму листі від 03.03.2015 року №4050/10/26-54-22-02 зазначив, що TOB «Монтаж Технологія» подало сертифікати відповідності, товарно-транспортні накладні, рахунки, але дані документи знову не були взяті до уваги податковим органом.

Так, Вищим адміністративним судом України, визначено, що «документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».

Отже, не подання до перевірки сертифікатів відповідності на товар не дає податковому органу підстав вважати господарські операції TOB «Монтаж Технологія» з TOB «Чиста Вода СП» нікчемними, крім того, що дані сертифікати були подані під час додаткової перевірки при розгляді заперечення на акт.

Щодо тверджень податкового органу про те, що TOB «ЧИСТА ВОДА СП» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, колегія суддів зазначає, що крім того, що з даного приводу відсутні будь-які судові рішення та вироки, податковим органом навіть не проводилась зустрічна звірка контрагента.

Не менш важливим, на думку суду апеляційної інстанції є те, що в ОСОБА_2 перевірки № 175/26-54-22-02/37897189 від 17.02.2015року не має жодного зауваження щодо правильності здійснення бухгалтерського, фінансового та податкового обліку як TOB «Монтаж Технологія», так і його контрагента - TOB «Чиста Вода СП». Навпаки, податковий орган підтверджує, що відповідно до бази даних TOB «Чиста Вода СП» зареєструвало виписані TOB «Монтаж технологія» у вересні 2014 року податкові накладні, крім того, податковим органом проаналізовано ланцюг постачання товару та виявлено, що товар, який поставлявся на адресу TOB «Монтаж Технологія», TOB «чиста Вода СП» купувало у ПП «Флеш», яке в свою чергу є імпортером цього товару (арк..9 ОСОБА_2).

Отже, колегія суддів зазначає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, оскільки відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України саме податкова накладна, а не рахунок та сертифікат відповідності товару є документом на підставі якого TOB «Монтаж Технологія», має право сформувати податковий кредит, крім того, всі надані до перевірки первинні документи відповідали вимогам Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», мали обов'язкові реквізити, були підписані уповноваженою особою, податкові накладні TOB «Чиста Вода СП» за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними видаткових накладних на підставі яких було отримано товар. Також, TOB «Чиста Вода СП», на момент вчинення господарських операцій та видачі податкових накладних було зареєстровано як платник ПДВ.

Таким чином отримавши від TOB «Чиста Вода СП» податкові накладні TOB «Монтаж Технологія» мало законне право віднести суми податку до податкового кредиту.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2016 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

ОСОБА_2

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

ОСОБА_3